Академічні інтереси Кюльпе формувалися на межі історії та психології. Після захисту дисертації він приєднався до школи Вільгельма Вундта, засновника експериментальної психології, і з 1887 року працював у Лейпцизькому університеті. Протягом восьми років Кюльпе був асистентом у лабораторії Вундта, здобувши досвід у новій галузі, яка швидко розвивалася.
У 1888 році він отримав звання приват-доцента й розпочав викладання. Важливим етапом його творчості стала публікація праці «Основи психології» (1893), відомої також як «Нариси психології». У ній Кюльпе визначив психологію як науку про переживання, які залежать від індивіда, що їх зазнає, і виклав основні здобутки експериментальних методів у цій сфері.
Вюрцбурзька школа
У 1894 році Кюльпе очолив кафедру у Вюрцбурзькому університеті, де створив дослідницький осередок, який пізніше отримав назву Вюрцбурзька школа психології. Під його керівництвом було опубліковано близько 50 експериментальних робіт. Дослідження торкалися проблем пам’яті, процесів мислення, впливу завдань і внутрішнього ставлення на результати пізнавальної діяльності.
Саме завдяки цьому періоду його ім’я пов’язують із вивченням так званого «експериментального мислення», що вийшло за межі традиційних інтроспективних методів. Школа Кюльпе стала важливим етапом у розвитку когнітивної психології, заклавши підвалини для подальших експериментальних підходів.
Наукові праці та ідеї
Серед основних праць Кюльпе варто відзначити багатотомне дослідження «Реалізація» (1912–1923). У ньому викладено роздуми про природу пізнання, значення досвіду та механізми формування свідомих процесів. Хоча третій том був завершений і виданий уже після смерті автора, праця вважається значним внеском у теорію пізнання.
Його роботи демонструють прагнення поєднати філософський аналіз із експериментальними підходами, що зробило Кюльпе однією з ключових постатей на межі психології та філософії.
У 1909 році Кюльпе залишив Вюрцбург і перейшов до Боннського університету, а згодом, у 1913 році, обійняв кафедру в Мюнхені. Там він продовжував розробку систематичної теорії експериментальної психології. Його наукову діяльність перервала смерть у 1915 році.
Попри відносно коротке життя, Освальд Кюльпе справив значний вплив на становлення експериментальної психології та заклав основи для подальшого розвитку когнітивних досліджень у ХХ столітті.
Іван Гудзенко
