Екстрасенсорний досвід у античній і елліністичній філософії
Античні та елліністичні філософи запропонували три приклади реальності екстрасенсорики: числа та математичні формули Піфагора, форми (або «ідеї») Платона та універсалії (субстанційні та випадкові форми) Аристотеля.
Піфагор
Піфагор вважав, що числа та математичні формули мають об’єктивне існування. Вони є істиною незалежно від того, чи відомі вони комусь. Це розумна або мислима реальність, хоча й не чуттєва чи відчутна.
Платон
Платон розвинув ідею форм або «ідей». Він вважав, що форми є вічними і незмінними істинними реальностями, які існують незалежно від фізичного світу. Наприклад, ідея «справедливості» існує окремо від конкретних проявів справедливості у світі.
Аристотель
Аристотель розробив концепцію універсалій, які є загальними поняттями, що існують у свідомості, але походять від чуттєвого досвіду. Червоні, жовті та сині предмети можна побачити завдяки роботі почуттів; ідеї червоного, жовтого та синього можна осмислити через абстракцію. Подальша абстракція — поняття кольору — більше не стосується нічого чуттєвого, а стосується екстрасенсорного явища, кольору взагалі чи кольору в абстрактному вигляді.
Закони природи і екстрасенсорні реальності
Усі закони природи описують взаємодію або відношення між речами, які можна відчути. Відносини зрозумілі або мислимі; вони самі по собі не чуттєві чи відчутні. Коли, наприклад, третій закон руху Ньютона (що взаємодіючі тіла застосовують сили, які однакові за величиною та протилежні за напрямком) ілюструється через зіткнення двох рухомих об’єктів, чуттєве сприйняття стає свідком об’єктів, які наближаються, вступають у контакт і розсуваючись. Це розум або інтелект, який концептуалізує процеси дії та протидії, рівності та протистояння, а можливо, тяжіння та відштовхування.
Екстрасенсорні реальності в емоційних стосунках
Реальності, що діють в емоційних стосунках, також є екстрасенсорними. Психологічні явища, такі як честь і помста, сприймаються розумом, а не почуттями, через абстрагування від дуже складних і потенційно змінних фізичних взаємодій. Коли містики заявляють про екстрасенсорні виміри реальності, вони роблять те ж саме, що й вчені-фізики, коли цитують закони фізики, або психологи, коли висувають емоційні комплекси, які керують здоровими та хворобливими реакціями на події. Вони не говорять про магічне, міфологічне чи потойбічне; вони намагаються говорити, як би добре чи неточно, про аспекти світу чуттєвого сприйняття, які не сприймаються почуттями.
Містичний досвід і екстрасенсорні феномени
Кажуть, що під час містичних переживань екстрасенсорні явища безпосередньо сприймаються душею, розумом, уявою чи якоюсь іншою здатністю. Феномени, з якими стикаються містики, можуть бути безособовими — наприклад, об’єднуючий принцип, структура, процес, закон чи сила — або особистими — наприклад, привиди, духи, ангели, демони чи боги чи одкровення, отримані від таких особистих істот. Включення як безособових, так і особистих феноменів у екстрасенсорику відображено в середньовічному описі екстрасенсорики як «духовного», вживання, яке відображається у значенні німецького слова Geist («інтелект» або «дух»).
Висновок
Містика і духовне тісно пов’язані з екстрасенсорним досвідом, який виходить за межі чуттєвого сприйняття. Античні та елліністичні філософи запропонували різні концепції екстрасенсорної реальності, які стали основою для подальших містичних традицій. Сучасні містики продовжують досліджувати ці явища, використовуючи як раціональні, так і інтуїтивні підходи, щоб зрозуміти глибші аспекти реальності. Вони показують, що містика може бути не лише ірраціональною, але й глибоко раціональною та духовною.
Іван Гудзенко
