“Від часу Шевченківського «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї… дівчини. …Леся Українка не силкується на Шевченків пафос, не пережовує його термінології; у неї є свій пафос, своє власне слово…” так писав про Лесю Українку Іван Якович Франко.
Силу слова і духу цієї дівчини не міг не помітити геній Івана Франка. Згодом саме завдяки сприянню Івана Яковича світ побачить перш збірку Лариси Косач «На крилах пісень».
25 лютого 1871 року народилася Леся Українка. Життя її було коротким ( 42 роки), але неймовірно насиченим та плідним. Поетеса залишила у спадок 10 томів своїх творів.
Нею захоплювалось все тогочасне товариство письменників та творчих людей. Всіх, хто знали її, доторкнулася та життєва енергія та оптимізм. Ось як писав про неї у листі до дядька Лариси Косач Михайла Драгоманова письменник Михайло Павличко: “ Ну, а Леся так просто ошеломила мене своїм образованням та тонким розумом. Я думав, що вона тілько в крузі своїх поезій, аж воно далеко не так. На свій вік це геніальна жінка…Ми говорили з нею дуже довго, і вкожнім єї слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії, освіти і людського життя.”
1881 року Леся застудилася й захворіла на туберкульоз кісток. З того часу почалася боротьба поетеси з хворобою, яка не лише не зламала, але й загартувала її. Леся не любила коли її жаліли через хворобу. Жінка з іскрою Прометея в душі, з обладунками лицаря, як Жанна Дарк, в чиїй голові були думки громадянського поступу та розвою української культури. Чий душевний світ не мав спокою. Ось як згадує про її хворобу мати Олена Пчілка у листі до сина Михайла: “ Леся терпить т. е. мовчить, і думає, що я не бачу її мук всякого роду, що я навіть не чую, як вона часом уночі плаче. Я все чую і все бачу, а її стан фізичний лучче бачу, ніж вона сама.” Свій час вона витрачала на творчість, а не на жалість до себе.
Неординарна, яскрава, смілива, вишукана, сильна особистість. В 4 роки Леся навчилася читати. Була музично обдарованою, з захопленням вишивала і малювала. Лариса володіла німецькою і французькою, пізніше вивчить грецьку і латинську. Могла спілкуватися англійською та італійською мовами. У 9 років пише свій перший вірш “Надія.” Вона перекладала українською мовою твори Адама Міцкевича, Генріха Гейне, Віктора Гюго, писала наукові статті. Леся борець, експериментатор і новатор руйнує усталений образ жінки. Поетеса втілює новий образ жінки у суспільному житті.
Вона не слабка її вогню і ідей вистачить щоб запалити цілий світ вогнем справедливості та краси.
Хто вам сказав що я слабка
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
Чи пісня й думка кволі?
Іван Франко вірно змалював образ Лесі Українки сказавши наступні слова: “Ще раз повторяю: читаючи м’які та рознервовані або холодно резонерські писання сучасних молодих українців і порівнюючи їх з тими бадьорими, сильними та сміливими, а притім такими простими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ся… дівчина — трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну…”
Я була малою горда –
Щоб не плакать я сміялась.
Олександр Олесь називав її просто: “Наша Леся.” Це віддзеркалює всю теплоту душевну та ставлення до простих людей. Вона несла просвіту в народ. Завжди бувала на ярмарках, cпостерігала народні звичаї, весілля та свята. Не сторонилась й театрального мистецтва. У 1890 році поставила виставу “Кармелюк.” Сама створювала декорації та готувала артистів. Поетеса творила для людей й своєю творчість вона творила нових людей: вільних, незалежних, щасливих. Люди були її джерелом натхнення – скарбом, який вона берегла. Фольклор, народні пісні, розповіді, казки, звичаї, традиції, все, що вона увібрала в себе з дитячих літ щедро переплавила на коштовні твори. Слово, яке понесла у віки передала майбутнім поколінням примножила і огранила як діамант.
Якщо у англійців, завдяки Шекспіру, є Ромео і Джульєтта, то у нас, завдяки Лесі, є безсмертні Лукаш і Мавка. За мотивами “Лісової пісні” створюють вистави, знімають фільми. 2 березня 2023 року відбудеться прем’єра мультфільму “Мавка.” Сподіваємось, що згодом стане ще більше фільмів вистав за мотивами творчості нашої Лесі. “Лісову пісню” поетеса написала за 20 днів, будучи на Кавказі та сумуючи за рідними місцями.
На Волині й зараз нам покажуть урочище Нечимне, що стало місцем дії «Лісової пісні», покажуть і галявину, де стояла хата пасічника дядька Лева,— у його родичів зупинялась свого часу поетеса.
Творчість Лесі Українки шанують у Грузії, Індії, Єгипті, у всьому світі. Лісова пісня перекладена на мову гінді 2016 року Юрієм Ботвінкіним. У Бейруті у 2021 році видали прозу Лесі Українки арабською мовою.
“Леся Українка належить до тих талантів, що виробляються звільна, що важкою інтенсивною працею доходять до панування над формою і змістом, над мовою й ідеями. Десятиліття, що пройшло від опублікування її перших творів, дозволяє нам слідити той розвій від перших, майже дитячих поривів аж до повного майстерства, від дитинячо-примітивних форм до блискучих і вповні гармонійних, від дитинячої імпресіоністики до широкої ідейності і могутнього пристрасного огню. І коли ми рівночасно будемо тямити про важкі обставини, серед яких відбувався той розвій, і до крайності сумний стан того суспільного і духовного ґрунту, на якім виростає наша писателька, то сам факт її постійного розвою і то власне такого розвою будемо вважати доказом незвичайної сили її таланту і при тім одною з найцікавіших появ нашої нової літератури… Іван Франко.
Спадок, який сьогодні не дає нам забути хто ми є. Читаючи рядки “Лісової пісні” чи ‘Камінного господаря”, живимося духом незламності талановитого народу. Леся Українка стала голосом свого краю, свого народу. Навіки будуть жити її образи і надихати все нові і нові покоління українців на творчість.
Померла Леся Українка на чужині, у Грузії. Вологий клімат рідного Колодяжного, Зеленого Гаю, Києва шкодили її здоров’ю. Як пророцтво звучать сьогодні її слова:
Довго щирими словами
До людей промовлятиму я;
Я загину, — та довго між вами
Гомонітиме пісня моя!…
Наталія Богач
