Отто фон Гірке здобув освіту в університетах Берліна та Гейдельберга, де вивчав право та філософію. Протягом своєї кар’єри він обіймав посади професора в університетах Бреслау (1871–1884), Гейдельберга (1884–1887) та Берліна (1887–1921). Його наукова діяльність була присвячена дослідженню історичних коренів німецького права та критиці римського впливу на правову систему Німеччини.
У 1888 році Гірке різко розкритикував перший проект нового Німецького цивільного кодексу, вважаючи, що він надмірно спирається на римське право, ігноруючи при цьому традиційні германські правові норми..
Філософські погляди та ідея держави
Однією з центральних ідей Гірке була концепція ідеальної держави як синтезу двох елементів: Genossenschaften (кооперативних асоціацій) та Herrschaften (груп, підпорядкованих індивідуальній владній волі). Він вважав, що держава має поєднувати в собі принципи співпраці та ієрархії, що дозволяє забезпечити гармонійний розвиток суспільства. Гірке був переконаним патріотом Німеччини та вважав, що Бісмарківський рейх близький до реалізації цього ідеалу.
Однак, незважаючи на свою прихильність до децентралізованої політичної системи на ранніх етапах своєї кар’єри, згодом Гірке став більш авторитарним у своїх поглядах. Це змусило його критично ставитися до Веймарської конституції 1919 року, яку він вважав надто децентралізованою. Ця конституція була розроблена за участю одного з учнів Гірке — Гуго Пройсса, який став її головним редактором. Незважаючи на це, Гірке вважав, що документ не відповідає потребам сучасної держави.
Вплив на правову думку
Отто фон Гірке залишив значний слід у історії правової думки. Його ідеї вплинули на розвиток плюралістичної теорії держави, яка підкреслює важливість різноманітних соціальних груп та інститутів у формуванні правової системи. Його праці стали основою для подальших досліджень у галузі історичної юриспруденції та соціології права.
На сьогоднішній день ідеї Гірке залишаються актуальними для дослідників, які вивчають взаємозв’язок між правом, історією та суспільством. Його підхід до права як до живого організму, що розвивається разом із суспільством, продовжує надихати нові покоління юристів та філософів.
Іван Гудзенко
