Перші місії: Айова та миротворча діяльність
Першу місію де Смет заснував у 1838 році на території сучасного штату Айова, де працював серед племені потаватомі. Завдяки своїй доброті та співчуттю він здобув повагу як місцевих жителів, так і урядових представників, допомагаючи уникати конфліктів. Він став відомий як миротворець після того, як зумів досягти угоди між племенем потаватомі та янктон-сіу.
Місія серед флетхедів: «Чорна Мантія»
Пізніше де Смет перемістив свою діяльність на північний захід до земель племені флетхедів на території сучасної Монтани. Плем’я прийняло його з великою довірою і назвало «Чорною Мантією» через його чорний священницький одяг. Де Смет намагався привнести християнську віру та освіту, зберігаючи при цьому повагу до культурних традицій флетхедів. Його діяльність полягала не лише у проповідуванні віри, але й у забезпеченні гуманітарної підтримки: він шукав кошти в Європі для продовження місійної роботи. Загалом за своє життя він здійснив 16 подорожей до Європи та проїхав понад 180 000 миль (290 000 км), шукаючи ресурси для своїх місій.
Договір у Форт-Ларамі та конфлікти з урядом
У 1851 році де Смета запросили як миротворця взяти участь у мирній раді, що проходила у Форт-Ларамі (сучасний Вайомінг). На раді вожді рівнинних племен підписали договір, спрямований на встановлення миру між різними племенами та колоністами. Проте де Смет став свідком того, як цей договір згодом порушили як уряд США, так і деякі племінні лідери.
Розчарування де Смета зростало, коли він бачив, як індіанські повстання стають відповіддю на несправедливість, а колоністи та військові сили відповідають жорстокими каральними операціями. У надії змінити ситуацію на краще він погодився стати капеланом армії США, але незабаром був нажаханий репресивними діями армії проти корінних народів.
Розчарування та занепад місії
У 1858 році де Смет повернувся до Монтани та виявив, що його місія серед флетхедів покинута, а багато його друзів і одновірців стали жертвами колоніальної експлуатації та насильства. Цей досвід залишив його розчарованим та пригніченим.
У 1868 році, на схилі свого життя, він знову був запрошений на переговори з вождем племені сіу, Сидячим Биком, щоб досягти нової угоди про мир. Хоча емісари Сидячого Бика прийняли умови угоди, її знову згодом порушили, що призвело до подальших конфліктів, вигнання Сидячого Бика та примусового переселення індіанців у резервації. Де Смет не дожив до цих трагічних подій, але його гіркота через зраду уряду та страждання індіанців залишилася з ним до кінця життя.
Спадщина П’єра-Жана де Смета
Де Смет помер у 1873 році, залишивши по собі неоднозначну спадщину. Він щиро прагнув миру та співіснування між корінними народами та білими переселенцями, проте його зусилля часто нівелювалися ворожістю, нечесністю та політичними інтересами уряду.
Іван Гудзенко
