У другій половині ХХ століття світ став свідком появи численних нових релігійних рухів, одним із яких є Пальмаріанська католицька церква (ПКЦ). Цей рух вирізняється претензією на ексклюзивну істину та створенням власної церковної ієрархії на противагу Римському Апостольському Престолу. Дослідження феномену ПКЦ дозволяє краще зрозуміти соціокультурні механізми виникнення нових релігійних ідентичностей.
Історія виникнення
Пальмаріанський рух виник у 1968 році в селищі Ель-Пальмар-де-Троя (Андалусія, Іспанія) після серії повідомлень про маріанські об’явлення. Ключовою фігурою став Клементе Домінгес-і-Гомес, який у 1978 році оголосив себе Папою Григорієм XVII. Він стверджував, що справжній Апостольський Престол був перенесений із Риму в Ель-Пальмар через апостазію Римської курії.
Догматичні та організаційні особливості
ПКЦ визнає власних пап та святих, відкидаючи авторитет усіх римських пап починаючи з Івана XXIII. Її богослов’я синкретично поєднує традиційний католицизм із апокаліптичними елементами. Організаційно церква має строгий централізм, що забезпечується ієрархією навколо папи та кількох кардиналів. Її літургія базується на видозміненому латинському обряді.
Чисельність та географія
Оцінки чисельності послідовників варіюються:
— близько 1 000–1 500 осіб (Wikipedia, 2011);
— до 5 000 осіб за деякими оцінками (El País, 2016);
— не більше 2 000 осіб за сучасними спостереженнями (Lundberg, 2020).
Географічно громади існують в Іспанії, Ірландії, США, Німеччині, Аргентині, Бразилії та Австралії.
Соціокультурна критика
ПКЦ часто піддається критиці за авторитаризм, ізоляціонізм та надзвичайний контроль над життям своїх членів. Колишні члени повідомляють про заборону використання інтернету, перегляду телебачення та читання світської літератури.
Пальмаріанська католицька церква є прикладом релігійної групи, яка сформувалася під впливом харизматичного лідерства та кризових настроїв у суспільстві. Незважаючи на свою нечисленність, вона являє собою унікальний об’єкт дослідження для релігієзнавців, що вивчають механізми творення альтернативних церковних структур і стійкість нових релігійних рухів в умовах глобалізації.
Іван Гудзенко
Яка твоя реакція?
Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0
