Витоки та основні ідеї
Монтан, нещодавно навернений до християнства, близько 156 року в селі Ардабау почав пророкувати, стверджуючи, що він перебуває під впливом Святого Духа. До нього приєдналися дві жінки-пророчиці, Пріска та Максимілла, і їхній рух швидко поширився по Малій Азії. Пророки цього руху передбачали, що через них говорить «Утішитель», Дух істини, якого Ісус обіцяв у Євангелії від Івана. Монтаністські пророки були в захваті від своїх екстатичних видінь і вважали, що вони отримують безпосереднє одкровення від Святого Духа, яке доповнює та продовжує вчення Христа і апостолів.
Пророцтва та очікування
Однією з ключових ідей монтанізму було очікування швидкого Другого пришестя Христа. Вони вірили, що небесний Єрусалим невдовзі зійде на землю між двома селами, Пепуза і Тиміон у Фрігії. Це пророцтво призвело до масових міграцій їхніх прихильників у ці місця, залишаючи багато християнських громад занедбаними.
Моральний ригоризм
Монтанізм також відзначався своїм моральним ригоризмом. Його послідовники подовжували періоди посту, забороняли тікати від мученицької смерті, а також не заохочували шлюб. Другі шлюби були категорично заборонені, що було частиною суворої аскетичної етики монтаністів.
Конфлікт із церквою
Коли стало очевидним, що монтанізм є загрозою ортодоксальному християнству, єпископи Малої Азії провели низку синодів і приблизно у 177 році відлучили монтаністів від церкви. Вони натомість утворили окрему секту з центром у Пепузі, яка зберігала деякі риси християнського служіння, але з новими патріархами та пророками, які продовжували вести спільноту.
Монтанізм на Заході
На Заході монтанізм набув поширення з 177 року, але найбільший вплив він мав у Карфагені, де Тертуліан, відомий християнський теолог, приєднався до руху близько 206 року. Він, розчарований тим, що вважав моральною слабкістю єпископів, підтримував суворий моральний кодекс монтанізму. Однак до початку V століття цей рух почав втрачати своїх прихильників на Заході.
Занепад і спадщина
Монтанізм на Сході занепав під тиском жорсткого законодавства імператора Юстиніана I у VI столітті. Хоча залишки цієї секти, ймовірно, існували ще у IX столітті, він поступово зник із релігійної карти християнського світу.
Цей релігійний рух залишив помітний слід в історії християнства, викликаючи дискусії про пророцтво, духовні одкровення та межі авторитету церкви.
Іван Гудзенко
