Народилися в місті Терракінія (Італія). Кесарій мав сан диякона, а Юліан – пресвітера. Завдяки церковному служінні здобували авторитет серед віруючих. Проте існувала небезпека зі сторони римської влади і заборона поширювати християнську віру на її території. Не припинялося і саме переслідування послідовників християнського віровчення. Римська влада вбачала у цьому явну загрозу для язичництва. І аби зашкодити діяльності християн вжила усі необхідні міри.
Християни в поглядах язичників стали злочинцями, оскільки наважилися виступити проти римського пантеону і вважалися небезпечними для суспільства. Заборонялася також проповідь Святого Євангелія. Нехтуючи встановленими правилами, пресвітер Юліан і диякон Кесарій проповідували Слово Боже, навертаючи язичників. Не забарилася реакція влади.
За образу римських богів Кесарія посадили до в’язниці. В’язниця замінила Кесарію церкву, в якій ревно звершував молитви. На наступний день його зв’язали і відвели в храм на честь бога Аполлона. При наближенні християнина язичницьке капище не витримало і впало прямо на жерців та народ. Язичників перехопив страх перед тією силою, що зруйнувала божків на яких ті надіялися.
Був схоплений ідолослужителями пресвітер Юліан. Заставляли священика відвернутися від істинного сповідання Бога, натомість прийнявши їхніх лжебогів. Юліан, вбачаючи тут деяку хитрість стверджував, що ніколи цього не вчинить, адже християнський Бог є сильніший за тих, що зроблені з каменю, дерева, яким ті віддають поклоніння. Язичницьких служителів обурили слова християнського священика. Обидвох наказали втопити в морі. На превелике здивування язичників тіла святих випливли. Мученики Юліан та Кесарій були поховані християнами.
Від мощей святих виходила надзвичайна сила, яка дарувала зцілення від хвороб. Люди ставали повноцінно здоровими. Нетлінні останки диякона Кесарія були перевезені до Риму, де і перебувають.
Вшановують пам’ять святих мучеників Юліана і Кесарія 20 жовтня за григоріанським календарем.
Панас Вернигора
