Походження та рання діяльність
Існують припущення, що ад-Даразі був частково тюркського походження. Народжений у Бухарі, він належав до інтелектуального середовища ісламського Сходу, де існувала традиція богословських дискусій і містичних течій. Приблизно у 1017–1018 роках він вирушив з рідного краю до Єгипту, де вже діяв впливовий центр ісмаїлітської проповіді.
У Каїрі ад-Даразі розпочав діяльність як місіонер (даї), проповідуючи серед місцевого населення. Йому вдалося здобути прихильність фатімідського халіфа аль-Хакіма бі-Амр Аллага, відомого своєю релігійною нестабільністю та схильністю до містичних ідей.
Роль у формуванні доктрини друзів
Спільно з Хамзою ібн Алі та іншими богословами ад-Даразі долучився до створення нової теологічної системи, у центрі якої стояла ідея божественної природи аль-Хакіма. Згідно з ученням ад-Даразі, божественний дух, вкладений у першолюдину Адама, через послідовність імамів перейшов до аль-Хакіма, який вважався живим уособленням Божества.
У 1019 році ад-Даразі відкрито проголосив це вчення у головній мечеті Каїра. Такий виступ викликав обурення значної частини мусульманської громади. Проповідь призвела до заворушень, які стали безпосередньою причиною його загибелі. Імовірно, ад-Даразі був страчений або вбитий розлюченим натовпом.
Попри те, що головним засновником релігії друзів визнається Хамза ібн Алі, саме ім’я ад-Даразі закріпилося за цим рухом. Його харизматичні проповіді та яскрава постать зробили його більш помітним для сучасників, ніж інші діячі. Унаслідок цього релігія друзів у свідомості громадськості асоціювалася насамперед із його ім’ям.
Сьогодні ад-Даразі сприймається як історичний символ раннього етапу розвитку друзизму, а його діяльність і загибель відображають драматичний процес формування нової релігійної ідентичності у межах ісламського світу XI століття.
Іван Гудзенко
