Інші релігії також мають свої підходи до містицизму. В індуїзмі, наприклад, йогою займаються чоловіки з касти брахманів, які покидають свої родини та відходять від суспільного життя для практики медитації та духовного самовдосконалення. Буддизм, у свою чергу, відкидає концепцію єдності Бога і людини, пропонуючи натомість ідею анатти, яка заперечує існування постійного «я». Цей підхід співпадає з відмовою Будди від кастової системи та його закликом до егалітарності в релігійній громаді.
На противагу цим традиціям, шаманізм і даосизм практикують містичні обряди у присутності громади. Шамани проводять ритуали, спрямовані на зцілення, припинення голоду або зміни погодних умов, використовуючи свої містичні здібності для допомоги іншим. Даоські жерці також виконують ритуали на користь своїх одновірців, часто входячи у змінені стани свідомості під час виконання обрядів. Хоча вони можуть мати особисті екстатичні переживання, їхня роль полягає у забезпеченні духовних потреб спільноти.
Містицизм вплинув і на інші релігійні традиції. Наприклад, каббала, єврейська містична школа, яка виникла у XII столітті, мала значний вплив на розвиток юдаїзму. Каббалісти переосмислили традиційні єврейські обряди, надавши їм містичного змісту.
Суфізм, містичний напрямок в ісламі, також відіграв важливу роль у розвитку ісламської духовності. Перші суфії були аскетами, а їхній містицизм був індивідуальним і усамітненим. Згодом суфізм розвинувся у більш організовану практику, коли суфійські ордени почали навчати своїх послідовників конкретних методів містичного досвіду. Інші менш формальні групи мусульман також проводили спільні заняття, зосереджуючись на молитві, медитації та вивченні духовних текстів.
Іван Гудзенко
