Біографічна довідка
Ще одним яскравим представником епохи середньовіччя є філософ, теолог П’єр Абеляр. Народився він у французькому селищі Палє, неподалік Нанту (провінція Бретань). Ким були батьки молодого Абеляра – невідомо. Воля батьків – військова служба. В тім Абеляру така перспектива не дуже була до вподоби. Абеляр мав інтерес не так як до військової справи, а більше філософії. Філософія пробуджує бажання Абеляра вивчати науки.
Навчання в Паризькому університеті
Уважно слухає лекції відомого номіналіста Іоанна Росцеліна. З 1099 року продовжує слухати лекції, але тепер вже відомого в Європі Гійома де Шампо. Пізніше як виявиться стане противником Шампо.
Викладацька діяльність
У 1102 році Абеляр займається викладанням в невеликих містах: Мелюні, Корбелі, Сенженев’єві. Поступово почала зростати чисельність учнів Абеляра. Серйозним конкурентом йому виявився Шампо. Із возведенням Гійому в єпископи Шалону, з 1113 року – Абеляр стає керівником училища при самій церкві Божої Матері, йому вдається досягти апогею слави. Його вихованцями стали папа римський Целестін ІІ, Петро Ломбардський, Арнольд Брешіанський.
Як голова діалектики, Абеляр перевершував інших паризьких вчителів, зосереджених на філософії та теології.
Зустріч з Елоізою
Заводить знайомство в Парижі із сімнадцятирічною Елоізою, красивою, розумною і такою, що мала жагу до пізнання. Абеляр виявляв неабияку пристрасть до дівчини, котра відповідала взаємністю. Через місцевого жителя Фульбера, Абеляр влаштовується домашнім вчителем в будинку Елоізи. Закохані один в одного, розділяли щастя до певного моменту, доки про їхні взаємовідносини не дізнався дядько Елоізи. Він намагався розлучити обидвох.
Втеча із Елоізою
Дізнавшись наміри Фульбера, Абеляр забирає Елоізу і тікає з нею в Бретань. Тут в них народилася дитина і обоє таємно повінчались. Був даний дозвіл Фульбера на шлюб його племінниці та Абеляра.
Відмова від шлюбу
Елоіза відмовляє дядьку у шлюбі з Абеляром, оскільки це може завадити отримати духовний сан. Фульбер вирішує відомстити Абеляру. Фульбер вважав за краще аби Абеляр був кастрований і щоб це стало канонічною перешкодою для отримання Абеляром духовної посади.
Невдоволеність монастирським життям
Абеляр стає ченцем монастиря Сен-Дені, а вісімнадцятирічна Елоіза йде в монастир Аржентейля. Абеляру не подобався монастирський безлад, а тому він йде звіти. У пріорстві Мезонвіль читає лекції. Витримує переслідування зі сторони католицької церкви.
Засудження діяльності Абеляра
З 1121 року твір Абеляра під назвою «Introductio in theologiam» піддано спаленню, а автора – засуджено до ув’язнення в монастирі святого Медарда. Абеляр отримує дозвіл проживання поза стінами монастиря, залишивши Сен-Дені.
Усамітнений спосіб життя
З 1125 року в Нюжан-сюр-Сені веде відлюдницький спосіб життя. Абеляром будується власна каплиця та келія, названі Параклетом. Сюди ж переселилися сестри-черниці з Елоізою.
Нове призначення
Абеляра обирають в абати монастиря Сен-Жільдас-де-Рюж в Бретані. Довго не довелося йому там бути через змилування папи.
Звільнення від монастирського життя
Будучи звільненим від чернечого життя, Абеляр здійснює перегляд власних творів і в місті Мон-Сен-Женев’єва займається викладанням. У той час в Абеляра появляються грізні супротивники. З 1141 року Бернаром Клервоським та Норбертом Ксантенським приймали участь в Санському соборі та засудили вчення Абеляра, визнавши його єретичним, наказавши ув’язнити самого ідеолога. В тім преподобний Петро з Клюні вирішив допомогти у примиренні Абеляра з римським престолом.
Останні роки життя Абеляра
З 1142 року перебуваючи в місті Клюні, віддаляється в монастир Сен-Марсель-сюр-Сон в Жак-Марині і там помирає. Тіло Абеляра при перевезенні в Параклет поховали в Пер-Лашез, в Парижі. Біля нього поруч поховали кохану Елоізу, котра померла після нього через двадцять років.
Панас Вернигора
