Розробником традиційної системи ньяї, а також основоположником школи є Готама, котрого ще називають Гаутамою. Ранні тексти цієї школи датуються періодом ІІІ століття до нашої ери, пізніші – першого століття нашої ери. Гаутама є автором «Ньяї — сутр», розділених на п’ять книг. Швидше за все книги містять запитання логічного доказу, природи «его», пізнавальної здатності людини, суму, страждань та звільнення. Школа ньяї є аналітичною філософією.
Ознакою системи є логічний метод та критика. Метафізика базується на визнанні традиційної субстанції: природа та душа людини. Таким чином, в ньяї індивідуальна душа представлена як субстанціальне буття, взаємодія якого відбувається з буттям оточуючого світу. З такої позиції, ньяя трактує філософські категорії, такі як простір та час, причина та наслідок, матерія та свідомість, душа та пізнання, тощо.
Школа логіки Ньяя навчає і про природу, яка в її розумінні постає у вигляді субстанції, складової атомів, що є вічними та незмінними та можуть існувати незалежно від людської свідомості. Всесвіт як не дивно це звучатиме, може містити неречові елементи як будь-який прояв людської свідомості, до якого відносимо волю, бажання, почуття та пізнання, тощо. Форми з якостями представлені як єдина субстанція – душа. На думку атомістичної індуїстської філософської школи, не прийнято вважати свідомість властивістю матерії, оскільки та є якістю душі і представлена не інакше як вічна сутність. Кількість таких душ, за Ньяя безкінечна – безкінечна, вони унікальні та індивідуальні. Історія кожної охоплена декількома життями. Поєднання душі та тіла – народження, відділення є смертю. Кінцевою метою життя людини постає проблема звільнення самої ж душі.
Система школи полягає у розумінні реальності, яка є визначеним синтезом душі та природи. Існування порядку в природі залежить не від душі, а бога. Такої позиції притримуються як пізні та ранні теїстичні системи шкіл ньяя. Бог є всевишньою душею, щ наділена такою якістю як всемогутність, якою керує всесвітом. Результатом божественного напередвизначення є гармонія душі з природою. В етичній концепції ньяя розглядається практичне життя людини, що полягає вольовій активності з висунутою ініціативою та свободою вибору. Активність постає як засіб висловлення сутності душі, духовної свободи. Ньяєю визнається принцип карми та сансари. Уникнення сансари є досягненням вищого блаженства.
В школі ньяї найбільш домінуючими питанням філософії є логіка та фізика. Результатом філософського роздуму ньяя виступає метафізична система будови світу. Ньяя – систематична філософія, котра ґрунтується на раціональному пізнанні навколишнього світу. Теорія пізнання школи ньяя має походження з метафізичної уяви та гносеологічного посилу. До таких варто віднести природу («НеЯ») та душу «Я» як самостійні, відокремлені субстанція; свідомість – продукт впливу; пізнання стає властиві. У факті пізнання виникає відмінність суб’єкта та об’єкта. У процесі пізнання виділені чотири структурні елементи: праматру (суб’єкт, який пізнає), прамею (об’єкт пізнання), праміту (результат пізнання); праману (засіб пізнання). Дієвою причиною правильного пізнання є форма пізнання, з її специфікою та праманою.
Школою виділені ще й чотири прамани логічної індукції: інтуїція, висновок, порівняння, усне свідчення, завдки яким здійснюється правильне пізнання.
Школою ньяя не тільки виділені акценти щодо традиційних питань пізнання, але втілюється методична розробка, засоби розвитку знань безпосередньо через логічні дослідження. Істина досягається логічним знанням, яке висловлене логічними формулами, каноном або ж нормою. До таких канонів правильного пізнання відносять прамани, котрими відповідно дозволяється оцінювати знання як результат пізнання. У всій гнсеології, система цієї школи представлена не лише формальною логікою, але систематизованою епістемологією, в склад якої входить метафізика, теологія, психологія та логіка.
Пегас
