Існує кілька версій виникнення слова «молокани». За однією з них прізвисько послідовникам цієї течії дали православні за вживання молока під час посту. За іншою версією назва походить від молочної річки, на берегах якої селилися молокани під час заслання в Мелітопольський повіт. Адепти ж стверджують, що назва їх вчення походить від біблійної метафори «щирого духовного молока», яке позначає Слово Боже.
Коли точно молоканство виділилося як окрема християнська течія, сказати важко. Багато дослідників вважають, що причиною виникнення молоканів став Великий розкол Російської православної церкви. Невідомо ім’я засновника течії. Як розповсюджувач ідей молоканства відомий Семен Уклеін, який був чоловіком дочки Іларіона Поберіхіна — одного з лідерів духоборів. Проповідник нової течії розійшовся з духоборами в баченні джерел Вищого Одкровення. Завдяки діяльності Уклеіна, молоканство отримало популярність в Тамбовській, Саратовській, Воронезької, Таврійської, Ставропольської і Астраханської губерніях.
Ідеї молоканства
Головним джерелом Одкровення молокани вважають Біблію, сенс якої вони тлумачать алегорично.
Основні ідеї молоканства:
- відмова від обрядовості православної церкви;
- невизнання ікон, хреста та шанування святих;
- відсутність хреста;
- заперечення необхідності духовенства;
- відмова від свинини, спиртного, тютюну, наркотиків.
Хрещення і причастя вважають застарілими обрядами. Божественною службою, під час якої молокани читають Біблію і співають псалми, керує пресвітер.
У 1805 році за указом Олександра I, незважаючи на невдоволення православного духовенства, молоканам було дано право вільного віросповідання. Але вже за царювання Миколи I молокани були переслідувані і відправленні висилку в закавказькі провінції. Цьому переселенню молокани — християни були раді, так як вірили в пророцтво про тисячолітнє царство Христа поблизу гори Арарат, яке мало настати в 1836 році. Також для масового переселення молоканів були відкриті території Запоріжжя.
На початку ХХ століття молоканські громади, організовані емігрантами з Росії, стали відомі в Арізоні, Каліфорнії (США) і Туреччини. Чисельність адептів становила понад мільйон осіб. На початок ХІХ століття залишилося близько 300 тисяч молокан, які населяли території Росії, Австралії, Вірменії, США, Туреччини, Мексики, України, Азербайджану.
За всю історію існування молоканів часто доводилося шукати будинок, в якому б вони змогли жити в злагоді зі своєю вірою і Богом. Останнє масове переселення сталося в 1962 році, коли молокани змушені були покинути Туреччину через підвищеної уваги до них комуністів і закликів в турецьку армію.
Іван Гудзенко
