Відомий дослідник Франц фон Баадер залишив значний та важливий внесок в історію філософської думки свого часу. Рівень пізнання в області сфери наукових досліджень мислителяф перевершив багатьох вчених свого часу. Дане твердження містить в собі чимало вагомих підстав для аргументів: фон Баадер спирався у своїх у своїх дослідженнях не лише на грунтвоних знаннях з філософії, але також проявляв свою зацікавленість фізикою, медичною, і навіть гірською справою досліджуючи нерівності твердих поверхонь.Яким же був життєвий шлях мислителя, і що стало важливим елементом для формування його філософської думки?Видатний вчений народився Мюнхені 27 березня 1765 р. Починаючи з 1781 р. фон Баадер вивчає поглиблено медицину в університеті міста Інгальтштадту. Однак мислитель не обмежився навчанням в Інгальтштадті і продовживши своє навчання у Відні, а з 1784 р. – у Мюнхені. Зацікавленість у пізнанні світу природи та навколишнього середовища стали причиною вступу до Фрайберзької Гірської Академії, яку завершив з великим успіхом. Завершивши альма – матер у Фрайбурзі, фон Баадер кілька років проживав в Единбурзі в Англії, а з 1796 р. – знову у Мюнхені. У цей час, вчений зарекомендовує себе як вмілого мислителя досліджуючи творчість І. Канта, а також творчі доробки англійських та французьких просвітників. Саме перебуваючи в Англії у 1793 – 1796 рр., фон Баадер позитивно сприймає роль англійського просвітництва, що вплине лише на його філософську спадщину, але й на формування теологічної думки. Великою мірою, фон Баадер переймає погляди демократичного напрямку просвітництва, зокрема переконання У. Годвіна та М. Уолстонкрафта. Проте період таких захоплень у фон Баадера тривав недовго, оскільки в період 90-х рр. XVIII ст. найбільший вплив здійснила на нього ірраціональна філософія з елементами містицизму релігійна філософія Сан – Мартена, Екхарта, Таулера та Бьоме. Філософська думка фон Баадера повна не лише теологічності, але й релігійного містицизму., котра тісно вплетена у формування його натурфілософської картини світу, зокрема, зокрема метафізики та онтології. Точка зору вченого на проблему релігійної свідомості передбачали виведення концепції індивідуальної автономії особистості, а також обумовленості дії рухом людської волі. Після впливу ідей релігійного містицизму фон Баадера, основним своїм опонентом вважав європейський раціоналізм, а також суспільні ідеали французької революції. Після впливу М. Екхарта, Баадер починає розуміти важливу деталь, що людська свідомість та розум не є автономними у пізнанні явищ, оскільки він не втрачає живого контакту з Богом.
У свому щоденнику фон Баадер акцентує увагу не лише на квінт – есенції, що істина є атрибутом Бога, але й «внутрішнім пізнанням істини, насолодаю істини, яка є природною для людини».
Філософ стверджував, що Бог є розкриттям Себе в людині, — Його творінні, і власне тому, як вважається, людина є здатною до безпосереднього пізнання Бога. Мислитель у своїх розмірковуваннях виходить з 3-х типів рівня співвідношення «людина та Бог» виходячи з інтерпретування Богопізнання. Останнє у фон Баадера розкривалось крізь розуміння його як чужої або ворожої сили, як спів присутній об’єкт зовнішнього поклоніння, що відображається у зовнішній формі церковної атрибутики, а також в якості внутрішнього початку свідомості і дії людини, який є нічим іншим як знаряддям Бога. Це явище прослідковується в усіх релігіях та конфесіях: щоб врятувати Богові ізраїльтян від єгипетської неволі, потрібен був Мойсей та Аарон; щоб Богові врятувати людину від гріхів – потрібен був Ісус Христос як Єдине джерело та шлях до спасіння;щоб звершити реформацію в католицькій церкві Бог, як вважають лютерани, обирає Мартіна Лютера; мусульмани, щоб отримати Коран – Мухаммеда, тощо. Людина, не лише як знаряддя виконання божественної волі лежить в основі релігійної філософії фон Баадера, але й інтерпретування людини як агента, співвиконавця Божої дії. В цьому сенсі мислитель зосереджує увагу на тому, що до акту завершення гріхопадіння відбувалась повнота єдності людської та божественної волі. Після гріхопадіння, як вважає вчений, така воля стала розривною, а співпраця людини з Богом не зовсім активною. У єдності людини та Бога відображена натурфілософська ідея єдності множинності чуттєвого світу та матерії. Після гріхопадіння описаного в Книзі Буття, в людині послаблюється сила духу та сила волі. Проте для людини цілком властиво, як наголошував фон Баадер, зрозуміти сутність зла, втекти від усього гріховного в час людського життя.
Ідея концепції «індивідуального Я» на думку філософа є ознакою та симптомом кризи західноєвропейського світу. Виступаючи проти класичного раціоналізму, фон Баадер рішуче відкидає концепцію трансцендентності Імануїла Канта. А також ідею законодавчої ролі людського розуму з диференціацією форми та змісту. Філософ був схильний вважати, що форма та думка були нерозривно пов’язані, і тому їх синкретизм є очевидним. В цьому сенсі. Погляд фон Баадера є близьким до панлогізму Гегеля, проте поветає назад до забутої схоластичної проблеми пізнього середньовіччя. Мислитель вважав, що середньовічна схоластика є ближчою для його розуміння божественної філософії, аніж сучасна філософія його часу. Дослідник творчості фон Баадера А.П. Огурцов підкреслює на тому, що відношення світу й Бога є творчими відносинами, які, як правило, інтерпретуються крізь еманацію або діалектичне згортання. Вслід за Я. Бьоме, фон Баадер розділяю думку між «Богом в собі», і Богом – творцем. Філософ підкреслює важливий факт, що усе, що тільки можна знати про Бога, з точки зору на обмежений розум, то оцінка людини божественної дії може включати лише три основні рівня пізнання: 1. – іманентної ілюзії людського буття, 2. – езотеричний процес життя, 3. – процес, у якому Бог уніфікується зі своїм творінням люблячи його. Ці складові, на думку мислителя, і складають світову мудрість.
Онтологія та метафізика займали важливе місце в філософії фон Баадера. У них буття розуміється як вільно зростаюче. Мислитель піддавав критиці раціоналізм Декарта, що виражався у судженні «мислю – отже я існую», і сприймався мислителем дещо безглуздим. Філософ прийшов до висновків, що вищезазначеному картезіанському судженню треба протиставити «осмислююсь, значить існую». У цій перефразованій формі фон Баадер відводить місце Богові, який займає центральне місце у метафізиці філософа. Подібно до Гегеля, під об’єктом критики у фон Баадера опинились Якобі та Шлеєрмахер з їх «філософією відчуження». Виступаючи в ролі дослідника релігії, мислитель вважав абсурдною точку зору, в якій було прийнято вважати про те, що релігія – «лише справа серця, а не голови». Хоча фон Баадер позиціонує себе як ірраціонального мислителя, все ж не церується інтелектуального зерна істини, що стосується релігії і відведене для нього істини. Роль містицизму в релігійному світогляді було витлумачено як дослідження х позиції розуму таїнств релігії.
У більш пізньому періоді свого життя, філософська спадщина фон Баадера екзистенціальна і своїм аналогом подібна до творчості С. К’єркегора.
Не приймаючи революції, філософ розумів її як «порушення органічної еволюції суспільства». Французький утопічний соціалізм мислитель сприймав як антипод християнському соціалізму різниця в якому, на думку вченого, панувала у грошових відносинах. Проблему європейського суспільства свого часу, фон Баадер вбачав у зговорі підприємців проти робочого класу і тому відстоював права робітників. Проблема вирішення класових протиріч, мислитель, подібно до Гегеля, намагався віднайти у стратифікованій державі, в якій починає діяти принцип справедливості.
Помер мислитель 23 травня 1841 р. і великою мірою сплинув на філософські погляди В. Соловйова та послідовників течії слов’янофільства.
Євген Распопов
Яка твоя реакція?
