ПЕРЕДМОВА
Археологи по всьому світу знаходять все більше й більше цікавих артефактів. Це й прадавні мегалітичні святилища з петрогліфами, написи та барельєфи на скелях та гірських вершинах, малюнки на стінах кам’яних печер у підземеллях. Артефакти розташовано переважно у важкодоступних місяцях, дістатися яких навіть у наші часи здатна далеко не кожна людина.
Косівський Гук
Малюнки та зображення на цих місцях дуже цікаві – від духовних одкровень та таємниць світобудови у геометричних символах до зображення інженерних споруд та технологій, які використовували прадавні цивілізації й які добре зрозуміли сучасним науковцям.
Питання, яким задаються дослідники – чому знання приховано у важкодоступних місцях? Висловлюється припущення, що знання зберігалося для людей, які шукали відповіді на важливі питання буття й були готові заради цього на небезпечну подорож. Для людей, які хотіли стати чимось більшим, ніж вони є, розвиватися. Й одночасно утруднити доступ до знань людям, які не прагнуть розвиватися та можуть застосувати знання не на користь собі та суспільству.
Камінь Довбуша
Зараз у світі обговорюється храм Кудумиянамалай у Індії, де фігури та барельєфи можна спостерігати на прямовисних скелях, до яких майже неможливо дістатися. Але ці зображення приховують багато таємниць.
Так само самі давні споруди, які зберігають таємниці, розташовані у горах – у Андах, Гімалаях та інших гірських масивах. Й у Карпатах. Дуже багато таємниць приховують Карпати, тому дослідники вже багато тисячоліть вважають Карпати містичними горами.
МІСТИЧНІ ІСТОТИ КАПРАТ.
Карпати – гірський масив, що тягнеться через вісім країн Європи. Люди з сивих давен вважали Карпати, як й усе у нашому Всесвіті, живою істотою, яка має свій Дух, Душу та фізичне втілення у вигляді гір, скель, річок, великих каменів та підземних печер. Є місця, де Дух Карпат сильно з’єднується з Духом людини (одне з таких найпотужніших місць це Синевирський Хребет та озеро Синевир), а є й місця, де Душа Карпат сильно з’єднується з Душею людини (одне з таких найпотужніших місць Верховина).
Терношорська Лада
Давні легенди кажуть, що у кожному великому гірському масиві живе великий розумний змій, який керує підземним світом під горами. Він не є чимось страшним, та не ворогує з небесними створіннями. Він будує підземний світ, підтримує в ньому порядок, та часто виступає до людей як мудрий покровитель. Карпатський змій може попереджати про землетруси, надавати мудрі поради, надихати знахарів на зцілення, відкривати таємниці, створювати захист під час небезпечних подорожей. Тут Карпатський Змій має схожі риси з індійським Шешею та казахським Айдахаром. По всіх Карпатах є природні печери, у яких, якщо ввійти у медитативний стан, можна телепатично спілкуватися з цією силою природи.
Оскільки містичний Карпатський Змій є володарем підземного світу, усі духи, які живуть у підземному світі, мають форму рептилій.
Скеля Жаба Верховина
Мандруючі Карпатами, можна побачити багато скель, які по формі виглядають як великі скам’янілі ящірки. Найбільше їх на лівому березі річки Черемош. Існують перекази про те, що у важливі астрономічні дати (Сонцестояння, Рівнодення та інші) ці кам’яні ящірки ненадовго оживають, рухаються, після чого знов застигають у вигляді кам’яних скель.
Є у Карпатах скелі, яким невідомі майстри минулих тисячоліть надали форму жаб. Це не випадково. У міфах є перекази про те, що жаби вміють співати пісню, яку чує бог грози, блискавок та громів. Якщо немає дощу, починається посуха, то над кам’яною жабою робиться обряд, щоб кам’яна жаба «заспівала», бог грому почув її пісню та надіслав дощі. У різних куточках України знахарі й досі замовляють дощі за допомогою обряду над жабою, але не кам’яною, а живою. Кам’яні скелі-жаби є у Верховині та уздовж річки Черемош.
У деяких місцях гір з’являється Королева Змій. Її описують як змію дуже великих розмірів (набагато більшу за людину або коня), з великими очами, які іноді сяють, та з наростом на голові у формі золотої корони. На людей не нападає, але в її присутності люди лякаються. У місці, де з’являлася Королева Змій, зазвичай існують «брами між світами». Люди можуть на цих місцях зникнути, потім з’явитися через кілька діб, та не пам’ятати де вони були. Існує також повір’я, що той, хто не злякається Королеву Змій та подивиться на неї, завжди у житті матиме великий достаток, бо саме духи землі у формі рептилій і є володарями земного статку.
Серед знахарів та мольфарів Карпат трапляються такі, які можуть співпрацювати з зміями. Можуть скликати змій. Можуть просити змій принести зміїне яйце й ті приносять. Зміїним яйцем можна викачати будь яке зурочення, при цьому яйце сильно розігрівається, навіть опікає цілителю руки. Також мольфари можуть промовляти замовляння над раною після укусів отруйних змій – отрута витікає, рана загоюється. Змії також можуть вказувати – де я горах є клади, де ростуть цілющі трави, де є джерела води та інше.
Знахарі вважають, що рептилії – найперша форма життя у Всесвіті, кожна істота, включаючи людей, може функціонувати як рептилія та має рептильний мозок. Тому людина може домовитися з рептиліями про співпрацю. Садиби деяких знахарів охороняли змії. Змія давала можливість злодію увійти до садиби, а тоді вставала у стойку атаки та утримувала злодія у такому стані до повернення хазяїв. Також змії охороняли оселі від небезпечних тварин, включаючи й інших змій. Керувати зміями могли переважно мольфарки – жінки, таких жінок часто називали «гадірка». Цікаво ще й те, що в українських говірках так само називали й гриб мухомор.
Сили неба втілювалися у формі величезного птаха. Який найчастіше мав вигляд Соколу, рідше Орла. Легенди кажуть, що великі надприродні Соколи живуть на небі або в інших світах, й можуть прилетіти на заклик мольфара. Ці надприродні Соколи мають великі розміри, вони розумні, можуть спілкуватися з людьми та знають таємниці природи. Сокіл у польоті має форму тризуба та схожий на малий герб України. У формі Соколу втілювалося головне Божество давніх слов’ян – Род, яке у слов’янській космології є Абсолютом та джерелом виникнення усіх богів та богинь. Сокола закликають у обрядовому вбранні з чотирьох напрямків світу та з неба.
Ще одна таємнича істота – чугайстер, у деяких місцях його називають також «юрчик». Чугайстер – це дух, який живе у горах та може підходити вночі до палатки мандрівників. Звичайні мандрівники лякаються чугайстра, але корінні жителі гір вміють з ним спілкуватися. Чугайстер може щось підказати людини та забезпечити їй безпечну подорож у горах. Фахівці-езотерики відносять чугайстра до категорії духів стихій, як водяників, лісовиків та домовиків. Його стихія – гори. Не виключено, що таких духів, як чугайстер, у горах живе багато.
Крім чугайстрів у Карпатах існують легенди й про інших духів, що мешкають у стихіях.
КАРПАТЬСКІ ПІРАМІДИ.
Карпати, як кажуть геологи, по геологічних мірках рівня Гімалаям. По міркам людей Карпати трохи молодші за Гімалаї, але по мірках великих геологічних епох, шкала яких оперує мільйонами років, Карпати та Гімалаї майже рівня. Мандруючі Карпатами можна помітити, що деякі гори мають форму ідеальної піраміди. Що це – гра природи або гори оброблені штучно якоюсь давньою цивілізацією, щоб привести їх до пірамідальної форми? Або це дійсно піраміди, як у Єгипті, тільки вкриті травою, деревами та чагарниками?
Найвідоміші пірамідальні гори розташовані у двох місцях Карпат: Великоберезнянський район Закапатскої області та Усть-Путильский район Чернівецької області. У Великоберезнянському районі декілька гір мають пірамідальну форму (Віщанські Піраміди). В Усть-Путилі три пірамідальні гори розташувалися лінією на берегах річки Черемош. Біля них є навіть свій сфінкс – величезна споруда Кам’яна Богачка – також пірамідальної форми, висотою заввишки 30 метрів та основою 12 метрів.
Зараз робляться спроби залучити геологів до вивчення місцевості, бо під пірамідами багато пустот, які можуть виявитися підземними містами давніх цивілізацій. Місцеві жителі розповідають, що у дні сонцестоянь та рівнодень пірамідальні гори вібрують, вночі світяться примарним сяйвом. Цікаво також те, що поблизу пірамідальних гір відсутні небезпечні комахи.
Є й невеличкі кам’яні споруди, схожі на піраміди, одне з них – біля селища Товарниця неподалік міста Усть-Путила.
ЧОРНОГОРА.
Вид на Чорногору з Писаного Каменю
Чорногорський Хребет або Чорногора вважається одним з наймістичніших центрів Карпат. Він об’єднує сім гір, які досягають висоти заввишки двох тисяч метрів та ще гори меншої висоти. Через Черногору у давнину пролягав паломницький шлях посвяти у мольфари, знахарі, чаклуни. Він починався біля підніжжя Петроса та йшов до Піп Івана Чорногірського. Паломник повинен був розгадати таємниці Чорногорського Шляху. Що це за давній камінь? Про що кажуть петрогліфічні зображення на цьому камені? Що це за водоспад? Чому озеро такої незвичної форми? Що означає ця печера? Ці джерела? Чому джерел на цій горі саме така кількість? Таких загадок на шляху Чорногорою багато. Всі потрібно осмислити, розгадати. У кінці шляху Чорногорою всі розгадки усіх таємниць складалися в одну велику картину Втаємниченого Всесвіту, паломник розумів закони Втаємниченого Всесвіту та як ними користуватися та створювати чудесні речі.
Дослідники розповідають, що коли йшли у походи вздовж берегів річки Чорний Черемош, то побачили біля 80-ти невеличких кам’яних споруд, схожих на вівтарі для здійснення обрядів.
Але Чорногорою був й інший паломницький шлях — від Святилищ на Піп Івані Чорногірсьькому хребтом до Петросу, а далі – відрогами Чорногірського Хребта до їх злиття з Хребтом Чіохелька, й, вздовж Чіохельки до злиття Білого та Чорного Черемошів. Річки Білий Черемош та Чорний Черемош з’єднуються в один великий Черемош біля поселення Устерики. Ми пам’ятаємо, що у різних духовних традиціях світу вхід до храму, або шлях до таємниць Всесвіту позначається білим та чорним (стовпами, сфінксами, брилами тощо). У селищі Устерики завершувався другий паломницький шлях.
МОЛЬФАРИ.
Мольфари – таємничі маги Карпат, які мають досконале знання сил природи, свою традицію та можуть робити чудесні речі. Наприклад зцілювати, керувати погодою, лікувати тварин та домовлятися з ними, налагоджувати людські долі та багато чого іншого. Слово мольфар, на думку вчених, походить від слова «мольфа» тобто лялька. Наприклад, відома всім лялька-мотанка є найпростішим прикладом мольфи.
Лялька Мотанка. ЩО ЦЕ ЗА ОБРЯДОВИЙ ПРЕДМЕТ? ЩО СИМВОЛІЗУЄ?
- Символ сприятливих сил Богині Матері Природи. Усі стародавні народи поклонялися Матері Богині Природі. Вона виявляла могутність, оскільки могла створити цілі світи. Але природа дволика. Вона може як створити (сади, урожай, воду), і зруйнувати (землетрус, ураган, посуха). Творити вона може за допомогою Магії. Тому фігурку Богині стародавні культури робили без очей та рота. Для того, щоб не дати руйнівному аспекту реалізуватися за допомогою заклинань, що злітають з губ, і щоб руйнівний аспект не міг наврочити через очі. Таким чином, фігурка Богині Природи без обличчя могла реалізовувати лише свій сприятливий ефект.
- Містище для сприятливих духів стихій. Також усі культури нашої планети вірили і вірять у духів, що населяють природу (стихіалі, елементали, джини, союзники, діви, див’ї тощо). І, якщо жителі Близького Сходу запрошують сприятливих природних духів жити у глеках, то слов’янські народи, індіанці Південної та Північної Америк, японці та багато інших запрошують сприятливих духів жити у ляльках (є особливі обряди). У слов’янських народів це ляльки-мотанки. Тобто, лялька-мотанка – це місце для добрих духів стихій, які в таких ляльках живуть і збільшують свою сприятливу енергію.
- Символи світових сил. Крім ляльок-мотанок у формі Богині Матері Природи існують ще мотанки у формі світотворних сил. Птах — повелителі Неба, Олень — повелитель земного світу, Риба — повелитель підземного світу, Кінь — зв’язок світів один з одним, а також зв’язок живих істот з Абсолютом. Такі форми посилюють обережні властивості мотанки. У карпатських народів такі обережні ляльки називалися «мольфи», звідси назва карпатських Майстрів – Мольфари.
Лялька-мольфа. Але є ляльки-мольфи, які мають специфічне призначення. Наприклад, створюються мольфи, які символізують вітер. Між мольфою вітру та вітром виникає зв’язок. Мольфар шляхом вчинення обрядових дій над мольфою вітру отримує змогу керувати реальним вітром у природі. Можливо виготовити мольфу будь якого явища природи. Або можливо виготовити мольфу будь якої людини. Якщо зробити обряд зцілення з мольфою людини, то зцілиться й людина, яка з нею пов’язана. У західній езотеричній традиції те, що у Карпатах називають «мольфа» має назву «вольт», а зв’язок між вольтом та об’єктом симпатичним зв’язком (фізик В. Паулі та психолог К.Г. називали цей зв’язок науковим терміном «акаузальний синхронний зв’язок» або синхроністичність).
Розуміння принципу дії прийшло до нас з появою квантової фізики. У комп’ютерній техніці є поняття бітів інформації (один біт це одиниця інформації, яка дорівнює нулю або одиниці). А є кубіт, який одночасно несе значення й нулю й одиниці. Кубіти у різних системах можуть бути пов’язані явищем «квантової заплутаності», навіть якщо системи знаходяться у різних галактиках. Стан одного об’єкту одразу передається іншому.
Можливо, мозок людини це є живий комп’ютер, де «нуль» відповідає реакції гальмування нейрону, а «одиниця» реакції збудження нейрону. А трансовий (медитативний) стан свідомості дозволяє нейронам працювати у режимі «кубіту». Та поєднувати кубітні системи квантовою заплутаністю. У даному випадку мольфу, явище природи (або людину) та цілителя. Всесвіт також може вважатися величезним живим комп’ютером. Тоді петрогліфи на скелях у Карпатах, які відвідують мольфари, можуть бути кодом програмування цих комп’ютерів, на кшталт рунічних алфавітів та старших арканів таро.
Як мольфари уявляють собі світобудову та яку роль відіграють посохи у впливі на світобудову? СПРАВЖНІЙ МОЛЬФАРСЬКИЙ ПОСОХ МОЛЬФАРА НЕЧАЯ. Посох ще раз доводить, що волхування, шаманізм і мольфарство – явища одного й того самого порядку та співпадають з найдавнішим ведичним світосприйняттям. Сама палиця — Уроборос. Або Мати-Природа у формі гігантського Змія, що постійно рухається. Змій, очевидно, народжується із глибин Землі й підноситься у Космос, звідки розвертається до глибин Землі. Дорогою Змій проходить Три Світи і пожвавлює їх. Світ Підземний на нижній третині Палиці. До нього повзе зверху вниз змійка. Змійка є символом сили «Агні» (вогненна космічна змійка, що йде зі світів Вищого Вогню на Землю). Також символом Владики Підземного Світу є великим змієм Велеса, який привносить силу Богів у Підземний Світ та керує підземним світом. Змійка обвивається навколо Посоха один раз проти годинникової стрілки. Серединний Світ (поверхня Землі, де мешкають рослини, тварини та люди) символізується серединною палицею. Владикою Серединного Світу на Посоху виступає Білий Вовк. Верхній Світ (Небо над нами) символізується верхньою частиною Посоху. Владикою Верхнього (Небесного Світу) виступає Орел. Орел, Вовк і Змійка також є особистими тотемами власника Посоха при медитативному відвідуванні різних світів (рівнів) Всесвіту. Якщо взяти цей Посох у праву руку та поставити його на землю, то по тілу проходять вібрації, як від читання мантр.
Таким чином, Світобудова складається з неба, землі, підземного світу, що і є найдавнішим триглавом, трійцею (а у психосфері людини надсвідомістю, свідомістю та підсвідомістю), посох повинен об’єднати ці світи у єдине ціле, бо це єдине ціле й є джерелом енергій, які можуть змінювати Світобудову.
У мольфарів є багато інструментів для роботи, які можна побачити у музеях гуцульської магії, етнографічних музеях, у наукових колекціях дослідників. Розповімо Вам про:
МАГІЯ МОЛЬФАРІВ — ОБРЯДНИЙ НІЖ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ПОГОДОЮ.
Виготовлявся ніж 6 січня – у цей час точка перигею земної орбіти (Земля найближча до поверхні Сонця). Майстер, що виготовляє ніж, повинен був мінімум за три дні до цього нічого не їсти. З першою зіркою та заходом Сонця виробник наливав у ступку воду з трьох колодязів, і опускав ніж у воду. Потім Виготовлювач клав у ступку по шматочку з кожної різдвяної страви (яких у цей день готували 12). І перемішував шматки виготовленим ножем. Так ножу передавалася сила всіх 12 зодіакальних сузір’їв та стихії «Час». Потім виробник роздягався догола, виходив на вулицю з ножем і показував ножа всім чотирьом напрямкам світу, щоб вони також дали йому свою силу. Після цього ніж клали в скриню, де зберігалися інші магічні предмети, після чого Виробник одягався і міг насолодитися трапезою та спілкуванням із близькими. Й ще, ніж виготовлявся з уламка коси. Коси, яка або сама зламалася при першому косовиці об камінь, або випадково перерізала при косовиці отруйну змію.
ЗМІЇНИЙ КАМІНЬ. Перед осіннім рівноденням змії збираються у маленьких печерах навколо каменю, який тільки вони знають, як вибирати. Оточують камінь колом й починають на нього шипіти, гнати на камінь потоки повітря через своє шипіння. Так триває без перерви кілька діб. У результаті камінь змінює свої фізичні властивості. Стає легкий та змінює свій колір на більш темний. Якщо зурочена людина візьме його у руку, то каміння «потіє», тобто на його поверхні з’являється вода. Як зурочення буде знято, камінь знову стає сухим. Тому такі, створені шипінням змій камені, ще називають ЗМІЇНИМИ, іноді – ЗМІЇНИМ АЛАТИРЕМ.
ПАЦИРКА. А та частина кам’яної породи, яка вийшла на поверхню внаслідок зміїного шипіння з ЗМІЇОГО КАМЕНЮ, перетворюється на напівсферу, схожу на половинку шкаралупи горіха, або шкаралупу курячого яйця, тільки темного кольору. Ця на півсфера має назву ПАЦИРКА та використовується у доброму чаклуванні.
В обрядах мольфарів використовується ТРЕМБІТА. Це велика довга труба, яка виготовляється з смереки, у яку влучила блискавка. Будь яку обрядову церемонію починають та завершують грою на трембіті. Інші інструменти також виготовляються з дерев, у які влучила блискавка.
Мольфари також вміють викликати у воді «холодне кипіння». Після холодного кипіння вода стає цілющою та викликає вдачу, якщо її випити. Для того вони створюють вібрації за допомогою голосу або сильної медитативної концентрації. Цей принцип гарно ілюструє тибетська «співаюча чаша». Просто мольфари створюють у просторі таку чашу за допомогою енергії. До речі, природними «співаючими чашами» є деяка пустоти в скелях, саме цим пояснюють «холодне кипіння» води, яке іноді виникає у водоймах країн Близького Сходу (наприклад у Силуанському озері та Кедронському струмку). До речі, колодязів, у яких іноді стається «холодне кипіння» води, в Україні чимало. До таких колодязів наприкінці 90-х та початку 2000-х існувало ціле паломництво.
Таємниці мольфарів можна досліджувати вічно. А самі мольфари використовують ведичні символи, характерні як до ведичних традицій слов’ян, так й до індійських. Тому, на мою думку, ми зможемо знайти багато елементів прадавнього ведичного знання у потаємних куточках Карпат.
Ігор Мехеда
