Місце ведмедя у світогляді айнів
Ведмідь, особливо уссурійський бурий був важливою твариною та займав особливе місце у віруванні айнів. Його ототожнювали з гірським божеством Кім-ун Камуй, одним із найшанованіших духів. Ведмідь розглядався як посланець світу камуй, який утілював силу, добробут і захист громади.
Підготовка та церемонія
Церемонія починалася задовго до власне ритуалу жертвоприношення. Узимку мисливці вистежували ведмедиць у барлогах. Самицю вбивали, а її ведмежат забирали до села. Піклування про ведмежа було великою честю: воно виховувалося в сім’ї нарівні з дітьми, жило в домі, спало поруч і отримувало найкращу їжу. Коли тварина дорослішала і ставала занадто великою для хатнього простору, її переселяли в спеціальну дерев’яну клітку, де громада продовжувала опікувати ведмедя.
Коли ведмежаті виповнювалося близько двох років, розпочиналася головна частина Ійоманте. Ведмедя прив’язували до ритуального стовпа. Спочатку його символічно вражали тупими, прикрашеними стрілами — підношенням духам. Потім використовували бойові стріли з гострими наконечниками. На завершення, виснажену тварину задушували між двома колодами.
Після цього з ведмедя знімали шкуру й одягали її у вигляді «ляльки», а сама громада влаштовувала бенкет із танцями, співами та ритуальними молитвами (камуйномі). Головною метою було «відправлення» духа ведмедя назад до Камуй Мосір, щоб він передав там свідчення про доброту та щедрість людей.
Символіка ритуалу
Для айнів цей обряд не сприймався як вбивство тварини, а скоріше був як акт вдячності, який забезпечував підтримання гармонії між світом людей і світом камуй. Ведмідь, вихований як член родини, отримував особливий статус — він ставав посередником, що передавав духам прохання громади про достаток і захист.
Важливо що череп ведмедя не викидали, а виставляли на спеціальних жердинах — нуса — біля входу до села (котан), де він залишався предметом шанування на довгі роки.
Ійоманте є частиною ширшої культурної традиції Північної Азії, де існували подібні обряди на честь ведмедя серед евенків, нивхів, орочів та інших народів. Проте обряд айнів відрізняється високим рівнем розробленої ритуальної практики та особливою інтеграцією в соціальне життя громади.
Альона Дмитрук
