8 травня 1721 року Мікеланджело Конті був обраний папою і прийняв ім’я Інокентій XIII. Його обрання відбулося в період значних політичних та релігійних викликів для католицької церкви.
Одним з важливих рішень Інокентія XIII було надання імператору Священної Римської імперії Карлу VI суверенітету над Неаполітанським королівством. Це рішення мало значний політичний вплив, оскільки зміцнило позиції імператора в Італії і сприяло стабільності в регіоні.
Інокентій XIII визнав Якова Франсіса Едварда Стюарта, відомого як «Старий самозванець», королем Англії. Він обіцяв йому субсидії за умови відновлення католицизму в Англії, що підкреслювало прагнення папства повернути католицьку віру в країни, де вона була обмежена або заборонена.
Інокентій XIII зіткнувся з серйозними релігійними викликами, пов’язаними з діяльністю єзуїтів у Китаї. Єзуїти адаптували християнські звичаї в контексті китайської культури, відомі як «китайські обряди», щоб залучити більше навернених. Це викликало занепокоєння в Римі. Інокентій XIII, не довіряючи єзуїтам, наказав їм підкоритися буллі папи Климента XI 1713 року, яка забороняла ці обряди. Він погрожував придушити орден, якщо єзуїти не виконають його наказу.
Інокентій XIII помер 7 березня 1724 року в Римі. Його понтифікат тривав трохи більше трьох років, але він залишив помітний слід в історії церкви. Його політичні рішення, спрямовані на зміцнення впливу папства в Європі, та релігійні заходи щодо збереження чистоти католицьких обрядів, стали важливими аспектами його правління.
Іван Гудзенко
