На межі Гуцульщини, де хвиляста смуга смерек схиляється до бурхливої ріки, тече Чорний Черемош — не просто гірська річка, а живий дух карпатського краю. В її клекоті, в темному дзеркалі вод і туманах над берегами — відлуння давніх часів, коли горами ходили не лише люди, а й істоти з іншого світу.
На скелястих виступах біля води, серед папороті й моху, ще й досі збереглися камені з виїмками, орнаментами, слідами вогню та трав. Старі гуцули кажуть, що це — вівтарі духам природи, зокрема води й лісу. Їх викладали ще жерці племен, які жили тут задовго до слов’ян.
У ніч літнього сонцестояння (й в інші важливі дні року), кажуть, на ці вівтарі клали трави, мед, вишневі гілки й срібні монети — як дарунок духам Черемошу, щоб річка не забрала худобу, не змила хати, не спровадила біду.
Про річку Чорний Черемош існує кілька легенд.
- Вода, що пам’ятає кров. Одна легенда каже, що в часи, коли між гірськими родами точилися війни, річка почорніла від крові полеглих воїнів. З того часу вона зветься Чорним Черемошем. І щоночі у тумані над водою можна побачити примари воїнів, що шукають дорогу додому.
- Дочка Води. За іншою легендою, Черемош — це перетворена дівчина, донька Водяного царя. Її закохане серце не витримало розлуки з хлопцем із гірського села. Коли той загинув, вона кинулася з високої скелі — і тієї ж миті стала рікою. Тому Черемош і досі то клекоче від гніву, то ніжно тече в обіймах тиші, бо плаче за втраченим коханням.
- Вогні в тумані. Старі пастухи розповідають про вогні, які з’являються на поверхні Черемошу в ніч Купала. Якщо йти за цими вогнями — можна натрапити на вівтар предків, захований між гір. Але якщо піти не з чистим серцем — вода поглине тебе, і дух ріки не відпустить.
Чорний Черемош тече Карпатами й з’єднується з річкою Білий Черемош біля хребта Чіохелька, що на Буковині. Зливаючись, річки утворюють річку Черемош. Це місце у мольфарів вважалось межею між Явою та Навою, де відкриваються брами світів. У давніх духовних вченнях – по усьому світу — вхід у храми та таємниці Всесвіту розташовувався між білою та чорною колонами, або між білим та чорним сфінксами, або між білою та чорною вежами. Так само має бути й між Білим та Чорним Черемошами.
У давнину існував паломницький шлях від Рахова до Верховини, через усі гори Чорногірського Хребта. Бо на горі Піп Іван Чорногірський, й на горах біля нього (Смотрич, Вухатий Камінь та інші) були розташовані значущі святилища, де отримували силу, посвяту, знання та благословення богів. Після посвяти на горі Піп Іван Чорногірський йшли зворотній паломницький шлях – знову Чорногірським хребтом до околиць рахова, а далі – вздовж невеличких відрогів Чорногірського Хребта до хребта Чіохелька, що на Буковині, а далі – до злиття Білого та Чорного Черемошу.
На Прикарпатті існує ще одна легенда – що орли, які літають над Чорногірським Хребтом, прилітають відпочивати на береги Чорного Черемошу, у місця, що знаходяться неподалік від вівтарів.
Річка Чорний Черемош, що протікає в Карпатах, оточена багатьма містичними історіями. Перекази про Чорний Черемош часто розповідають про загадкові події, пов’язані з річкою: про духів води, які можуть допомагати людям, про заховані скарби, а також про містичні явища, що трапляються в тумані над річкою. Існують розповіді про те, що вівтарі на берегах річки служать для умиротворення духів і збереження гармонії між людьми і природою.
Таким чином, вівтарі на Чорному Черемоші — це частина культури і духовної спадщини Карпат, що відображає глибокий зв’язок місцевих жителів з природою і її таємницями. Легенди про річку підкреслюють її особливу атмосферу, де межа між реальністю і містикою стає тонкою.
Містичні вівтарі на березі річки Чорний Черемош особливими робить їх тісний зв’язок із місцевими віруваннями та легендами про духів природи, які, за переказами, живуть у водах і лісах річки. Вівтарі виконують роль оберегів і місць для обрядових дій, спрямованих на умиротворення цих духів, що надає їм сакрального значення.
Найчастіше на містичних вівтарях на березі річки Чорний Черемош зображені такі символи: рівносторонній сонячний хрест або хрест у колі – як символ сонця, життя та космічних енергій; сакральні рослинні мотиви, зокрема черемха та папороть, що має особливе значення в регіоні; геометричні візерунки, які мають давнє походження і символізувати гармонію та захист; символи води, які підкреслюють зв’язок вівтаря з річкою і її духами.
Ми будемо продовжувати вивчати містичні таємниці Чорного Черемошу.
Ігор Мехеда
