Містична подорож до магії Мексики

Мексика. «Остання з містичних країн» — так пишуть про неї визнані майстри пера. І справді, якщо у країнах Європи містичними дослідженнями та вивченням магії серйозно займається 33% населення, то в Мексиці цей показник сягає усі 98%. Тут збереглися езотеричні традиції давніх цивілізацій, історія яких налічує тисячі років.

   Євразійським культурам Мексика знайома, перш за все, за книгами Карлоса Кастанеди. У 90-х роках на пострадянському просторі книги Кастанеди побували, без перебільшення, у бібліотеці кожного будинку. Іншим бестселером пострадянського простору була книга подружжя Дмитра та Наталії Пригових «Магічні кольори Альтос де Чьяпас», яке багато років живе у Мексиці, де дуже докладно, із залученням етнографічного матеріалу та наукових досліджень, була викладена система поглядів на світоустрій індіанців племен цоциль та цеталь, а також їх ритуали. Ці роботи доповнювала книга Альберто Вілолдо, яка описувала практики індіанських цивілізацій Південної та Центральної Америки.

Аномальні Хмари у Мексиці

Поїздка-експедиція до Мексики готувалася з 2010 року та відбулася в період з 28 вересня по 15 жовтня 2013 року. Експедицію організувала Міжнародна Школа духовного розвитку «Прадавнє Таємне Знання» (центральний офіс Україна, Київ). Вся експедиція проходила під впливом сакрального числа 13. Група налічувала 13 учасників, витрати на поїздку становило число, кратне 13, електронні дозволи були отримані за 13 днів до від’їзду, поїздка припала на 2013 рік – і т.д. Така магія цифр виявилася неспроста – адже для індіанців світ є двома пірамідами, з’єднаними основами. Верхня піраміда, що веде із земного світу до Верховного Божества, має 13 ступенів (як і в буддизмі – 13 ступенів до нірвани).

Храм Кукулькана

Відразу після прибуття в аеропорт імені Беніто Хуареса пройшли до готелю «Каса Бланка» (Білий Дім), розташованого в історичному центрі міста. Готель вразив великою кількістю кубічних форм. Столи, шафи, крани, обладнання для душових кабін, вази, декоративні світильники – все було виконано у формі кубів, характерних для пірамідальних храмів давніх індіанських цивілізацій. Нагадаємо, що майже у всіх давніх духовних традиціях світу куб є символом першоматерії, і Великої Матері Землі, найбільш шанованої Богині. Тут же в готелі стоять гармонізатори простору. У ранніх статтях я писав про незвичайні магічні прилади — гармонізатори простору. Їх знайшли в Перу на розкопках, належали вони доїнським цивілізаціям Південної Америки, і являли собою дві кулі різного розміру, що лежали, торкаючись один одного, на круглій тарільці, яка, у свою чергу, лежала на квадратній основі. І кулі, і блюдо, і основа були чорного кольору, розмальовані білими візерунками. Такі кулі тепер виготовляються шаманами і поширюються по всьому світу – кулясті форми роблять енергетику житла більш сприятливою та відганяють небезпечні сили. У нашому готелі гармонізатори мали зовсім інший вигляд. Співробітники готелю розповіли, що такі артефакти знайшли на розкопках в археологічних зонах. У готелі гармонізатори являли собою три червоні кулі різного розміру (велика, середня і маленька), розміщені в лінію, не торкаючись один одного, на прямокутній основі чорного кольору.

Перша ніч у Мехіко вразила нас великою кількістю блискавок у небі, але грози так і не прийшли в місто.

Вранці розпочалося наше знайомство зі столицею. Насамперед, знайомимося з розкопками древнього міста Теночтітлан, яке колись стояло на місці Мехіко і з його міні-моделлю на площі Конституції. Теночтітлан стояв на озері Тескоко, на якому були споруджені штучні острови, між якими жителі переміщалися човнами (про це зараз нагадує міський район каналів та островів Сочимилько, де також переміщуються на оригінальних човнах «трахінера»). Дослідники з Європи та США зараз захоплюються організацією господарства в Теночтитлані, де, за їх твердженням, відходи від одного виду господарської діяльності людини тут же використовувалися як сировина в іншій, внаслідок чого виникали безвідходні та екологічно чисті виробництва, що утворювали своєрідний «замкнений цикл».

Тут же знаходиться Базиліка Успіння Пресвятої Богородиці.

Після іспанського завоювання столиці імперії ацтеків Теночтітлана, конкістадори зруйнували храм бога війни Віцілопочтлі. З каміння зруйнованого ацтекського святилища і на тому самому місці було вирішено збудувати християнську церкву. Будівництво тринефної церкви — престолу першого єпископа Нового Світу Хуана де Сумаррага — здійснюється з 1524 по 1532 під керівництвом архітектора Мартіна де Сепульведа. Перший камінь у основу собору було закладено особисто Ернаном Кортесом. Однак перша церква простояла лише півстоліття — невдовзі її розміри перестали відповідати важливості столиці Нової Іспанії. На місці першої церкви знаходиться зараз північно-східна частина сучасного собору.

Вже 1544 року король Іспанії Філіп II приймає рішення створити для архієпископа Нової Іспанії новий, величніший собор, покликаний символізувати остаточне утвердження іспанської корони Новому Світі. Будівництво храму, розпочате у 1573 році навколо існуючої церкви архітекторами Клаудіо де Арсіньєга та Хуаном Мігелем де Агуеро, тривало до 1813 року. Весь час свого існування собор залишався найважливішим релігійним та державним центром. У 1864 році під час Другої Мексиканської імперії імператор Максиміліан Габсбург і імператриця Шарлотта Бельгійська були короновані саме в цьому соборі.

Іншим важливим собором є Базиліка святої Марії Гваделупської. Цей храм має дуже важливе значення для історії Мексики, яке зазвичай опускається сучасними гідами. Наведемо спочатку саму легенду.

Церков у Пуеблі

   Цитата: «Одним з перших джерел, які розповіли про походження нерукотворного образу, є записи Луїса Лассо де ла Вега, що датуються 1649 роком. Згідно з ними, Богородиця у грудні 1531 року чотири рази являлася мексиканському селянинові Хуану Дієго Куаухтлатоатцін.

Згідно з цими записами, перше явище відбулося на початку грудня, коли Хуан побачив Діву Марію на вершині пагорба Тепейак (на півночі сучасного Мехіко). Вона заговорила з ним і пояснила, що хоче збудувати на цьому місці храм. Богородиця веліла Дієго піти і повідомити про це єпископа Мехіко. Зовнішній вигляд Мадонни відображав уявлення місцевих індіанців про те, якою має бути молода дівчина чудової краси.

Бідолашний селянин послухався загадкової незнайомки і вирушив до францисканського єпископа Хуана де Сумаррага. Той прийняв його, але не повірив розповіді і попросив прийти ще раз пізніше, після того, як обміркує розповідь. Повертаючись додому, Дієго знову побачив на пагорбі Мадонну. Він повідомив, що єпископ не повірив. Тоді Богородиця веліла селянинові наступного дня знову вирушити до єпископа і повторити прохання, наголосивши, що цього бажає Пресвята Діва Марія, мати Господа.

Будиночки Алушів

У неділю Хуан Дієго вирушив спочатку до церкви, а вже потім до єпископа. Того, як і раніше, мучили сумніви і він попросив Дієго передати Богородиці, що йому потрібен якийсь знак згори… На пагорбі знову стояла Богородиця, як би чекала Хуана, і попросила прийти сюди завтра, щоб отримати «знак» для єпископа.

У понеділок Дієго збирався відвідати тяжко хворого дядька Бернадіно і він, щоб не зустрічатися з Богородицею, вирушив до нього спеціально іншою дорогою, але все одно зустрів Діву Марію. Вона заспокоїла селянина, сказавши, що не варто поспішати до хворого, оскільки він уже одужав, а краще піти на вершину пагорба та забрати звідти для єпископа підтвердження її слів.

За переказами, коли Дієго піднявся на пагорб, він побачив, що вершина, незважаючи на зимовий час, була заповнена квітучими трояндами. Він зрізав кілька із них, і загорнув їх у плащ. На прийомі у єпископа Дієго мовчки зняв плащ і вивалив під ноги єпископа троянди. Усі присутні впали навколішки, оскільки побачили на плащі зображення Богородиці.

Велетенській Ялівець

На пагорбі було збудовано храм на честь Богородиці Гваделупської, куди почали стікатися мільйони паломників з усієї Америки. І тільки після всіх цих подій ацтеки стали масово хреститися, причому абсолютно самостійно, без необхідності вдаватися до допомоги місіонерів» — кінець цитати.

Чому ж події, викладені в легенді, такі важливі для історії Мексики? Перше важливе наслідок – як ми знаємо, перед завоюванням Кортесом імперії ацтеків ті відійшли від завітів своїх предків та від їхнього початкового духовного шляху, спотворили давню релігію та почали практикувати жертвопринесення, у тому числі й людські. Це ганьбило давню духовну систему і напрацьовувало для народу ацтеків, як зараз сказали, «негативну карму». Припинити таку практику на той час можна було лише запровадженням нової релігії.

Друге важливе слідство. Іспанські завойовники вважали корінних жителів завойованих територій людьми другого сорту, прирікали їх на важке рабство, а також готували їх масове знищення. Явлення Богородиці представнику корінного народу означало, що Вищі Сили вважають європейців та індіанців націями, рівними перед Богом, а отже про рабство чи масове знищення навіть мови бути не може. Таким чином Вищі Сили втрутилися в історію та запобігли масовому винищенню людей.

Водоспад Місоль Ха

Богородиця Гваделупська зображується як красива жінка індіанської краси. Християни бачать у ній Святу Діву Марію, представники дохристиянських вірувань – Велику Мати Усього сущого, яка з’явилася в ті далекі часи, щоб запобігти та відвести лиха, що нависли над народами Мексики.

Після Базиліки ми попрямували до Туле, стародавньої столиці тольтеків. Згідно з давніми міфами, на цьому місці раніше було легендарне місто Толлан. Наразі назва місця вимовляється як Тулі. Слово «Тулі» — знакове і багато про що нам говорить. Згідно з середньовічними картами адмірала Пірі Рейса, на тому місці, де зараз розташовується Арктика з її льодами і вічним снігом, раніше була група квітучих островів, які були батьківщиною однієї з найрозвиненіших в історії Землі надцивілізацій. Один із островів називався «Туле» і був духовним центром, центром посвячення у таємні знання про Людину та Космос. Представництва цього центру у різних точках земної кулі також мали назву «Туле».

Такі назви, крім Північної Америки, зустрічаються у скандинавських країнах. Втім, подорожуючи світом, цю назву можна зустріти і в більш екзотичних місцях, в яких її ніяк не очікуєш зустріти. Тольтеки, що говорять мовою науатль, прийшли як кочівники з півночі Мексики, що в історії Мезоамерики траплялося часто. Згодом вони стали головною силою в районі Туле, яка раніше була у сфері впливу Теотіуакана.

Давні Індіанці

Найвищою спорудою, що зберіглася, є Піраміда Ранкової Зірки (також Храм Кетцалькоатля, Храм Тлауіскальпантекутлі або Храм Б), на платформі якої стоїть група п’ятиметрових кам’яних скульптурних статуй воїнів, які підтримували колись дах храму. Вони збереглися до нашого часу тому, що свого часу були закопані індіанцями, і витягнуті з-під землі вже в наш час. Біля входу стоять великі статуї змій. Вражає і великий фриз, на якому зображені ягуари і орли, що пожирають людські серця. У колонних залах палацового комплексу видно оригінальні малюнки, що збереглися.

Кактуси у Мексиці

Міфічна історія міста оповідає про те, як у 947 році був народжений Кецалькоатль («пернатий змій»), що зійшов на трон у 980 році. Тескатліпока («дзем’яче дзеркало») організував заколот, і Кетцалькоатль з великою кількістю тольтеків був змушений покинути Туле. Частина їх оселилася біля міштеків. Інша частина мігрувала у володіння майя на півострів Юкатан, де захопили та добудували місто Чич’єн-Іца. В архітектурі далеких одне від одного міст і справді простежуються багато паралелей.

Енергетика на піраміді дуже сприятлива. Відвідувачі оцінюють піраміду як живу. Навколо комплексу буйно розрослася трава, літає багато бджіл, у тріщинах живуть мурахи, на камінні сидять метелики та бабки.

Храмовий комплекс Туле, як і інші храмові комплекси на нашому шляху, мають особливий запах. Запах вогкості, схожий на річкове та озерне повітря, змішаний із запахом меду. Ось такий водно-медовий аромат.

Ягуари та орли зображені на фресках не дарма. Ми вже говорили, що для світогляду індіанців Північної Америки характерно представляти світ у формі двох пірамід, поєднаних основами, усередині яких зростає гігантське дерево сейба. Сонце робить навколо пірамід коло протягом доби. Сонце на вищому ступені вищої піраміди набуває форми Орла, на нижньому щаблі нижньої піраміди форму Ягуара.

Модель Теночтитлану

Тому ягуар тут вважається головним ватажком нічних та підземних духів. Тому рик ягуара відлякує несприятливих духів. Індіанці вчать бажаючих відтворювати рик ягуара за допомогою жестів рук (ліва рука складена трубочкою, розпрямлена долоня правою відіграє роль переривника звуку, закриваючи та відкриваючи трубочку). Для тих, у кого так не виходить, продається спеціальний свисток у формі голови ягуара. Подуєш у нього — і імітуєш гарчання ягуара, розлякуючи від себе дрібних злих духів.

На верхніх майданчиках усіх пірамід, відвіданих нами, енергетика вимірюється як «Дао». Нагадаємо, що енергія може підніматися від Землі вгору («Інь»), зумовлюючи обертання рамочки або маятника проти годинникової стрілки, або опускатися з Неба на Землю («Янь), зумовлюючи обертання рамочки або маятника за годинниковою стрілкою, або з’являтися з простору як первинна космічна енергія («Дао»), обумовлюючи почергове обертання рамочки або маятника в різні боки за та проти годинникової стрілки з певним інтервалом. Місцеві шамани, яких легко знайти неподалік кожної піраміди, кажуть, що ніяких спеціальних ритуалів проводити на пірамідах не треба. Саме відвідування піраміди та стояння на її верхньому майданчику і є найдієвішим ритуалом. Там діє Вища Сила, а вона сама знає, що потрібно відвідувачу.

Музей у Сан Кристобалі

Після відвідин археологічної зони Тулі ми повернулися до Мехіко та оглянули скульптуру Ангела Незалежності. На високій колоні поставлено золоту постать богині перемоги Нікі, у правій руці вона тримає вінець, у лівій розірваний ланцюг. Вона символізує остаточну перемогу у війнах за незалежність та незалежність мексиканської держави.

Увечері в конференц-залі готелю, на даху, просто неба було проведено тригодинний семінар про магічні технології древніх цивілізацій Мезоамерики.

Наступного дня вранці ми завітали до парку Аламеда Централь, де Карлос Кастанеда зустрівся з доном Хуаном. Лава ця ще стоїть. У учасників семінару було завдання знайти лавку за допомогою інтуїції. Усі із завданням упоралися, гіди підтвердили, що все знайдено правильно. Сфотографувалися на лавці.

На цій лаві зустрілися Кастанеда та Дoн Хуан

Після парку відвідали один із численних у наш час храмів Санта Муерти. Смерть зображена як скелет у плащі та з косою, і вважається надприродною істотою, здатною вказати правильну дорогу розвитку як у цьому світі, так і в потойбіччя. Культ вже налічує мільйони прихильників, і не лише у Мексиці. Європейців також дивують плакати «Санта Муерта Вас любить», де вона зображена з красивим серцем і з квітами в руці.

Далі наш шлях лежав ринку «Сонора». «Сонора» — найбільший чаклунський ринок Північної та Південної Америк, названий так на честь однойменної пустелі (якій індіанці приписують містичні властивості). Про цей ринок також багато писали учні Кастанеди, вони купували на ринку предмети для ритуалів.

Тут без винятку є все. Будь-яких розмірів статуї – починаючи від Санта Муерти, закінчуючи богами ацтеків, сапотеків та майя (та й інших індіанських народностей також). Талісмани, пантаклі (у тому числі і завезені з Європи), різнокольорові свічки, пахощі, ароматні ладани. Суміші лікарських трав. Часник – у зв’язках по сім головок, замотаних у червоні нитки – як і в усьому світі, вважається надійним оберегом від магічних небезпек. Заготовки під магічні жезли з гілок дерев, що ще не давали плодів, а також заготовки під чарівні палички. Ритуальні дзвіночки і, звичайно ж, книги з чаклунськими рецептами. Квіти для прикраси вівтарів, пентаграми та гексаграми. Цікаво й те, що жовта шестикутна зірка з давніх-давен відома як знак Бога Сонця і обов’язково зображується на його короні.

Обряд у Чолулі

Ще один суто мексиканський винахід – голова. Голова, схожа на людську, виготовляється зі шкіри померлої тварини та трав, потім усихає, але на диво нагадує голову людини. Ця голова, на думку багатьох дослідників, позначає давню богиню, якою поклонялися людські племена ще на зорі цивілізації. Вона настільки грізна та сильна, що навіть через зображені на малюнку очі та губи може передавати магічні впливи та заклинання на людей. Тому очі та рота голові зашивають чорними нитками, а ніс проколюють маленьким кілочком. Тоді небезпеки заподіяння шкоди на фізичному плані зникають, а на плані астральному дух голови стає додатковим духом-охоронцем, який захищає свого власника від усіляких негараздів. Наш водій купив собі таку голову та повісив на центральне дзеркало. Втім, фактично в кожному транспортному засобі така голова є обов’язковою.

Обряд Фуего Саградо

На «Сонорі» можна придбати глину для виготовлення будиночка Алушу, а також замовити чисто мексиканську магію — виготовлення ляльки — «троля». Про них ми розповімо Вам трохи згодом.

Відразу після відвідування найбільшого чаклунського ринку ми попрямували до археологічної зони «Теотіуакан». Раніше (з 2 століття нашої ери) це був найпотужніший релігійний центр та центр ремесел. Повністю збереглася Піраміда Сонця, Піраміда Місяця та піраміди Кецалькоатля. У комплексі також є десятки будівель, що не повністю збереглися. Ми піднялися на піраміду Сонця. Мексиканські вчені говорять про те, що Піраміда Сонця створює потік іонізованого повітря, яке піднімається над пірамідою на висоту близько 4-х кілометрів. Ці заряджені частинки створюють перешкоди у роботі приладів літаків, тому авіалінії зараз прокладаються осторонь пірамідальних споруд стародавніх. На вершину Піраміди Сонця зараз прибувають гості з різних країн із єдиною метою – загадати бажання на верхньому майданчику піраміди.

Паленке

Піраміда Місяця, розташована ліворуч від піраміди Сонця, таїть не менше загадок. При дослідженні піраміди археологи знайшли в камері 12 скелетів людей, 13 скелетів орлів, п’ять скелетів койотів та три скелети ягуарів. Археологи не змогли дати тлумачення цим знахідкам. Спробуємо зробити це ми. У найдавніших шаманських культур нашої планети було 12 небесних, земних та підземних богів. Припускаємо, що 12 людських скелетів уособлюють цих богів. 13 орлів – теж легко розшифровується. Бог Сонця у найвищій точці неба Орел, у небо ведуть 13 ступенів містичної піраміди. Ягуар уособлює Сонце у нижчій точці світу, тобто підземний світ, для плідної діяльності якого ягуар повинен мати три іпостасі. А койотль (вовк) уособлював тотеми племен, а також індивідуальні тварини-партнери окремих людей, число 5 – кількість енергії та життя. Таким чином, початкова тріада (земний-підземний світ) представлена ​​символічною тріадою (орел-койотль-ягуар).

Неподалік Теотіуакана знаходяться величезні поклади обсидіана. Тому не дивно, що всі статуї богів виготовлені з цього каменю. З обсидіану робилися і ритуальні ножі. У камері піраміди Місяця композиція є величезною мозаїкою, прикрашеною 18 ножами з обсидіана.

Піраміда Місяця

Відвідують піраміду Місяця та уфологи. Вони, зокрема, кажуть, що піраміди, крім релігійно-містичних, можуть нести й інші функції – наприклад, бути спостережними вежами неподалік космопорту. Уфології вважають, що в тих місцях, де є поклади обсидіана, раніше приземлялися і злітали в небо космічні кораблі з інших світів, саме висока температура від роботи дюз перетворила породу на обсидіан. Але поки що це лише гіпотеза.

Обсидіан – дуже міцний камінь і ніж із нього анітрохи не поступається сталевому. Вся ритуальна робота жерців у храмах – починаючи від жертвопринесення богам і закінчуючи вигнанням злих духів – проводилася винятково обсидіановими ножами. Умільці продають тут кілька видів ножів. На околицях водиться метелик, чий колір крил має колір обсидіана. Його так і називають «метелик обсидіанового ножа», вважається, що зустріч із ним – до успіху.

На піраміді до мене підійшов індіанець, сеньйор Домінго, і сказав, що хоче за символічну плату віддати мені зображення з обсидіана Бога Сонця та Богині Місяця, бо він відчуває, що того хочуть Сили. Я прийняв пропозицію, зображення мені дуже сподобалися. Це було символічно, адже це символи двох фундаментальних сил, що утворюють Всесвіт (Інь та Янь) і прийшли вони не випадково. Вся наша подорож пройшла під знаком взаємодії цих двох могутніх сил.

Також ми оглянули піраміду Кецалькоатля. Він містить безліч зображень голів зміїв і драконів, що вказує на зв’язок саме цього храму з підземним світом. Примітно, що він оточений по периметру ще однією спорудою, що нагадує кільцеву стіну. Багато дослідників не розуміють езотеричного значення цієї стіни. Однак мені вдавалося побачити в Азії подібні споруди, лише значно меншого масштабу. Шамани будують кам’яні колодязі, з яких закликають силу Великої Богині Родючості, Матері-Землі. Сила, що виходить із колодязя, наскільки потужна, що колодязь обноситься круглою кам’яною стіною (а то й двома концентричними стінами), щоб не пошкодити мешканцям навколишніх селищ надмірною енергетичною хвилею. Очевидно, що стіна навколо храму Кецалькоатля в Теотіуакані має подібну функцію.

Вивчивши Теотіуакан, ми вирушили до Пуебли, четвертого за величиною місто Мексики. Головною його визначною пам’яткою є кафедральний собор і церква Санто Домінго, який у вісімнадцятому столітті вважався восьмим дивом світу. Крім таємних знань Ватикану, виражених в архітектурі соборів символами, в храми було закладено й символізм споконвічно індіанських вірувань, через що католицизм у Мексиці сильно відрізняється від такого ж у Європі. Хрест був відомий ацтекам і раніше. Хрест виготовлявся з квітів і означав Силу Сонця та Силу Життя. І зараз, після століть, індіанці продовжують бачити в хресті сонячне світло і життя природи, а в Христі – Кецалькоатля, що повернувся. Розібрали символізм собору. Цікаво, що Ангели біля воріт собору зображені срібними стрічками, від яких відходить багато крил – таке цікаве бачення ангелів у місцевих майстрів. Вони більше схожі на крилаті стрічки, що звиваються, або крилатих змій. Пам’ятаючи культ крилатого небесного змія, який ковтає хлопчиків, а випльовує воїнів (обряд ініціації юнака у воїна), що розповсюджений в Мезоамериці, не знаходимо в зображенні ангелів нічого, що не відповідає місцевим традиціям.

Піраміда Туле

Відвідавши будинок ляльок та історичний центр міста, насолодившись незрівнянно красивим парком біля собору (всі дерева квітучі, привезені і посаджені з різних місць), ми заночували в готелі, що зберіг архітектуру колоніальних часів.

Тут же відбувся семінар про використання ляльок у різних магічних системах. Було підкреслено, що в багатьох країнах Південної Америки в ляльок прийнято «поселяти» добрих духів, які захищають будинок та господарів від негараздів, і що таке ж мають значення у слов’янських народів ляльки-мотанки. Наш гід, один із найбільш високопрофесійних гідів Мексики, який живе і працює тут уже більше семи років, Руслан Гудинський, також зробив доповідь про ляльку-тролля, яку використовують індіанці майя. Самі майя не вимовляють назву цієї ляльки своєю мовою, тому що назва ляльки і дух, що її оживляє, мають однакову назву і проголошенням оригінальної назви цей дух можна ненароком потривожити і викликати небезпечні наслідки. Тому для позначення цієї магічної ляльки майя використовують норвезьке слово «троль». З дозволу Руслана наводжу його доповідь про майянську ляльку-троля, прочитану Пуебле.

Річка Грихальва

Початок тексту: Про ці ляльки я дізнався зовсім випадково. На перший погляд це може здатися вигадкою чи фантазією, проте це індіанська магія, яка й досі широко практикується у Мексиці. Між собою мексиканці називають ляльку тролем і я дотримуватимуся цієї назви. Як виявилося про троля знають практично всі, проте мексиканці не дуже люблять поширюватися на цю тему, можливо з забобонів, остраху або чогось іншого.

Тож хто такий троль? Троль — це дерев’яна лялька, зроблена індіанським чаклуном. Троль буває жіночої чи чоловічої статі, а також різного віку – дитина, дорослий чи старий. Процес виготовлення троля оповитий таємницею, тільки самі чаклуни знають, як виготовити його, які матеріали або компоненти використовувати. Існує спеціальний обряд виготовлення троля, але чаклуни за жодні гроші не хочуть його розкривати. Для фарбування троля чаклун використовує спеціальну фарбу, зроблену ним із соку певних рослин, як волосся використовує волосся маленьких дітей… Виготовлення троля займає від кількох днів до кількох тижнів, все залежить від рівня чаклуна. Зовні троль схожий на потворного карлика, з великим горбатим носом, обличчя вкрите великими родимками, довгі руки, а ноги короткі. Також персонально виготовляється одяг для троля, ніколи не зустрінеш троля, схожого на іншого. Коли троль готовий, ти його забираєш. Найголовніше – ти не можеш його купити. Тобі обов’язково повинні його подарувати, інакше він не матиме магічної сили. Передають тобі його в клітці або в коробці з дірками, як живу істоту. Коли ти отримуєш його, це просто лялька, майстерно виконана, але все-таки лялька. Ти сам мусиш оживити його і дати йому ім’я. Ритуал пожвавлення може бути різним, тільки чаклун говорить тобі, що і як треба робити під час ритуалу, кожен випадок тут індивідуальний. У мого знайомого ритуал був наступним — ти ставиш троля на високе місце у себе в кімнаті, навколо нього 4 чорні свічки і підпалюєш їх, тричі вимовляючи ім’я троля, і залишаєш горіти всю ніч. Якщо до ранку всі свічки догорять одночасно – ритуал пройшов успішно і троль прийняв тебе. Якщо ж ні, доведеться ритуал повторити.

Навіщо люди заводять собі троля? Троль виступає як твій сакральний захисник. Він охороняє твій дім, оберігає твій сон від кошмарів, захищає тебе від недоброзичливців. Троль у всьому тобі підкоряється, виконує будь-які твої бажання, єдине, чого він вимагає натомість – це твоя увага. Він не може сказати тобі про своє самопочуття, але зміни ти помітиш і сам. Якщо йому погано, у нього почне випадати волосся, темніти нігті і т.д. Також у твоєму будинку не повинно бути домашніх тварин, тому що вони ревниві і можуть завдати шкоди тролю, а сам троль егоїстичний і потребує уваги власника. Зберігається троль на розсуд свого власника. Я знаю юкатек (юкатеки – жителі півострова Юкатан), які не показують троля навіть своїм близьким родичам, а також неодноразово бачив молодих людей із спеціальними маленькими сумочками, у яких вони носять із собою свого троля. Троля треба берегти від денного світла. Оживає троль уночі, він живиться енергією ночі, особливо в повний місяць, і саме в нічний час йому приписують різні подвиги. Він може рухатися, переставляти речі, грати, сміятися, якщо господар забуде покласти йому їжу, може смикати його за волосся, чіпати за обличчя. Про допомогу та життя тролів тут ходять легенди. Тролі є у багатьох мексиканців. Ходить багато різних історій про шкоду та користь тролів. Для одних троль — це просто потворна лялька, для інших – найкращий друг та зберігач, з яким можна говорити про все та просити про допомогу. Перш ніж завести троля, треба добре подумати — чи потрібно тобі це? Так як надалі ти можеш мати справу з незрозумілими речами і для особливо вразливих осіб це може бути небезпечним. Я особисто знаю людину, двоюрідна сестра якої перебувала в неврологічній клініці через троля. Якось вона жбурнула свого троля на підлогу, накричала на нього і закинула у шафу. Після цього, за її словами, він протягом кількох ночей приходив до неї і смикав її за волосся, щось бурмочучи. Результат – лікування у психолога та істеричний стан у родичів. Дуже багато юкатеків бояться тролів і кажуть, що не хотіли б мати у себе вдома таку ляльку». Кінець цитати.

Вранці ми виїхали з Пуебли до Чолоули. Чолула – колишнє індіанське місто. Тут знаходиться найбільша піраміда в Мексиці, побудована тольтеками. Висота її 77 метрів, довжина основи 440 метрів. За віки піраміда була занесена землею, на якій виросли трава та дерева, утворивши мальовничий пагорб. На вершині цього пагорба збудовано церкву Пресвятої Діви Утішительки. Енергетика в зоні пагорба дуже сприятлива, вселяє душі радість. Уся церква повністю заповнена букетами живих квітів. З оглядового майданчика біля церкви відкривається краєвид на другий за величиною вулкан Мексики Попокатепетль (5426 м.) та вулкан Істаксіуатль (5230). Тут знаходиться і найменший у світі вулкан. Тут ще жваво обговорюється феномен, що стався у березні 2013 року, коли камери спостереження, поставлені вулканологами для спостереження за вулканом, зафіксували незвичайний оптичний ефект: з неба в жерло вулкана опустився пучок світла білого циліндричної форми. У науковому світі не вщухають дискусії: щоб це могло бути? Тим часом багаті люди з усього світу атакують турагентства проханнями організувати для них індивідуальну екскурсію на вершину Попокатепетля.

Національний Інститут Історії та Археології (INAH) розчистив внутрішні ходи піраміди в Чолулі та організував у такий спосіб можливість відвідування тольтекських підземель бажаючими. У ходах піраміди ми вперше змогли відчути дотик із Шібальбою. Шибальба — це підземний світ у вірування індіанців. До неї прийнято включати ходи всередині пірамід, печери та природні печерні міста в горах, підземні озера (сіноти). Південна Мексика вкрита вапняковими породами, товщина яких у деяких місцях значно перевищує показник у два кілометри. За століття вода вимила в цих породах сотні тисяч печер і улоговин, що заповнилися чистою джерельною водою. Так утворилися ритуальні печери, що використовуються жерцями для духовних практик і підземні озера (сеноти), що використовуються для оздоровлення. Печери та озера йдуть униз на невідому глибину. Розповідають, що там, у глибинах живуть духи, а також про цілі древні індіанські племена, що пішли жити під землю (як «чудь» на Крайній Півночі). Підземний світ не несе у собі жодного зла. Це просто інший Всесвіт, не такий, як наш. Утроба Матері-Землі. Тут все народжується і зберігається. Час і простір набувають зовсім інших форм, ніж на поверхні.

Сан Хуан де Чамула

Система підземних ходів піраміди у Чолулі вражає. Вона має багато рівнів, з’єднаних сходами. Бачили ми також і глухі камери, які закінчуються ходами. Очевидно, вони призначалися для глибокої медитації жерців. В однієї з учасниць нашої подорожі у піраміді прийшло усвідомлення, що вона в одному із втілень була жерцем у цій піраміді. Після виходу з піраміди вона накреслила на папері повну схему підземель та передала малюнок співробітнику INAH. Також вона сказала, що при медитації в піраміді жерці могли опановувати левітацію, і могли швидко пролітати довгі підземні ходи. Архітектура підземних ходів (перетин ходу) однакова для всіх пірамідальних споруд та підтримує ефект левітації.

Я відчув у підземних ходах піраміди Чолули енегію Матері-Землі, що вирощує і захищає.

Після виходу з піраміди ми могли спостерігати стародавній індіанський обряд. На високу жердину (в 13 людських ростів) піднімаються п’ять індіанців, відібраних шаманами. Один стоїть у центрі майданчика на вершині жердини, решта, прив’язавшись канатами, стрибають на чотири боки світла. А потім знову піднімаються на майданчик. Індіанець у центрі уособлює центральну точку, вівтар, Серце Світу. Чотири стрибаючі уособлюють чотири стихії. Стрибок кожного створює імпульс у бік однієї зі стихій. Стихії відповідають імпульсом у відповідь. З чотирьох сторін світла з’являються чотири енергії, які врівноважуються у Серці Світу. У точці рівноваги стихій виникає сила Великого Духа (Вищого Божества, Творця), поява якої у житті тих, що проводять ритуал, і тих, що спостерігають його і є метою ритуалу. Для індіанської магії характерне те саме розташування стихій, що і для магічних шкіл Європи та Азії: Повітря-Схід, Вогонь-Південь, Вода-Захід, Земля-Північ. Крім того, існують ще три найважливіші точки: Серце Неба, Серце Землі та Серце Світу. Таким чином, найважливіших точок виходить сім.

Починаючи з цієї території Мексики ми спостерігаємо достаток зелених коників. Вони тут водяться просто у необмежених кількостях. На кожному кутку їх продають смаженими. Багато емігрантів, які прибули до Мексики з інших країн, чекаючи роботи та перших заробітків, виживають виключно завдяки цим коникам. Для тих же іноземних мандрівників, яким етика не дозволяє куштувати таку страву, сушених коників перетворюють на порошок, яким посипають усі фруктові страви. На смак приправа нагадує морські водорості – такі ж солоні та із запахом моря. У приправу також обов’язково додають перець чилі.

До речі, перець чилі тут додають скрізь і у все. Навіть уславлений шоколадний соус «моле», що зазвичай подається до м’яса птахів, складається з шоколаду та перцю чилі. Про шоколад я теж маю сказати пару слів. Той шоколад, який ми купуємо у магазині, це не зовсім те, що називають шоколадом у Мезоамериці. Наш шоколад зроблений із одних сортів какао-бобів, індіанці ж готували його із зовсім інших сортів. Те шоколадне дерево, використання плодів якого приписують ще Кецалькоатлю, що зростає в Мексиці, має особливі властивості. Воно позитивно впливає на ендокринну систему, стимулюючи її виробляти у великих кількостях ендорфіни та інші корисні речовини, внаслідок яких організм стає дуже сильним та витривалим, його можливості у всіх сферах діяльності зростають. Крім того, справжній шоколад викликає стан, споріднений з станом індійського йога, який перебуває в єдності з природою і посилає світові любов і радість. Вже двох кухлів справжнього шоколаду (давнє вимовлення цього слова «чоколатль») вистачає, щоб бачити світ у «рожевих окулярах» та відчувати ейфорію. Звичайній людині вистачить п’ять кухлів справжнього шоколаду, щоб випробувати ейфорію і не пам’ятати про земні турботи більше доби (!). А тепер уявіть собі, в якому стані був останній імператор ацтеків Монтесума, якщо за день він випивав 20 кухлів цього напою? Не дивно, що він не мав жодного бажання воювати з військами Кортеса, що вторглися, і це було однією з причин поразки ацтеків і захоплення їх територій іспанцями. Ось з цього справжнього шоколаду в поєднанні з не менш справжнім перцем чилі і складається соус «моле». Смакова гама дуже пікантна.

З Чолули приїжджаємо до Оахаки. Гарне місто. Одне та двоповерхові різнокольорові будинки. Багато у колоніальному стилі. У внутрішніх двориках сади з квітучих кущів та дерев. Стіни обвивають бугенвілі різних кольорів і відтінків. Тут також, як і в Пуеблі, надзвичайно красиві парки та сквери.

Вранці виїжджаємо до дерева Тулі. Знову цікавий символізм у назві, чи не так? Це найбільший у світі ялівець, вік його перевищує дві з половиною тисячі років. На згадку відразу приходять священні дерева Індії та священні гаї давніх європейців. Всепереможна сила природи. Дерево воістину гігантське і вражає своєю міццю та давністю. Недарма в Лівані та Палестині вважають, дим від палаючої гілочки ялівцю здатний розвіяти будь-якого злого духа. Розповідаю обряд, який називається в Азії «Кора». Щоб священне місце, будь то озеро, гора чи храм, а також священне дерево чи камінь наділили Вас силою, необхідно обійти його за годинниковою стрілкою. Одного разу цілком достатньо, але багато хто обходить і тричі і сім разів, а буває, що й сто вісім. Крім того, навколо об’єкта Сили можна здійснитися і подорож в астральному тілі або за допомогою фантома. Здійснивши Кору, виїжджаємо до міста Мітла.

Храм Того Хто Бачить у Мітлі

Мітла – столиця стародавньої імперії сапотеків. Імператори Мітли одночасно були і верховними жерцями, «Великими Тими, Що Бачать». Вони здатні були розглянути і відвести від своєї держави небезпеки ще за їхнього зародження і століттями справлялися з цією місією успішно. Сапотеки вірили, що небесний світ, як і підземний, населені розумними істотами, з якими можна спілкуватися. Вони вважали, що хмари – розумні, форму хмар набувають духи неба, які можуть повідомляти жерцям інформацію наукового та культурного характеру, а також навчати магії. Головний храм є пірамідою без вершини з внутрішнім двориком всередині. Внутрішній дворик закриває від погляду жерців обрій і жрець змушений всю увагу зосереджувати лише на хмарах у небі. Стіни дворика вкриті кам’яними спіралями. У них примітно те, що самі спіралі, за своєю природою округлі, складаються з маленьких кубічних форм, що має символізувати підняттю земних сил у небо і сприяти діалогу між цими початками.

І справді, Вищі Сили розмовляють тут із людьми через хмари. І не тільки в Мітлі, але й по всьому небу Мексики ми можемо спостерігати хмари, що світяться, різнокольорові хмари, хмари, що швидко змінюють форму, що рухаються проти вітру – та й взагалі, хмари тут часто просто порушують усі закони метеорології. За час нашої поїздки ми спостерігали десятки таких аномальних хмар.

З чотирьох сторін від центрального дворика також розташовані чотири закриті камери, кожна з яких символізує бік світла та стихію. У камерах можна медитувати. Їх стіни також розписані спіралеподібними візерунками. Спіралі є як закручені годинниковою стрілкою, так і проти неї. Здалеку спіралі зливаються один з одним, утворюючи малюнки сходів, що піднімаються в небо.

У центральному храмі ми можемо також спостерігати явище «кам’яного телефону». Будь-яке слово, навіть сказане пошепки, на центральному майданчику, з тією ж силою звуку миттєво чується в будь-якому іншому місці храму, навіть віддаленому. Очевидно, жерці так передавали один одному важливі повідомлення про явища, що вони бачили на небі.

У храмовому комплексі збереглися також дві гробниці, які можна спуститися. У тій гробниці, що праворуч від входу в комплекс, у камені видовбано й відполіроване ложе у формі відбитка від людського тіла, в яке можна лягти і доторкнутися, таким чином, до давніх Великих Імператорів сапотеків, що Бачать, які також лежали і бачили «духовні далі» в цьому місці. Всі учасники нашої подорожі змогли спуститися в гробницю, незважаючи на дуже вузький вхід та велику вологість у проході та зіткнутися з енергією Великих Тих, Хто бачив.

Цікавий факт – у кількох людей із групи батареї фотоапаратів у гробниці повністю розрядилися. Швидка розрядка або несподівана зарядка батарей в електронних пристроях часто трапляється на місцях сили та в областях з аномальною енергетикою. У мене, наприклад, протягом усієї подорожі, постійно розряджалася батарея мобільного телефону, а фотоапарат, навпаки, заряджався. На піраміді в Тулі я також отримав кілька порожніх смс із невідомого номера і це при тому, що зв’язок був відключений (у мого оператора не було роумінгу з операторами Мексики). Незвичайна поведінка електронних приладів супроводжувала нас протягом усієї подорожі.

Поруч із храмовим комплексом сучасні індіанці-сапотеки збудували базар, де можна придбати маски та національний одяг. Національний одяг сапотек дуже практичний, його досі виробляють з грубої нитки вручну. Наших учасників зацікавили візерунки на тканинах. Ідентичні їм зустрічаються в Україні в зоні Полтавської області! Я попросив наших учасників зробити фотографії візерунків, щоб ототожнити з візерунками на одязі жителів різних областей України та надати ці докази вченим та пресі. Тому що це досконале чітке свідчення того, що в давнину між Європою та Мезоамерикою існували комунікації.

Тут же ми побачили мескальний завод та технологічний ланцюжок приготування мескалю. Для приготування мескалю використовують плід агави, який може досягати від 40 до 85 кілограмів за вагою (і дозріває від 7 до 12 років). Плід витримується кілька днів у чавунному чані під землею, причому температура реакції розпаду може сягати +110 градусів Цельсія. Після гарячу агаву розтирають кам’яними жорнами в кашку, поміщають в іншу ємність, де вона починає бродити і служить сировиною для ректифікатора. В результаті утворюється зеленого кольору напій, в який додають лікарські трави та гусениць, що живуть на плоді агави. Після приготування напій надходить у продаж. Налічується кілька десятків різновидів мескалю, ще більше – лікерів на його основі. Мескаль також є «батьком» текіли.

Далі ми мали втомлений переїзд до міста Теуантепек. Втомливий тому, що ми мали проїхати «дорогою смерті». Вся наша подорож, від Мехіко до Плайя-дель-Кармен у Канкуні, проходила вздовж гірського хребта «Сьєрра Мадре» (Мати Гора). Вважається, що вздовж цього хребта струмують енергії Великої Богині (аналогом Сьєрра Мадре в Південній Америці виступає Пача-Мама, у ведичних традиціях Шакті, у давньослов’янських Макошах, також Лада наділена титулом Магура (Мати Гір)). Переїзд Мітла-Теуантепек вважається переходом цієї енергії з одного плану буття на інший, а потім повернення, тому в давнину далеко не кожен воїн чи жрець міг подолати цю відстань. Тому що в сезон дощів величезні потоки води, що накопичуються на вершинах гір, утворюють селеві потоки, які не залишають і каменю на камені ні від доріг, ні від мостів, ні від поселень, не кажучи вже про мандрівників, що опинилися в зоні потоку. Не застраховані від нього і сучасні транспортні засоби.

А в посушливий період вся рослинність стає сухою, видобуток води стає дуже складною справою, а виживання практично неможливе. Ми не побачили «на дорозі смерті» будинків, селищ (крім одного, кинутого людьми будиночка, що покосився). Гори, ліс, кам’яні пустелі та неприступні ущелини.

«Дорога смерті» нагадала мені чимось Трансільванію. Тут така велика кількість поворотів і серпантинів, що голова починає паморочитися не тільки у пасажирів, а й у водіїв, що призводить до підвищеної аварійності. Поліція вважає цю ділянку зоною підвищеної аварійності. Початок цієї дороги незвичний: стоїть статуя католицької святої, яка більше схожа, проте, на місцеву чаклунку: сивоволоса жінка в чорному діловому костюмі (довга спідниця, жилет і піджак), в шапці-котелці і з люлькою в роті — очевидно дух-покровитель дороги, пізніше зарахований католицькою церквою до лику святих. Поруч – статуя Санта Муерти. Поруч під пальмами на траві лежить чоловік – його захитало. Іншу жінку забирає «швидка». Ось таку «дорогу смерті» нам довелося проїхати (майже 450 км) до Теуантепека, який нагородив нас гарними грейпфруктовими та памеловими садами.

Лекція відбулася увечері у великому басейні, під теплим тропічним дощем, в оточенні фруктових дерев та різнобарвних ліхтариків.

Вранці ми з жалем залишили фруктові сади і попрямували до Чіапу-дель-Корсо. Тут ми здійснили подорож на кораблі гірською річкою Гріхальве каньйоном Сумідеро. Скелі на Грихальвій піднімаються іноді на висоту понад тисячу метрів. Ми змогли побачити рідкісних тварин: крокодилів, птахів та павукоподібних мавп. На нашому шляху було оглянуто два водоспади, другий і найбільший з яких називається «Новорічна Ялинка». Справді, виступи скель, рясно порослі мохами та водоростями, нагадують зелені ялинові лапи, а сам водоспад новорічний дощ. Водоспад вважається сакральним, тому що неподалік нього знаходиться печера. У печеру може запливти невеликий корабель, і в печері довго молився один із католицьких святих. Печера має цілющі якості, через що її і називають «Свята Печера». Ми попросили капітана двічі провести корабель під водоспадом та отримали своєрідний лікувальний душ. Ще одна особливість Святої Печери – вона здається пофарбованою фарбами. Найчастіше рожевий, місцями золотавий, а в одному місці повністю чорний. Але це не фарба — а вихід на поверхню гірських порід.

У давнину Кортес намагався завоювати місцевих індіанців. До військ Кортеса приєдналися й деякі племена, оскільки хотіли відвоювати дорогу, яка веде інші місця Мексики через гори, у розвиток торгівлі. Але місцеві горяни не здалися. Усвідомивши, що вони програють битву, вони віддали перевагу полону стрибнути з найвищих стрімчаків у води річки Гріхальви. До речі, до тих пір, поки річка не стала називатися Гріхальва, вона називалася Ріо Гранде, і тільки потім поступилася цією назвою іншій потужній річці, що протікає на півночі Мексики (і зараз протікає по кордоні Мексики та США).

По дорозі не втрачаємо жодної нагоди поговорити з місцевими практиками – «курандеро», «брухо» та шаманами («ель-чаман»). Усі вони нарікають на те, що Дон Хуан не повів Кастанеду далі на Південь, а зупинився у Мітлі. Адже тоді книги Кастанеди були б ще цікавішими, і їх було б більше – так вони вважають.

Заряджені силою великої річки, увечері ми прибули до міста Сан-Крістобаль. Сан-Крістобаль вважається одним із найбезпечніших міст Мексики, а також містом богеми. Тисячі діячів науки, культури та мистецтва з Європи та Азії приїжджають, щоб насолодитися його кав’ярнями, старовинними вуличками, стародавніми церквами та музеєм «Дім Ягуара», в якому виставлені артефакти корінних народів Мезоамерики, знайдені археологами. Тут є і музей нефриту та ювелірні майстерні. У музеї нефриту повністю відтворено гробницю одного з великих вождів-жерців майя Пакаля Першого, з повним відтворенням усіх надприродних істот, у всій оригінальній гамі кольорів, частини яких виконані з нефриту. Тут же змії з дорогоцінного каміння, покликані охороняти спокій великих жерців та їхні давні таємниці та скарби.

Цікавий і такий факт: старовинна маска імператриці, виготовлена ​​з нефриту і виставлена ​​для огляду на виставці, як дві краплі води була схожа на учасницю нашої подорожі.

Тут виставка. Багато мексиканських вчених вважали, що в найдавніші часи індіанці мали комунікацію з інопланетними цивілізаціями, що прилітали з району сузір’я Плеяди (на Плеяди, до речі, вказують нам і Веди (санскритська назва Картікея) та вавилонські таблички). На виставці можна ознайомитись із виробами з каменю, що нагадують космічні кораблі. Самі інопланетяни зображуються людиноподібними, але з великим розміром чола і злегка витягнутою головою, без волосяного покриву. Літають вони на «кріслах, що літають» з великого розміру спинкою, в якій у самій верхній частині пророблена дірка. Такі крісла вилітають і залітають у більшу конструкцію, дуже схожу на морську раковину «каурі». Каурі можуть з’єднуватися один з одним, утворюючи форму тороїда.

Сан-Крістобаль дуже схожий на міста Тибету, Непалу та Бхутану. Так само, як і вони, розташований у горах. Так само, як і в них, над вулицями протягнуті мотузки, на яких розвиваються прямокутні та трикутні прапорці трьох кольорів: зелений, білий, червоний. Так само, як і в них, мотузки тягнуться із землі на дахи соборів і теж прикрашені прапорцями. Така кольорова гама представлена ​​в Сан-Крістобалі не просто так. Це вже чарівна магія кольору. Поєднання зеленого, білого та червоного кольорів – колірний заклик здоров’я та успіху.

Про магію кольору, яку використовували індіанці Мексики, я у своїх роботах згадував давно. Тому мені здається доречним привести тут уривок зі своєї роботи «Магія Кольорів» для того, щоби ввести наших читачів у курс справи.

Початок цитування роботи «Магія Кольорів»: «Більшість індіанських обрядів ґрунтується на поєднанні контрастних кольорів. Наведемо приклад. Відомо, що червоний колір збуджує. Навіть якщо людина не спостерігає її очима (у людей, яких вводили із зав’язаними очима в кімнату червоного кольору, реакція на колір була такою самою, як і у людей із незакритими очима – почастішання пульсу, підйом тиску та активності підкіркової зони головного мозку). Синій колір, навпаки, заспокоює. Тепер помістимо людину у простір, де є й червоний та синій кольори одночасно. Мозок такої людини, отримуючи два суперечливі сигнали, що виключають один одного, відчуває стан, подібний до легкого шоку. Це змушує мозок впадати в трансовий стан, змінений стан свідомості, в якому зникають протиріччя, починати бачити надприродний світ та користуватися його енергією. Тут ключ до шаманського знання, і навіть до зцілення.

Всесвітньо відомий мексиканський художник-сапотек Руфін Тамайо. Його картини визнані такими, що зцілюють. Вони ґрунтуються на використанні контрастних кольорів, у повній відповідності до давніх навчань ацтеків, сапотеків, цоцилів, цеталей та майя, а також інших індіанських народів. Чаклуни Мексики використовують в обрядах смугасті контрастні свічки, які розташовуються на вівтарях для виходу в транс на час здійснення обряду. Ці свічки виглядають як забарвлення шлагбауму. Визнані поєднання контрастних кольорів такі.

Колір Контрастний колір

Білий чорний

Білий Червоний

Синій Червоний

Зелений червоний

Синій Помаранчевий

Зелений помаранчевий

Фіолетовий Червоний

Фіолетовий Помаранчевий

Жовтий Червоний

Жовтий Фіолетовий

Жовтий Чорний

«Курандеро» кажуть, що будь-яка магія «походить із поєднання контрастних кольорів». Змови курандеро містять багато згадок про істоти живої природи. Зокрема про оса, бджола, колібрі, птах кецаль. Тут ключем до розуміння є не тотеми, а забарвлення. Так, оса і бджола розфарбовані жовтими та чорними смугами, колібрі райдужна, птах кецаль має червону грудку та зелене пір’я (як і Творець Світу, тому птах Кецаль вважався священним, у давні часи величезні імперії вели багаторічні війни за право панувати над територією, де мешкає цей птах). В даний час птах Кецаль переважно мешкає у Гватемалі. Спалювання свічок, що містять контрастні кольори, створює в ментальному світі картинку з кольорів, «заклинання», яке, матеріалізуючись, і виробляє фізично потрібне нам явище в природі. Можливо, що й наші, давньослов’янські змови слід читати саме так, враховуючи колірну гаму явищ, що згадуються в змові природи. Така думка – вже значна підказка практикам» – кінець цитати.

Виходячи з цієї концепції, поєднання зеленого, білого та червоного кольорів – це «заклинання» на здоров’я та успіх у житті.

Тут, у Сан Крістобалі, починається магія кольору. Тут же з’являються перші масштабні входи в Шибальбу. Околиці Сан-Кристобаля рясніють печерами, заново відкритими для нашого часу вченим Вісентом Крамські у 1947 році, в яких можна спостерігати гарні сталактити та сталагміти. Глибина печер досягає понад 10 км, а провали, що зустрічають, мають більше 550 метрів у глибину.

Штат Чіапас, в якому знаходиться Сан-Крістобаль, крім цоцилів, цеталей і сапотеків, населений ще 43 індіанськими народностями, багато з яких нечисленні та чиї культурні програми мають сильну урядову підтримку. Саме в цьому штаті розгортається сюжет роману подружжя Пригових. Для того, щоб пояснити особливості магії індіанців, в яку ми потихеньку заглиблюємося, наведу уривок зі свого інтерв’ю з подружжям, яке неодноразово публікувалося в різних ЗМІ, починаючи з 1994 року.

Початок цитування: «…Охоче. Я дам космогонічну модель, зібрану етнографами та характерну для індіанців-цоцилів.

Світ ділиться на Небо — оселя богів, і Підземелля — оселя мертвих, богів землі та богів смерті. Небо та Підземелля виглядають як дві піраміди, з’єднані основами. Лінія їхнього з’єднання є наша земля (житло живих). Усередині пірамід міститься гігантське дерево (сейба), у гілках і коріння якого живуть різні боги і сили. Верхня та нижня піраміди ступінчасті та мають 13 та 9 ступенів відповідно.

Сходами обох пірамід Сонце робить свій шлях за добу. Шлях світила визначено проти годинникової стрілки.

На верхньому майданчику верхньої піраміди Сонце перетворюється на Орла. На нижньому майданчику нижньої піраміди Сонце перетворюється на ягуара. Ягуар має ім’я Тлалчитонаутих (мовою науатль). Надприродні сили діляться цоцилями на кілька груп: добрі боги неба (зараз пантеон індіанців переміщався з католицькими пантеоном, тому до богів неба були віднесені святі, янголи та надянголи); злі боги підземного світу (католицькі демони); та нейтральні боги підземного світу (володарі долі, родючості, стихій).

Чаклуни ж ділять богів на п’ять класів: добрі боги неба, боги, що підтримують мир і долю в чотирьох кардинальних точках (схід, захід сонця, опівдні, опівночі або схід, захід, південь, північ), боги землі та родючості, боги нижнього світу (злі ) і боги роду, предків та мертвих. Богів землі у давній традиції очолював бог Кецалькоатль, якого ототожнюють із солярною фігурою Ісуса Христа. Головними серед божеств неба були Сонце та Місяць. Зараз Сонце замінено Ісусом Христом, а Місяць — Богородицею Дівою Марією. Кожен мексиканський штат має свого святого покровителя. Вважається, що покровитель втручається у життя кожного, хто живе у штаті, визначає дати народження, смерті, урожай, споруди тощо. Покровителем штату Чьяпас, у якому живуть цоцилі, вважається Сан-Андрес (Святий Андрій), проте у багатьох місцях штату його замінює Сан Хуан (Святий Іоанн).

А тепер найцікавіше.

Боги землі. З давніх часів зберігся культ природи, пов’язаний з вірою в богів землі — янголів, хоча багато хто з них зветься іменами католицьких святих. Вони скрізь: у джерелах, у високих горах та глибоких недоступних печерах. Існує кілька типів богів-янголів. Одні мешкають у печерах

і відомі під ім’ям «чаук», контролюють вітер і дощ, за своєю примхою насилають жар і холод. Деякі янголи зберігають величезні запаси кукурудзи, квасолі, але є власники та інших багатств.

Богам землі, однак, властивий подвійний характер. Вони можуть сприяти і перешкоджати щастю людини. Але вони доступніші, ніж боги неба, і навіть можуть контролюватись людиною за допомогою магії.

Як знахарство — біла магія, і чаклунство — чорна магія залежить від форми, у якій здійснюється управління богами землі. Ці сили — боги землі, мабуть, головний приводний ремінь індіанської магії.

Цоцилі вірять, що багато хвороб виникають від того, що боги землі викрадають у людини одну з численних душ. Згідно з індіанцями, душ у людини безліч. Нещастя, невдачі, хвороби виникають через те, що душу викрадають боги землі. Повернути щастя означає забрати у богів землі душі назад.

Більшість хвороб, що посилаються богами та чаклунами на людей поширюються над землею у вигляді «пос-лом». «Пос-лом» — це слово означає будь-яке зло надприродного походження. Пос-лом може прибути з поривом вітру, блискавкою, дощем, хмарою або з’явитися в поєднанні різних кольорів — найчастіше білого, жовтого, зеленого або чорного і червоного.

Зло може прибувати також із палаючими вогненними кулями та з кометами в небі. Рідко – у вигляді веселки.

Боги нижнього світу. Божества нижнього світу, боги зла і смерті можуть приймати людську форму і з’являтися серед людей. Вони є свого роду злими наглядачами, які не втрачають жодного шансу викликати зло: нещасний випадок, злочин, ненависть.

Згідно з цоцилями, боги смерті та їхні людські прояви – чаклуни – автори та джерела всіх людських неприємностей. Найбільш поширені розповіді про наступні небезпечні демони:

1. «Красуня, схожа на індіанку».
2. «Ік’ал». Маленька чорна людина зростом з п’яти років дитину.
3. «Мукта Пішол», «велике сомбреро». Він високого зросту, у нього два обличчя та дві пари ніг. Живе у печерах, карає п’яних.
4. «Йалем-Бекет». Безтілесний демон, або шарудять кістки.
5. «Натікілхол». Чоловік з волосся до землі.
6. «Шпакінте». Дивний демон.
7. «Ме’чамел». Демониця.

Всі наведені демони можуть носити індіанця повітрям, лякати, насилати хворобу, красти врожай. Демон Ік’ал може за наказом чаклуна викликати обвали в горах на голови жертв чаклуна.

Розглянувши добрих, злих і нейтральних чи двоїстих богів, слід перейти до цікавого поняття «тварина-партнер». Цоцилі вірять, що коли народжується людина, у той же час у світі, паралельному нашому і званому «Свята Гора», народжується двійник людини — тварина-партнер або «тварина-душа». Свідомість індіанця уві сні переходить у священну тварину-партнера і подорожує іншими світами у формі цієї тварини.

Перш ніж вороги зійдуться у сутичці, їхні тварини-партнери змагатимуться у Святій Горі, і чий партнер переможе, той і переможе у реальному поєдинку. Індіанець, який займається цілительством чи чаклунством, вміє переводити тварину-партнера зі сну на реальність фізичного світу. Він може також стати перевертнем, але обертатися може тільки в ту тварину, яка є її партнером. Якщо тварина-партнер індіанця помре у фізичному світі, то одразу вмирає сам індіанець.

Тут криється корінь шкідливого чаклунства. Наука здобула цікаві результати. Вчений Раймонд Цяо проводив експерименти з елементарними частинками. Він довів такий факт. При розпаді однієї великої частинки на фотони — якщо потік фотонів розбити на кілька потоків фотонів і направити кілька екранів — вийдуть однакові інтерференційні картини всіх екранах. Мало того, при зміні картини одному екрані змінюються картини всіх екранах. Що й доводить практично головний закон магії — закон симпатичного зв’язку. Виходячи з наведеного вище, робимо висновок: якщо зловити відображення людини в дзеркало або у воду, а потім розлити воду або розбити дзеркало, то людина помре. Просто тут потрібні навички. Обряд спрацює у разі, якщо ритміка рухів чаклуна кратна частоті променя. І це визначається інтуїтивно.

Ідея тваринного партнера є і в буддизмі. Наприклад, тварина-партнер Будди – Білий Слон.

Цікаво, що самі цоцилі називають себе «Люди — Кажани», і більшість тварин-партнерів у них дійсно кажани.

Р. Дякую за те, що ви описали космогонічну схему. Тепер багатьом читачам Кастанеди буде зрозуміло, звідки взялися таємничі койотлі, Орел, Ягуар, інший світ, де стоїть Гора та мешкають союзники, та багато іншого. Розкажіть тепер про практику шаманів та чаклунів.

П. Чаклунам приписуються здібності бачити великі відстані, крізь гори. Це необхідно, щоб знати, що відбувається у чотирьох кутах світла. Чаклун може робити «пос-лом» і вкладати їх у гілки або передавати за вітром. Найсильніший ритуал чаклунів — «кортар-ла-ора» (буквально — вкорочування часу). Ритуал зазвичай спрямований на смерть жертви і в ньому використовуються свічки всіх кольорів веселки.

Перетворення на комету — це вершина чарівної могутності чаклуна — він літає високо в небі, де живуть дуже могутні боги. Чаклун приховує мету ритуалу і сам ритуал, інакше він тут же сам стає його жертвою. Перед ритуалом чаклун має смедитувати на богів неба. Він має попросити розмову з Вищими Покровителями. Їм він має довести, що його жертва – погана людина. Наприклад, злочинець, вбивця та довести звинувачення на фактичному матеріалі. Якщо жертва чаклуна справді погана людина, яка вчинила всі ці злочини, і становить загрозу для людей, які живуть на цій території, Вищі Покровителі дають чаклунові дозвіл на знищення. Тільки в цьому випадку чаклунство спрацьовує. Інакше чаклун сам стане жертвою свого обряду.

Чаклунам протидіють курандеро чи цілителі. Вони здатні відвернути чаклунство та вилікувати будь-яку хворобу.

Охочі стати чаклунами («брухо») або цілителями («курандеро») повинні витримати чотири іспити:

1. Зусиллям волі розколоти камінь на 4 частини.
2. Зусиллям волі засушити або відновити суху рослину.
3. Зусиллям волі вилікувати хвору тварину.
4. Зусиллям волі вилікувати безнадійно хворого.

Кожна дія за часом не повинна перевищувати п’яти секунд.

Р. Ви спілкувалися з чаклунами. Ви не боїтеся на себе поганого чаклунства?

П. Ні.

Р. Чому?

Я переконався навіть у корисності чаклунів.

Р. Та ну?

П. Чаклуни усувають із суспільства негативні елементи. Чаклун — отрута, але отрутою часто й хвороби лікують. Адже не можуть же чаклуни зачарувати людей, які дотримуються законів Природи та Сили? А лише тих, хто ці закони постійно переступає.

Р. А тепер скажіть нам, які кольори використовуються чаклунами в обрядах?

П. На одного мого друга-художника чаклун здійснив напад, не попросивши дозволу богів неба. Цього чаклуна на третій день знайшли мертвим: на нього впала скеля. Поліцейське розслідування швидко просунулося вперед і було знайдено печеру, де чаклун чаклував на художника. Там, у печері, був тільки кам’яний вівтар і свічки в наступному порядку: чорна, чорна, апельсинова, зелена, червоно-зелена, чорна, червоно-зелена, чорна, червоно-зелена, зелена, апельсинова, чорна, апельсинова, чорна, чорна .

У магії індіанців поєднання кольорів відіграє велике значення. Пояснимо на прикладі. Червоний колір викликає збудження. Зелене заспокоєння. Поєднання червоного та зеленого викличуть і збудження та заспокоєння відразу. Мозком дії суперечливих програм входить у трансовий стан (аналогічний шоку) і піднімається над цією парою протилежностей більш високий рівень енергії, де це протиріччя вже знято. На лікуванні контрастними квітами побудовано також медицину цілителів курандеро. (Для довідки. Магічно контрастні кольори: чорний – червоний, чорний – білий, червоно-зелений, червоний – синій, чорний – помаранчевий, фіолетовий – помаранчевий.)

Чаклуни часто використовують кольорові свічки. Якщо якогось кольору не вистачає, він додається з уяви і є ключем до чаклунства.

Р. А індіанці вірять у кінець світу?

П. Вірять. Тільки він їм представляється як Вселенський катаклізм, який може настати за кілька мільйонів років. Чаклуни індіанців бачать у небі серед зірок равлик, який наповзає на наш Всесвіт, розростаючись, і колись його поглине. Вважається, що цей равлик і є персоніфікований кінець світу, такий собі гігантський Янгол Смерті.

Р. Дякую за цікаву розповідь» — кінець цитати.

Тепер, після вивчення уривка з інтерв’ю, нам буде набагато зрозуміліше в індіанській магії.

Нам наприклад, буде цікавим і таке питання: а як пов’язане індіанське зображення Бога-Равлика з таким самим зображенням на стіні собору в Бургосі, на Шляху Сантьяго в Іспанії?

Ну, чи такий. Якщо причиною хвороби індіанця є викрадення однієї з численних його душ Богами Землі, то так просити богів повернути душу? Для цього практикується ритуал з білою куркою. Курку присвячують Богам Землі, після чого повертають їй голову. Енергію курки подумки жертвують Богам, після чого з курки готують страви та запрошують на обід усіх бажаючих. Причому вважається не соромним згорнути курці голову прямо в церкві – тут цей звичай знайомий і нікого не дивує. Енергія курки служить заміщенням викраденої душі і Боги повертають її назад, і хворий одужує. Також у богів просять і успіх.

Представникам євразійських релігій це також має бути знайоме, наприклад, ритуальний обід із барана, присвяченого Вищим Силам. У деяких духовних течіях обід з такого барана вважається таким, що сильно покращує карму.

У Сан-Крістобалі нас розмістили в готелі «Янголи». Янголи були намальовані на стінах і картинах, вишиті на рушниках, але вони були більш близькими до янголів із собору в Пуеблі, ніж до традиційного зображення янголів, прийнятих у Європі. Стелі в номерах готелю були розмальовані білими хмарами, що світяться, і були покликані, як ми припустили, імітувати небо.

Вранці ми з жалем залишили містичний Сан-Крістобаль і попрямували до Сан-Хуан-Чамули. Головною визначною пам’яткою Чамули є церква, де немає священиків, де індіанці-цоцилі проводять свої ритуали, де можна поговорити з Богом без догм і посередників, де можна виконати будь-який ритуал, підказаний душею, і де мандрівники можуть спостерігати шокуюче змішання християнських й давньоіндіанських вірувань.

Насамперед нас вражає грім петард, що злітають із площі перед храмом практично безперервно. До якого щогодини додаються постріли з гармат. По всій Мексиці, замість бою годинника, за п’ять хвилин до настання точного часу, і в момент його наступу, стріляє гармата. Друге – знову схожість з містами Тибету і перевалами. Від даху храму на всі боки площі спускаються мотузки, обвішані різнокольоровими прапорцями. Тут кольорів більше. Наведу послідовність кольору прапорців з однією з мотузок (що знаходиться ліворуч від входу до храму). Білий-зелений-білий-салатовий-синій-білий-червоний-зелений-фіолетовий-білий-зелений-червоний-синій-зелений-блакитний-фіолетовий-жовтий-ультрамариновий-зелений-червоний-синій-білий-фіолетовий-жовтий-світлозелений білий-зелений-синій. З прапорців вирізані дрібні квадратики, і тлі неба вони утворюють постаті або церкви, або Богів-Покровителів території.

На кожній мотузці кольори прапорів у різній послідовності. Як на виїзді з Сан-Кристобаля, так і на в’їзді в Чамулу ми спостерігали гірлянди з зелених і жовтих прапорців, що чергуються, а також з білих і червоних, а одна гірлянда складалася тільки з червоних прапорців.

Це вже магія кольору в дії. У іконній лавці продають будь-які свічки. Продавець пояснює – для здоров’я та удачі в житті потрібно запалити або чисто білі свічки, або триколірні, де послідовність кольорів зверху вниз така: зелений-білий-червоний. Для обряду потрібно 7 штук. Але можна і 13, якщо хочемо торкнутися найвищих Сил Неба. Або 9, якщо підземного світу. Продавець відкриває нам таємницю. Виконуючі ритуали зі свічками подумки креслять землі піраміду. Або верхню піраміду з 13 ступенів, або нижню з 9 ступенів. Залежно від того, яка Сила закликається, на той рівень (або рівні) піраміди ставляться свічки потрібної кількості та кольору. Потім висловлюється намір і свічки запалюють. Вони повинні згоріти повністю і намір справдиться.

Придбавши свічки, ми заходимо до храму. Фотографувати церемонії категорично не можна. Індіанці вважають, що сфотографована церемонія кілька разів втрачає в Силі. Індіанці-гірці охороняють спокій церкви. Одягнені вони у чорні вовняні кожухи, на правому плечі висить рушниця. Горяни також не люблять фотографуватися — вважають, що фотоапарат може їх наврочити, тому іноземним туристам, які дістали фотокамеру, вони багатозначно вказують на рушницю, вистріл з якої вважається одним із найкращих засобів проти зурочення. Цікаво й те, що деякі місцеві шамани ходять у білих вовняних хустках.

Усередині церкви енергетика дуже сильна. Відразу виникає відчуття глибокої медитації. Підлога в церкві повністю покрита напівсухою зеленою травою. Відвідувачі відсувають траву, ставлять на підлогу свічки потрібним візерунком, підпалюють. Багато свічок зелено-біло-червоних. Це біла магія, ритуал на зцілення. Трапляються і композиції з чорними свічками – це ритуал чорної магії, на ослаблення супротивника. Скрізь куриться ладан. Чується кудахкання курей – це їх принесли в жертву, згортатимуть голову. Голову згортають у мішку чорного кольору. Хтось молиться навколішки. Шамани б’ють у барабанчики та калатала. Місцеві жителі грають на честь Святих на музичних інструментах, включаючи маракас та гітару. Сотні ритуалів з різних духовних традицій відбуватимуться одночасно, і це анітрохи не заважає наймогутнішій сприятливій енергетиці храму. Храм, до речі, побудований у середні віки, з добротними стінами та потужним куполом.

Ми також звільнили підлогу від трави, поставили свічки у потрібному порядку та запалили їх. Це привернуло увагу місцевих шаманів – вони були здивовані, що білим людям з Європи відомий ритуал цоцилів. Після обряду шамани цоцилів підійшли до нас, познайомились. Їх цікавило: хто ми, звідки, як довідалися про цей храм та обряди, що проводились у ньому. Ми відповідали, зав’язалася цікава розмова, під час якої вдалося дізнатися ще чимало цікавого про обряди цоцилів зі свічками.

Вийшовши із церкви, побачили ще одну особливість. Біля кожного храму, або перехрестя, або перевалу, або джерела зазвичай стоїть основа, на якій поставлено або сонячний хрест із квітів, або постать духа-покровителя місцевості. В основі зроблено поглиблення – такий маленький коридорчик. Не його кладуть пожертву – квіти, фрукти. Вважається, що з цього коридорчика можуть виходити духи – це своєрідні двері між світами.

Таке ж поглиблення зроблено і в основі хреста на виїзді із селища Сан-Хуан-Чамула.

Багато учасників поїздки намітили собі в майбутньому спеціально відвідати ці місця для оволодіння магією кольору.

Далі наш шлях лежав на водоспад, загублений у джунглях – Агуа Асуль (Синя Вода). Водоспад являє собою цілий каскад водоспадів і вважається таким, що зцілює і надає сили. У громі струменів, що скидаються, іноді можна почути голоси духів води. Ми викупалися у водоспаді і скуштували страви місцевої кухні – чебурічки із сиром із кукурудзяного борошна. Ці чебурічки індіанці як їдять самі, так і залишають у дар духам водоспаду, Матері Воді. Залишають вони та фрукти.

Скоро після Агуа Асуль ми прибули у Паленці. У Паленці ввечері було заплановано зустріч із шаманами племені лакандонів. Лакандони – дуже маленьке плем’я, що налічує зараз лише близько 1300 представників, але вони зуміли зберегти і донести до нашого часу всі традиції своїх предків. Для нас вони виконали обряд із грибами, описаний Карлосом Кастанедою.

Гриби — де б вони не росли, і як би не називалися, завжди вважалися ключем для відкриття воріт у царство Богів. В індуїзмі всі гриби належать царству Шиви, у давньослов’янській традиції – Велесу. Будь-який гриб може стати воротами в царство Богів, для цього його просто потрібно багаторазово запропонувати Богам, щоб включилася енергетика Ключа.

Обряд відбувався у джунглях, біля річки. Учасників посадили на крісла, півколом. Півколо було відкрито зі сходу. На сході було встановлено стіл із приладдям обряду. Там же стояли два шамани лакандонів – досвідчений старий шаман Чан Кін та його син Енріке. Перед Чан Кіном стояли в ряд три великі чаші, четверта, трохи менша, стояла за ними. Чан Кін пояснив, що Творець Світу поставив Чотирьох Богів, які є Його Еманаціями, керувати чотирма важливими напрямками нашого світу. Зазвичай три з чотирьох миропідтримуючих Богів активні, а один не активований, тому в обрядах використовуються три чаші. Але сьогодні нам пощастило, і аквіровані всі чотири миропідтримуючі Бога, їх і символізують чотири чаші. Три великі чаші, що стоять у ряд – це Боги Вітру, Сонця та Місяця, а одна невелика – це Бог Святої Води.

Далі Чан Кін попросив благословення духів та розвів вогонь у всіх чотирьох чашах. Чаші були стародавні, знайдені на розкопках храмів і неодноразово використовувалися в обрядах.

Далі довкола нас було замкнуте магічне коло. Для цього Чан Кін обійшов місце обряду за годинниковою стрілкою з чашею Бога Сонця, що горить, в руках. Далі, з чотирьох сторін світу, з Неба і Землі були покликані енергії, і, врівноважившись у зоні Вівтаря, виявили Силу Великого Духа. Шамани черпали енергію з цього джерела, що називається Серединою Світу, протягом усього ритуалу. Потім учасникам запропонували створити намір (питання до Бога, на яке шукається відповідь або задумати бажання). Після цього Енріке підходив до кожного з учасників за годинниковою стрілкою і виконував наступні дії: обкурював пахощами (Сила Повітря, освітлена Великим Духом на вівтарі), водив навколо свічками (Сила освяченого Вогню), бризкав водою (Сила освяченої Води) та пригощав грибами у медовому соусі. Потім був час медитації. Чотири стихії відкрили світ природи. Він ожив. Ми чули кожен подих вітру, шерех листя, спів птахів, дзюрчання річки. Вогонь у чашах став вищим, фігури, утворені полум’ям, стали чіткішими і набували химерних, але впізнаваних форм. Був стан глибокого «думка-стоп». Після медитації з нами повторили ці ж дії лише проти годинникової стрілки. Потім Чан Кін дістав два ритуальні дерев’яні жезла, які до цього набирали силу вогню біля палаючих чаш і зробив над кожним з нас кілька рухів жезлами, як він пояснив, «для усунення перешкод, що заважають виконанню наміру». Після цього нам вручили травинкою, яка у лакандонів символізує силу життя. Частина учасників вирішила взяти цю травинку до себе додому, а інша подарувала її поруч поточній річці. Згідно з роз’ясненням шаманів, обидві дії були правильними.

Потім ми повернулися в готель і поринули у глибокий сон. І дійсно, Боги дали в снах абсолютно чіткі і зрозумілі відповіді на питання, що цікавили. Сни були незабутніми і кольоровими.

Вранці ми попрямували до Паленки. Енергетика місця вразила. Піднімаюся на всі піраміди та храми, доступні для відвідування. Найвідомішим правителем міста в епоху стародавнього царства був Пакаль, він досі покоїться під храмом, йому присвячено багато написів на каміннях, також більшість сувенірів містить його зображення. Цікавий також ефект, коли голос жерця, який промовляв промову на верхньому майданчику, без рупора був чутний над усією центральною площею, а при сильному ударі в долоні стіни відгукуються повною імітацією крику птиці Кецаль. Ми також піднялися на піраміду, у внутрішніх приміщеннях якої зображений жрець, що ритуально палить трубку. Саме тут жерців посвячували в обряди з тютюном. Ці жерці існують й досі, місцеві жителі називають їх «el fumador».

Тут же розкинувся природний парк з невеликими водоспадами, віковими деревами і дерев’яними містками над потоками. Тут ми зустріли Чан Кіна та Енріке і сфотографувалися з ними.

Після насолоди архітектурою Паленке та підйомів на піраміди ми пройшли на водоспад «Місоль-Ха», де знімався фільм «Хижак». Водоспад залишили в дикому вигляді, щоб скупатися в прохолодних струменях, треба спускатися по камінню, тримаючись за мотузку. Також і підніматися. Під водоспадом також є багато мальовничих печер і їх також можна відвідати, що ми не забули зробити. Печери хороші для медитації — гул водоспаду, що проникає в них, допомагає відпочинку розуму і розслабленню тіла.

Після Місоль-Ха наш шлях лежав у Кампечі – місто на березі Мексиканської затоки. У давнину він приваблював піратів, тому що на півострові видобували сандалове дерево, яке в минулі століття використовувалося для виробництва якісних барвників, і один корабель із цим деревом за цінністю прирівнювався до корабля, навантаженого сріблом. Насолодившись теплою тропічною грозою з безліччю блискавок, що прийшла в місто з затоки, вранці ми продовжили свою подорож до Ушмалю. Як езотериків, нас найбільше зацікавив храм бога дощу Чака та Палац Чарівника, що стоїть нагорі піраміди. Тут же нами було виявлено цікавий ефект. Якщо почитати мантри, викликавши потік енергії з неба, та віддати енергію через праву руку в тронний камінь, розташований під сходами, то енергія вдарить у стопи всім, хто перебуває на майданчику перед будівлями. В Ушмалі живе дуже багато ящірок-ігуан, різних розмірів. Але, мабуть, в Ушмалі є те, що майже не зустрічається в інших містах, що збереглися з давніх-давен. А саме, піраміда в підземний світ, яка, як ми знаємо, зазвичай має дев’ять ярусів, тут ніби «вивернута» до неба. Піднявшись на цю дев’ятиступінчасту піраміду, паломник отримує доступ до богів підземного світу, богів Шибальби.

Тих, у кого є проблеми із самим собою, із власною підсвідомістю, піраміда до себе не пускає, людина може впасти на щаблі та травмуватися. Тому сходження на дев’ятиярусну піраміду небезпечне – піднімаючись, потрібно шукати гармонію всередині себе.

Тут же, в Ушмалі Руслан на наше прохання прочитав свою другу доповідь – про алушів. Також з дозволу автора наводжу його, адже такі духи-охоронці живуть і на наших землях.

Початок цитування доклала «Алуші»: Серед майя все ще зберігаються вірування доколумбових часів у надприродних істот, що володіють магічною силою, здатних захищати і завдавати шкоди, істот, що охороняють священні місця, допомагають отриманню рясного врожаю, але в той же час здатні викрасти дитину . Найвідомішими містичними істотами світу майя є алуші (alux, мн.ч. — aluxes). Хто такі алуші? Звідки вони з’явилися? Які функції виконують? Постараємося відповісти на ці та інші питання про ці дивовижні істоти.

Алуш – це глиняна фігурка, одягнена як землероб. Головним завданням алушу є охорона посівів кукурудзи від злодіїв, гризунів, залучення дощів на полі свого господаря. Селянин, який бажав отримати алуша, звертався по допомогу до шамана. Для виготовлення фігурки використовувалася глина, але кажуть, що найсильніші алуші були виготовлені з воску. Шаман ретельно виготовляв кожну частину тіла маленького чоловічка, а виготовивши, пожвавлював його за допомогою спеціального ритуалу. У процесі виготовлення ним використовувалася кров кількох тварин, щоб алуш набув специфічних якостей, властивих лише їм, наприклад — спритність лисиці, чистоту голуба тощо. Для пожвавлення алуша потрібно дев’ять крапель крові його майбутнього господаря. Після проведення ритуалу, господар залишав алуша під деревом або в побудованому для нього спеціальному будиночку на своїй ділянці. Селянин приносив алушу їжу та питво і через деякий час алуш зникав, — вважалося, що з цього моменту він знаходив життя.

«Робота» алуша починалася вночі, коли господар та його родина укладалися спати. Несолодко доводилося стороннім, що проникли на територію, що охоронялася алушем — можна було захворіти, а можна було й каменем по голові отримати. Якщо господар хотів позбутися алушу, він мав знайти та розбити глиняну фігурку. Зробити це можна було лише вдень. Інший спосіб позбутися алушу екзотичніший. У селах поряд з Ушмалем існує таке повір’я: оскільки алуш пожвавлюється за допомогою крові чоловіка, убити його може тільки кров жінки, а ще краще – сеча незайманої. Після смерті господаря алуш надходив у розпорядження бога лісів і посівів Юм Кааша або на допомогу духам печер і сенотів, багато з них охороняють древні міста та скарби, заховані від жадібних людських очей. Вважається, що алуші — веселі і пустотливі істоти, не всі можуть їх побачити, але багато хто може відчути їх присутність — у вигляді пориву вітру, що незрозуміло звідки взявся, у вигляді дивних звуків (сміху?), шурхіт, у майя завжди є кого звинувачувати, якщо пропаде якась річ. Часто маленькі діти розповідають про своїх друзів, яких, крім них, ніхто більше не бачить. Про алуші?

Сучасний Юкатан сильно трансформувався з часів Конкісти і люди все більше вторгаються на території алушів, які в свою чергу гніваються і всіляко їм мстять. Сьогоднішні майя, як і раніше, вірять у них, прикладів тому можна навести багато.

Історія перша.

Це сталося на початку дев’яностих під час будівництва мосту на шосе Канкун – Плайя дель Кармен. Майже вже збудований міст з незрозумілих причин обрушився, кажуть, що це сталося навіть не один, а кілька разів, що було абсолютно незрозумілим для інженерів, які керували будівництвом. І ось перед будівельниками з’являється лідер громади майя і пояснює, що вони вторглися на територію алушів і, щоб продовжувати будівництво, потрібно зробити їм підношення та провести ритуал, щоб попросити у них дозволу. Будівельники прислухалися до порад лідера та шаман провів ритуал. Як підношення під мостом був побудований будиночок для алушів. Тепер міст точно не впаде!

Історія друга

Це сталося у квітні 2013 року. Незважаючи на протести індіанських громад, сьогоднішній уряд Юкатана перетворює Чичен-Іцу на концертний майданчик, проводячи у цьому колись священному місті виступи відомих співаків. Зокрема у квітні планувався такий виступ. Було завезено багатотонне упорядкування та побудовано гігантську конструкцію — майданчик для виступу. За кілька днів до події дах цієї конструкції з незрозумілих причин обвалився. Виявляється, забули попросити дозволу на проведення концерту у алушів, які охороняють Чічен-Іцу.

Таких прикладів присутності алушів можна навести багато. Дуже часто в пресі з’являються історії про туристів, що «загубилися» на пірамідах і в печерах не без допомоги алушів, про самих майя, що заблукали в знайомому лісі. Часто можна почути розповіді про зниклих дітей, які після повернення додому розповідають про «друзів» з якими вони грали в печерах, багато дітей повертаються додому з температурою, ознобом, розладами шлунка. У таких випадках батькам доводиться звертатися по допомогу до шаманів. Тому, відвідуючи Юкатан, наголошує на тому, що ми знаходимося на території алушів і ставиться до них бажано з повагою» — кінець цитати.

Після випробування пірамідою Шибальби в Ушмалі, ми попрямували прямо до входу в цей підземний Всесвіт — печеру, розташовану за кілька десятків кілометрів від Ушмаля.

Величезний круглий провал у землі. У провал з різних боків опущені залізні та мотузяні сходи. З дна провалу видно підземні ходи, утворені в скальній породі самою природою.

Тут на нас чекають шамани майя. Перед спуском ми слухаємо їхнє напуття. І пірамідальні міста в джунглях, і сакральні печери – за ними спостерігають духи-охоронці. Називаються вони «Алуші». Без дозволу зберігачів не можна нічого брати. Не можна також допускати негативних думок на шляху до священних печер.

Потім ми розпочали спуск. Печерний комплекс знаходиться на глибині до ста метрів. Ходи є й надалі, але так далеко може пройти лише людина зі спеціальною підготовкою. Спуск досить складний під ногами глиняна слизька опора. Хід кілька разів повертає, але в результаті ми потрапляємо в печеру дивовижної куполоподібної форми, виходи кварцитових порід відблискують у промені ліхтаря неймовірними відтінками, змушують дивуватися сталактити і сталагміти, дивує акустика, що ніби в храмі.

Печера відома своїми цілющими властивостями. Знаючі люди з усього світу приїжджають у печеру та сидять у ній у повному мовчанні. Буває, що без води та пиття та кілька діб. Результат – після повернення їх залишають тяжкі хвороби, які вважаються невиліковними.

У печері існує селище алушів. Воно складається з будинків різної геометричної форми, які відвідувачі печери побудували для алушів з глини, що покриває підлогу печери (цю ж глину зі схожих печер добувають «брухо» і потім продають для виготовлення «будиночків алушів» і самих статуй алушів на ринку Сонора, ця глина дуже повільно та погано сохне, довго не втрачає вологу, а також ця глина ефективна для «глиняних ванн», як засіб народної медицини). Багато будинків увінчані великими глиняними кульками. Шамани розповідають історію. Кілька років тому молодий хлопець – колекціонер із Німеччини, без дозволу зламав будиночок алушу та відвіз до Німеччини, до своєї колекції. За кілька років приїхали його батьки та повернули будиночок на місце. Виявилося, що колекціонер помер, а родичі почали сильно хворіти. Батьки хлопця були люди обізнані про такі речі, і були проти такого колекціонування. Але хлопець їх не послухався. Після того, як будиночок повернули на місце, всі родичі одужали і навіть згодом відвідували цю печеру.

Інший відвідувач, зі США, опинився у групі тих, хто приїхав випадково. Він не вірив у цілющу силу печери і всіляко її заперечував. Йому сказали: «Не віриш — не ходи». Але американець був упертий і таки пішов. Американець відстав від групи і зазирнув у бічний хід. Всі почули його крик та поспішили на допомогу. Американець запевняв, що побачив багатометрову гігантську змію, яка повзла просто на нього. Скільки б йому не пояснювали, що таких великих змій не водиться тут, він не відступав від свого опису. Американцю допомогли піднятися на поверхню і пояснили, що єдиним розумним поясненням феномена буде те, що хранитель печери набув форми гігантської змії.

Ми принесли та поклали в селище подарунки для алушів – сигари, овочі, фрукти, кукурудзяні коржики. Такі самі подарунки їм носять і місцеві жителі.

Тим часом шамани підготували вівтар у центрі печери. Вони пояснили, що закликатимуть Великий Дух так, як це робили для нас шамани на ритуалах до цього. Будуть покликані стихії. Але це буде підземне повітря, підземний вогонь, підземна вода і підземна земля. Чотири стихії прийдуть до вівтаря з чотирьох сторін і врівноважать його, створюючи присутність Великого Духа і самої Матері Землі. Потім освятяться і передадуть силу: дим пахощів принесе силу повітря, свічка принесе силу вогню, ковток води принесе силу води і камінь принесе силу землі. Потім видадуть сигару з лікарських трав, загорнутих у кукурудзяний лист. Її можна або запалити, або віддати помічникові шамана для парфумів. Потім гаситься світло і всі повинні деякий час спілкуватись із силою Матері-Землі у повній темряві. Потім ритуал вважається завершеним. Учасники підходили до вівтаря за годинниковою стрілкою, основним пахощем був ладан.

Ритуал пройшов успішно. Під час повної темряви я запропонував присутнім, за погодженням з шаманами, прочитати заклик Матері Народженої, Первинної Темряви Пралайї на санскриті («Аум Шрі Мага Пралайя Намага»), і моя пропозиція була прийнята.

Використання диму від згоряючої лікарської трави як лікувального засобу було відомо ще козакам-характерникам. Від запалення верхніх дихальних шляхів, наприклад, вдихали дим кропиви, що горіла. А в тибетській та китайській народній медицині вдихання трав, що горять, практикується від більшості хвороб і донині.

Печера наповнила всіх нас здоров’ям, внутрішньою силою та таємничістю. Ми сердечно попрощалися з нею, щоб зранку продовжити знайомство з підземним Всесвітом – Шибальбою.

Вранці ми приїхали до містечка Кузама. Тут збереглася з ХІХ століття кінна залізниця (на кінській тязі). Конячки тягнуть вагончики рейками до сельви. Сельва – це вже не джунглі. Це тверді кам’янисті вапнякові породи. Вони пропускають дощ у глиб землі, й у підземних пустотах утворюються озера – сеноти. Сенноти є єдиним джерелом води під час посухи. Всі рослини в сельві засихають і чекають на період дощів, коли розквітають знову. Зеленими залишаються тільки ті дерева, чиє коріння дотяглося до води сенота. Саме по зелених деревах у посуху сеноти й виявляють.

У відвідувачів виникають питання: а навіщо проклали у сельві залізця? Воду возили до міста? Ні, в місті вистачало і своїх сенотів. Призначення залізниці прозаїчніше. Листя агави, удосталь зростаючої в сельві, використовувалися і використовуються для виготовлення високоякісної пеньки, з якої виробляють корабельні канати. Такі канати не рвуться, не покриваються льодом, згинаються в холодній воді, довговічні і мають цілу низку корисних властивостей. На залізці листя агави возили з сельви до цеху з виробництва пеньки.

Їдемо близько сорока хвилин. На кінцевій станції – сенот. Спускаємося сходами в темну, прохолодну, кристально чисту і цілющу воду. Температура води в сенотах зазвичай коливається від 18 до 22 градусів, тому вода прохолодна та приємна, і зовсім не крижана. В багатьох сеннотах живуть рибки і ростуть водорості, тільки водоростей дуже мало. Кам’яне дно ловить промені сонця, що проникають в отвори зверху, і відбиває їх різними кольорами та відтінками. Можна запливти і в далекі частини сенота, де сонячного світла немає, і ти париш у чорній воді і в чорному просторі без кордонів. Дуже незвичне відчуття. Його можна сміливо назвати посвятою, тому що до сенота мало хто був знайомий з таким досвідом.

Виходимо з сенота, і здійснюємо тут обряд дарування Пача Мамі (Матері Землі). За час обряду висихаємо. Поринаємо на конку і їдемо на іншу станцію, до іншого сенота. Дорогою нас пропускає зустрічний поїзд. Стрілець немає, тому «провідники» знімають вагончики з рейок, пропускають нас і знову ставлять їх на рейки після нашого проїзду. Оригінально.

З’єднавшись із підземними стихіями другого сенота, ми повернулися на конці на початкову станцію, пересіли на автобус і попрямували до Меріди.

У Меріді на нас чекали два шамани майя для проведення вогняного ритуалу «Фуєго Саградо» (Священний Таємний Вогонь). Це були не прості шамани, а «ахмени». Ахмени – це шамани, визнані іншими шаманами. Керівники шаманів І вчителі молодих шаманів. «Духовні Лідери».

Схема ритуалу була така ж: заклик чотирьох стихій, неба і землі, створення в точці їхньої рівноваги присутності Великого Духа, освячення елементів Великим Духом та освячення присутніх чотирма елементами. Освячення біля вівтаря, куди присутні повинні бути схожими під час годинникової стрілки.

Але – у цьому ритуалі були й дуже сильні додавання до викладеної магічної технології. По-перше, покривало для вівтарного столу повторювало всі кольори та форми, призначені для цього дня календарем майя. По-друге, знак дня був намальований крейдою на жаровниці, де розводили багаття. У жаровниці з різнокольорових свічок було викладено хрест. Він складався із жовтих, червоних, білих та чорних свічок. Ці кольори символізували чотири стихії та чотири типи духовного шляху. Також і загальнолюдську, і навіть внутрішню індивідуальну роздробленість. Чотири кольори свічок було запалено з чотирьох сторін, щоб чотири полум’я зійшлися в центрі та утворили полум’я Великого Духа – єдність, любов, гармонію та зникнення перешкод до мети. Для прояву Великого Духа до центру було вставлено вертикальний пучок зелених свічок.

Ритуал розпочався і завершився троєкратним подувом у раковину каурі, що символізувало заклик Великої богині-Матері Матеральної Природи. Під час ритуалу на вівтарі знаходилися наступні предмети: не гострий (округлений) дерев’яний ніж у формі пера птаха з 9-ма зірками на закругленому кінці, дві раковини каурі (золотиста з вкрапленнями з південного боку та біла з північного), калатала (булава з порожнистою) сферою на кінці, всередині сфери насіння рослин, що створюють плавні звуки), три свічки, що горять, в ряд в центрі вівтаря (погляд зі сходу: біла, чорна, жовта), вона запалена свічка на західній стороні вівтаря (червона), хрест з чотирьох кукурудзяних качанів різних кольорів (схід чорний качан, південь жовтий качан, північ білий качан, захід червоний качан), дерев’яна полірована підставка для мішечка з пахощами, два мішечки, один на підставці, інший на вівтарі, листя священного дерева «баль че» в чаші з водою, і сік священного дерева «баль че» з додаванням меду . На вівтарі також лежали дві незапалені свічки – біла та чорна – вони символізували світові світотворчі сили – день і ніч, сонце та місяць. Над деякими з нас також дули для очищення раковини каурі, тримаючи її над нашою головою.

Наші читачі, напевно, запитають нас: а що ж це за священне дерево «баль че», чий сік корисний, зцілює та очищає? Ця таємниця була нам відкрита. «Баль че», священне дерево — це бузок.

Сам обряд відбувався у міському парку, побудованому на місці священного гаю майя.

Після парку ми оглянули історичний центр міста, та були готові вранці попрямувати до Чічен-Іци.

Всі археологічні об’єкти Чичен-Іци огороджені і підйом на них заборонено. Це сталося тому, що піраміда Кукулькана (Кецалькоатля) приймає не всіх туристів. Одним вона дозволяє піднятися на свою вершину і навіть допомагає їм поправити проблеми зі здоров’ям. А інших не сприймає – вони падають зі сходів, були навіть смертельні випадки. Тому влада вирішила захистити об’єкти від підйому на них туристів. У Чичен-Іце ми можемо спостерігати такі об’єкти. «Храм Кукулькана» — 9-ступінчаста піраміда (висота 24 метри) з широкими сходами на кожній із сторін.(У дні весняного та осіннього рівнодень (20 березня і 21 вересня) приблизно о третій годині дня промені сонця висвітлюють західну балюстраду головних сходів піраміди таким чином, що світло і тінь утворюють зображення семи рівнобедрених трикутників, що становлять, у свою чергу, тіло тридцятисемиметрової змії, що «повзе» у міру пересування сонця до власної голови, вирізаної в основі сходів.) – ми вже знаємо значення числа 9 і ми розуміємо, чому падали туристи з піраміди;

«Храм воїнів» на невисокій 4-ступінчастій піраміді та «Храм ягуарів» (обидва з настінними розписами); обсерваторія «Караколь»; 7 «стадіонів» для гри в м’яч («Велике поле для гри в м’яч» (Уего де Пелота) — найбільший ігровий майданчик із усіх створених майя. Довжина ігрового поля досягає 135 м. Руїни 4 колонад, що утворюють гігантський прямокутник («Група тисячі») колон»), Священна сенота — природний колодязь глибиною близько 50 м, який служив для принесення дарів богу дощу.

Тут ми намагалися розгадати таємницю гри у м’яч. Існує багато припущень, для чого була ця гра, але жодна з них не знайшла достатніх доказів в історії. Езотерична версія свідчить, що м’ячі символізували небесні тіла, а гра була магічним ритуалом, покликаним за допомогою симпатичного зв’язку вплинути на перебіг небесних світил (для цілей, поки що нам незрозумілих).

А принесення дарів богу дощу до криниці, опускання їх у колодязь із проханням про дощ – адже цей обряд зберігся у всіх культурах світу і використовується до сьогодні.

Багатьох дослідників турбує також «Група тисяч колон». Їм приписують роль своєрідних телепортаційних машин. «Ось візьмешся за міцнішу колону, і опинишся десь у Китаї» — жартують місцеві. Я заради експерименту взявся за колону і прочитав індійські мантри з думкою «давні сили, прокиньтеся». Відійшовши від колонади я почув, як мене звуть на ім’я, але ззаду нікого не було. Звернувшись пізніше за поясненням до місцевого шамана, я дізнався, що це означає, що місце мене покликало і мені треба прийти до «тисячі колон» уночі, коли каміння оживає. Ну що ж, час настане, обов’язково зазирнемо!

Енергетика в Чичен-Іце також сильна і дуже сподобалася.

Біля Чичен-Іци, у світі, відкритому лише у сновидіннях і медитаціях, знаходиться «Місто Зі Снів». Місцеві говорять про нього неохоче. Туристи, які живуть у готелях у райні Чичен-Іци кілька днів, уві сні потрапляють до одного і того ж міста. Усі сновидці описують його однаково. Відома його схема, плани і висотність споруд. Люди зустрічаються в цьому місті один з одним, спілкуються (як наяву), обговорюють та досліджують його. Вміючим медитувати Місто Зі Снів відкривається і в медитації. Немає його лише у фізичному світі. Місто це стало головним героєм сучасних езотеричних романів. Виявляється, є й такі туристи, які приїжджають до Чичен-Іци виключно заради проникнення в таємницю Міста Зі Снів.

Після Чічен-Іци ми пройшли в дикий ліс, де спустилися в дикий сеннот, не пристосований для туристів — для того, щоб і в ньому отримати силу підземних стихій.

Цієї ночі ночували в будиночках, у дикому лісі. На дахах наших будиночків співали птахи, а по стінах повзали ящірки. Вранці ми побачили, що маленький ставок біля наших будиночків населений черепахами. На сніданок нам подали тушковане листя лісових кактусів – страву, яку не скуштуєш у великому місті.

По дорозі в Плайя-дель-Кармен бажаючим було запропоновано взяти участь у справжніх церемоніях досвідченого шамана — вчили з посвятою в індіанську магію за допомогою так називаних «трав сили». Деякі учасники подали заявку на участь.

Церемонії проходять у сельві, у світі дикої природи (і яке ж було моє здивування, коли, приїхавши до сельви, я почув із заростей спочатку мантру «Харе Крішна», а потім «Шрі Панча Таттву», виявилося, її співали гості з Іспанії, які приїхали до шаманів Мексики, а самі іспанці раніше проходили навчання в індійських ашрамах (!)).

Усі племена древніх індіанців шанували дві світотворчі Сили – Бога Сонця та Богиню Місяця. Кожен із Богів мав свої втілення на небі, на землі та в підземному світі. У тому числі й у деяких рослинах, спеціальне ритуальне вживання яких прийнято в індіанських цивілізацій понад п’ять тисяч років. Про це багато писав Карлос Кастанеда. Вживання цих рослин не прийнято проводити постійно. Іноді достатньо провести обряд один-два рази – щоб отримати поштовх, розробити силу якого вже можна самостійно, за допомогою ритуалів та вольових зусиль.

Такі обряди має право проводити тільки спадковий шаман, який пройшов усі передбачені посвяти, і отримав спеціальну Урядову ліцензію. Таких шаманів, починаючи з рангу «уічолі» до найвищого рангу «мурокамі», дуже мало, і потрапити до них не просто.

Силу Бога Сонця тут називають «Дідусь», і в рослині вона укладена всередині кактуса Пейотль. Силу Богині Місяця називають «Бабуся» і укладена вона в соку ліани Айяваска.

Знайомство з силами Сонця та Місяця починається з великої церемонії. Шаман спочатку має закликати всіх богів, духів та предків. Розставити по сельві захисні свічки, що захищають місце обряду та підготують магічне коло. Далі йде психологічна робота з учасниками церемонії. Вони повинні відкинути страх, почуття хибної провини, сумніви та будь-які негативи (у цій частині церемонія нагадує очищення чакр від негативних впливів у кундаліні-йозі). Знайти світ у собі. Сформувати цілі. На початку церемонії повинні сформуватися лише такі почуття, як любов до всього сущого, радість, ясність та усвідомлення. Тільки тоді шаман розпочинає церемонію. Після цього замикається магічне коло і його межі виходити не можна.

Як і в інших індіанських ритуалах, закликаються Чотири Сторони Світла, Серце Неба, Серце Землі та Середина (або Серце) Миру. Врівноваживши початки та відчувши присутність і допомогу Великого Духа, шаман розпочинає церемонію.

Учасники підходять до шамана, що сидить із боку сходу, за годинниковою стрілкою та з’їдають кактус. На смак він як сушені лікарські трави, які можна знайти у будинку будь-якого знахаря. Запивають водою. Вода має бути виключно освячена іншим спеціальним ритуалом (який шаман проводить напередодні церемонії), жодних інших сторонніх джерел води в церемонії не може бути.

Якщо обряд зроблено правильно, то ніяких змін не свідомості не відбувається. Людина може думати, ходити, сидіти, бачити світ без спотворень. Тільки світ виглядає інакше. Його огортає рожеве світло. Це світло розумне, і є вчителем магів. Воно знаходиться поза часом та простором. Рожеве світло може виконати прохання. Наприклад: відкрий мені шлях до енергії Творця – шлях відкривається, бачиш внутрішнє золоте світло (який намагаються побачити, коли вивчають Риг-Веду), яким обрядом вирішити проблему, що існує – усвідомлюється форма ритуалу, що вирішує її і т.д. Це рожеве світло просто активує ті частини мозку, які у звичайному стані сплять.

Потім усе життя можна включати себе, просто згадавши церемонію в сельві. При церемонії Сонця прийнято співати пісню серця (зазвичай гості співають індійські мантри чи інше славлення Бога з якоїсь релігії).

Вранці магічне коло закривається, силам дякують та відпускаються.

Церемонію Місяця проводить Жриця. Відмінність цієї церемонії полягає в тому, що вона проводить ритуал із заходу. Серце Миру дає свою енергію у воду, яка за годинниковою стрілкою із заходу, під час годинникової стрілки, розноситься всім учасникам. Потім вони підходять за соком. Сік гіркуватий, чимось нагадує полин.

Сік цей сприймається всередині живою істотою. Сік, що приймається, як би паралізує. Той, хто випив сік, відчуває в собі розум, з яким може спілкуватися, спілкування на кшталт телепатичного. З цим розумом треба домовлятися («відпусти ліву руку та ногу, мені треба пересісти», «покажи мені Бездонну Безодню»). Ті, хто захотів побачити Безодню Духовного Світу, Пралайю, первинну Темряву, побачив її. Над багаттям піднявся вгору чорний ворон, потім став нескінченним і перетворився на прірву. Коли Безодня була відчута, сталося повернення у вихідний стан.

Вранці також магічне коло закривається та покликані у церемонію Сили дякують.

Особливості місячної церемонії. При місячній церемонії учасник часто відчуває блювотні позиви і з нього виходить багато рідини, яку збирають у спеціальний кульок. Буває, людина наповнює за ніч до п’яти кульків. Вранці шамани дивляться ці кульки. Вони часто бувають грудки ниток і волосся, та й інші неприємні моменти – тобто відбувається матеріалізація магічних впливів (у нашій зоні таке часто буває при викочуванні яйцем).

Таким чином, Айяваска є відхаркувальним, блювотним і видаляючим шлаки ліками, тобто способом давньої індіанської народної медицини (це крім того, що може впливати на розширення свідомості). Велику кількість хвороб індіанці лікують у такий спосіб – про це не розповіли нам ні Кастанеда, ні Вілолдо. Пейотль має схожу дію, тільки очищення відбувається без відхаркування.

Тобто, крім поштовху до розширення свідомості, найдавніше значення Бабусі та Дідуся – це очисна процедура народної медицини. І ще одна цікава властивість мають Сонячна та Місячна церемонії. Ті, хто не приймав рослини Сили, але був присутній на обряді, все одно стикався з Силами, оскільки вони прояви богів, отже, знаходяться як усередині, так і зовні кожного з нас. Мало того, ці Сили можна покликати лише обрядом, наприклад, тим самим Виявом Сил за допомогою Пресвятої Десятириці. Отже, для отримання допомоги понад достатньо, щоб у потрібному стані знаходився тільки сам шаман, що веде церемонії.

Пізніше ми брали участь у двох обрядах. Перший називається «Обряд Чотирьох Тютюнів». Учасники обряду заходять до магічного кола. Коло замикається. Шаман бере першу сигару (чистий тютюн, загорнутий у кукурудзяний лист), пропонує її Небу, підкурює і передає по колу за годинниковою стрілкою. Кожен учасник робить затяжку та передає далі. Обійшовши коло, сигара повертається до шамана, він кладе її на кам’яний вівтар перед собою. Друга сигара присвячується землі. Третя – усім Богам чоловічого роду. Четверта – усім Богиням жіночого роду. Цим урівноважуються стихії (Небо – Повітря, Земля – Земля, Боги – Вогонь, Богині – Вода). Великий Дух проявляється у вогні багаття, що горить у центрі магічного кола. У освячений вогонь бережно кладуть рештки сигар. Полум’я багаття має перенести енергетику учасників обряду до Світу Великого Духа, ніж забезпечити їм захист та здоров’я. Після згоряння залишків сигар у вогні магічний круг розмикається.

І один із найцікавіших ритуалів – це Темаскаль.

Темаскаль проводять у куполоподібній споруді з каменів. У центрі підлоги робиться циліндричне заглиблення. Учасники церемонії розсідаються усередині купола, обличчям до стіни. Майстер Темаскаля вносить сім каменів, попередньо розпечених на багатті, і викладає у заглиблення. Сім Каміння символізують – ми вже знаємо, що. Чотири Сторони Світла, Серце Неба, Серце Землі, Серце Світу. Закривається вхід до Темаскалю. Учасники опиняються у темряві. Шаман роздає всім учасникам музичні інструменти – на них треба грати та співати сакральні пісні. Камені поливаються водою із лікарськими травами. З’являється пара та приємний аромат. Так триває 13,5 хвилини. Насамкінець шаман каже, щоб усі разом почали синхронно співати букву «о». Від цього синхронного «о» купол тремтить і Перші ворота до сил Матері Землі відчиняються. Потім купол відкривають та заносять ще сім каменів. Процедура повторюється. Так відкриваються Друга Брама. Потім Треті. Усього Брам чотири. При співі останнього «о» на Четвертій Брамі в учасників трапляється медитація і вони знаходять зв’язок із Духом Землі.

З Темаскаля виходять обережно, вниз головою, по можливості повторюючи ті рухи, які плід робив при виході з утроби матері. Це – нове народження. Народжених побризкують водою і проводять на купання у велику круглу ванну з прохолодною водою із сенота.

Примітно, що деякі магічні кола являють собою форму підкови. Пройшовши 9 штатів Мексики (Мехіко, Ідальго, Пуебла, Оахака, Чіапас, Табаско, Кампече, Юкатан, Кінтана Роо), їх сакральні споруди, місця Сили, храми, прийнявши участь у ритуалах і церемоніях або поспостерігавши їх, ми досягли кінцевої точки дель-Кармен та Канкуна. Тепер ми мали час проаналізувати всю отриману інформацію і розставити відкрите «по поличках». А заразом і відпочити на березі Карибського моря.

Мексика – країна, що під сильним впливом знака Козеріг. Тому Сили, які діють її території, втілюють у життя будь-яке бажання мандрівника з лякаючою прямолінійністю. Деякі мандрівники, які хотіли знайти і подивитися в Мексиці «зворотний бік Місяця» зникли, або загинули, оскільки за віруванням індіанців, «зворотний бік Місяця» — це потойбічний Світ Мертвих. Інші хотіли виявити обряди шаманів, які зцілили б їх від недуг — і знаходили здоров’я. А треті проникали в найпотаємніші таємниці. Тому тут треба бути дуже обережним у бажаннях. Але у нашої групи мандрівників-дослідників з намірами (і з позитивною кармою) все було гаразд. Тому ми виїхали зі столиці за день до початку зіткнень опозиційних та урядових сил, ми залишили небезпечну гірську дорогу за десять хвилин до того, як рух транспорту на ній перекрили протестуючі грізні горяни з мачете, у штаті Табаско ми проїхали міст за півгодини до того, як він був затоплений водами річки, що піднялися, нарешті, Карибське море, зазвичай заповнене в жовтні великою кількістю прибитих до берега водоростей, виявилося дивовижно чистим і теплим. У всіх знаках Сила показала, що нам відкрито «Зелену Дорогу».

І як благословення Сили виглядало останнє, що ми побачили в Канкуні – велике дерево з посадженими на нього, які не відрізняються від справжніх, десятками об’ємних зображень птаху Кецаль. Цим таємничий священний птах древніх запрошував нас до зустрічі з новими таємницями.

Ігор Мехеда