Й Гори повністю виправдовують свою назву. Протягом століть місцеві жителі ходили в ці гори вкрай неохоче, відвідуючи лише луки, ліси та озера у долинах та уникаючи вершин.
Заборонені Гори не освоєні альпіністами та мандрівниками фактично досі. З 1937 по 2002 роки до Заборонених Гір не було направлено жодної дослідницької експедиції. Тому досі Заборонені Гори майже не вивчені науковцями.
Заборонені Гори зараз розташовані на території чотирьох країн: Чорногорії, Албанії (більшість), Сербії та Македонії.
Чому ж Гори називають Забороненими, чому їх не досліджували та не відвідували? У цьому мені належало розібратися під час поїздки до Чорногорії та Албанії у травні 2021 року.
Перше важливе відкриття. Згідно з матеріалами, зібраними етнографами, що дійшли до наших днів, у старі часи Заборонені Гори вважалися обителями Богів. Тобто вважалося, що на вершинах живуть Боги, які могли знищити смертних людей, які ризикнули підійти до їх небесних твердинь.
Інші легенди розповідають про те, що у горах живуть феї. Переказів про фей дуже багато. Йдеться про те, що в небі над горами в хмарах загублена Країна Фей й іноді феї спускаються зі своєї захмарної країни поблукати горами. Та часто зустрічаються мандрівникам і навіть розмовляють із ними. Саме про ці спілкування й йдеться у більшості переказів, зібраних етнографами.
Також ленегди розповідають про те, що в Заборонених Горах є заборонені місця, потрапляючи в які групи людей впадають у змінений стан свідомості, що призводило до того, що люди бачили один в одному ворогів, і, нападаючи один на одного, повністю знищували один одного . Саме ця причина є головною для заборони відвідувати гори. В принципі, такі місця є не тільки в Проклетійських Горах, а й у Штирії (Мертві Гори в Австрійських Альпах, названі Мертвими саме тому, що цілі римські легіони впадали у шаленство й винищували один одного, найвідомішим місцем Мертвих Гір є озеро Топліц) та на Уральському Хребті (Перевал Дятлова). Зауважимо також одну особливість: неподалік таких місць завжди є святилища стародавніх народів, що населяли ці місця. А біля святилищ були «шаманські полігони», де жерці мали довести своє вміння справлятися з невідомими силами природи (зокрема й які виникають всередині людської психосфери) та навчитися тримати контроль над ними.
Частину вершин Заборонених Гір, що розташовані на території Албанії, та спостерігаються з чорногорського Природного Парку «Прокледжо», називають у народі «Лисі Гори». Це також цікаво — у багатьох народів Лисі Гори завжди містичні.
Під час буяння стихій (грози, сильні вітри) вершини гір перетворюються на дуже небезпечні місця. Блискавки одна за одною б’ють у вершини, злива перетворює схили на бурхливі потоки води, каміння стає слизьким, вітер збиває з ніг, відриває руки від скель. Вижити у таких умовах мандрівникам часто не вдається. Тому багато дослідників не повернулися з гір. Крім того, в горах досі мешкає багато хижаків, небезпечних для людини. Саме тому жителі Заборонених Гір з боку Албанії ніколи не розлучаються зі зброєю.
Результати моїх вимірів: здебільшого енергетика «Ян, Яв», але зустрічається і багато місць «Іно Незнане» (енергія Дао (Прав), яка поступово згасає до нульового значення (по той бік Яви, Нави та Прави)). Саме в цих місцевостях (по той бік Яви, Нави та Прави) й відбуваються моменти втрати мандрівниками контролю над собою. Мандрівник, що йде до Заборонених Гір, обов’язково має отримати інструктаж з техніки енергетичної безпеки.
Заборонені Гори справді вражають своїми розмірами. Це справжні гіганти висотою понад дві тисячі метрів, від погляду на які паморочиться голова. Тут багато місць для дослідження. Й в наступні візити до Чорногорії та Албанії я продовжу вивчення Заборонених Гір.
Ігор Мехеда
