Спочатку споруда була дерев’яною, а у 1890 році її розібрали та побудували замок з каменю.
Замок був побудований як невеличка астрономічна обсерваторія. Кількість вікон дорівнює кількості сонячних днів у році (365), кількість кімнат відповідає кількості тижнів у році (52), кількість вхідних дверей – кількості місяців (12). На даху замку є певне місце (й ще одне – у дворі замку), з якого можна повести умовні лінії відносно архітектурних елементів замку – й точно відмітити на небі важливі астрономічні події, такі як схід та захід Сонця у дні Сонцестоянь, схід Сиріуса у день Зимового Сонцестояння (та інших важливих зірок) та інші.
Графи Шенборни були аристократичним родом, наближеним до імператорського двору у Відні, а також мали тісні стосунки з аристократичними сім’ями країн Європи, у тому числі з королівськими. На час будівництва замку у Європі було прийнято будувати замки у стилі «неоренесанс», то саме у цьому стилі й побудували Берегвар.
У той час було прийнято глибоке вивчення наук, наприклад, математики, астрономії, астрометрії та інших – це було обов’язково для вищих щаблів суспільства. Крім того, вивчалися праці відомих філософів й езотеричні дисципліни (астрологія, магія, алхімія) – у таємниці (яку знали тільки наближені особи — у всіх аристократичних родах по всьому світу ці дисципліни вивчаються й досі). Також вищим щаблям суспільства потрібні були усамітнені місця для обговорення важливих політичних та економічних рішень.
Замок Берегвар ідеально підійшов для зустрічей європейських еліт. У замку було можливо обговорити питання керування державами. Можна було відпочити: попити цілющої води з джерел, здійснити прогулянку лісами, відвідати полювання. А можна було вивчати різні науки, наприклад астрономію, спостерігаючи зоряне небо. А також й провести експерименти, застосовуючи таємні знання. Цікаво також й те, що частина предків графів Шенборнів були у минулому кліриками та кардиналами Римо-Католицької Церкви, та мали доступ до знань та закритих бібліотек Ватикану. Рід Шенборнів поважали у Європі саме за володіння цими знаннями, до яких навіть й у наші часи доступ вельми обмежений.
То до замку почали прибувати з візитами представники європейської аристократії, та влаштовувати у ньому таємні зустрічі. Приїздили вельми високопоставлені особи. До замку спеціально провели залізничну гілку та побудували залізничну станцію. Потяги часто прибували й відправлялися вночі, щоб візити високопоставлених осіб були справді таємними.
У 1946 році замок Берегвар стає музеєм, біля нього будують корпуси санаторію «Карпати», таку ж назву отримує залізнична станція поруч з замком. Але тепер це не таємна гілка, а частина великої транскарпатської магістралі.
У пострадянські часи значущі гості з країн Європи почали знову відвідувати Берегвар. Й – що розповідають – якщо є якась невирішена проблема, або треба провести перемовини, то на території замку відвідувачам все вдається – знаходяться вирішення проблем, вдається домовитися.
У замку дуже добра енергетика. Місце вибрали не випадково.
Цікаво, що у двох з половиною кілометрах від замку знаходилося старе давньослов’янське капище. Це цікавий момент, бо дуже багато замків та кульових споруд будувалося поруч з культовими спорудами минулого, або навіть на їх місці (пригадаймо хоча в капище, які відкопують археологи на півночі парку Софіївка в Умані, який побудували графи Потоцькі). У двохтисячних роках мольфари та рідновіри Закарпаття відновили це капище.
У самому замку є дві автентичні речі: дерев’яний світильник у вигляді духу води – ундини та комин – вони збереглися неушкодженими з 1890 року. Ще у замку є три підземні поверхи, у яких колись зберігалися продукти харчування та порох, а зараз вони порожні, але можна замовити екскурсію підземеллям. В одній з кімнат замку розташована діюча церква.
Як пишуть туристичні довідники: «Ви коли-небудь чули про містичний замок графів Шенборнів Берегвар? Якщо ні, то пристебніть ремені, тому що вас чекає дика поїздка».
Ігор Мехеда