З картин зійшов чудний мрійливий світ.
Смішні, а інколи – сумні
Всі звірі так на диво схожі.
Пташки прозорі, неземні.
Крізь полотно звучить незрима пісня –
То гімн красі вкраїнської землі.
Її талант – творіння Боже,
Її душа – незвичні кольори.
«Присвята Марії Примаченко»
Автор Софія Куць
Без сумніву, цьогорічною мистецькою подією номер один у Львові — є виставка Марії Приймаченко у Національному музеї імені Андрея Шептицького. Це та подія про яку кажуть: “Краще один раз побачити ніж сто разів почути.” Це ніби здійснити важливий пункт зі життєвого списку: посадити дерево, збудувати будинок, народити сина, побачити картини Марії Приймаченко.
На виставці представлені близько ста картин з приватної колекції київського мистецтвознавця Едуарда Димшиця, а також фонду львівського музею.
В такий складний час нам всім необхідні світлі події. Звідки ми можемо черпати силу та натхнення. Це наша культурна ідентичність, те, за що ми боремося зараз, і те, що нас рятує. Як відомо за продаж картини Марії Примаченко «Квіти виросли коло четвертого енергоблоку» виручили 500 тис. доларів. За словами волонтера Сергія Притули, за виручені кошти благодійний фонд придбає 125 мікроавтобусів для ЗСУ.
Тож мистецтво Марії Приймаченко рятує Україну в матеріальному і у духовному значенні. Культура – це аура, яка захищає нас від зла, від темряви. Аура, про яку пише Ліна Костенко: “…нація повинна мати свою гуманітарну ауру. Тобто потужно емануючий комплекс наук, що охоплюють всі сфери суспільного життя, включно з освітою, літературою, мистецтвом. Саме література й мистецтво дарують безсмертя, бо тривають у часі.” Творчість нашої художниці і є безсмертя. Це заповіт любові, миру, процвітання, добра. В картинах Марії Оксентіївни відчувається материнська любов, порада, мудрість.
Стиль Марії Приймаченко – магічний реалізм у живописі. Художній метод, у якому магічні елементи включені в реалістичну картину світу. Переплетення фантазії та дійсності. Це чарівне мереживо сплетене з міфів, казок, народних приказок, уяви художниці та її умов життя. Свої картини Приймаченко не продавала, а дарувала. Багато її картин так і називаються: “Дарую красні маки людям…”, “Сині волошки дару Україні.” Марія Приймаченко щедро подарувала безмежний всеосяжний космос своєї душі всім нам. Тому і виставка називається “Дарую Україні!”
Будучи в 30 кілометровій зоні від Чорнобильської катастрофи художниця не евакуювалася, а продовжувала творити в рідному селі. Так з’явилися картини “Атомна війна. Будь проклята вона.” …, «Квіти виросли коло четвертого енергоблоку»
Поширеними є сюжети з квітами Деякі квіти схожі на архетип “Дерево Життя.” Наповнені нашим українським змістом.
Дуже цікавими є підписи до картин, які мисткиня сама створювала до своїх творів. Її чарівні звірі нагадують Франкового Лиса Микиту – коли через призму звірів розкривається людське суспільство.
Творчістю нашої мисткині захоплювався Пабло Пікассо, а Марк Шагал намагався наслідувати стиль Марії Оксентіївної у своїй творчості.
Хочеться завершити словами Ліни Костенко: “ «Краса – і тільки, трішечки краси, душі нічого більше не потрібно», ”
Наталія Богач
