Еліаде народився в Бухаресті, столиці Румунії, 9 березня 1907 року. З дитинства виявляв інтерес до читання, філософії та історії. Навчання у Бухарестському університеті заклало основи його наукової кар’єри. У 1928 році, захистивши дисертацію про філософію італійського Відродження, він отримав ступінь магістра. Особливий інтерес Мірча виявляв до інтелектуальних пошуків мислителів епохи Відродження, таких як Марсіліо Фічіно та Джордано Бруно.
У 1928 році Еліаде вирушив до Індії, щоб вивчати санскрит і філософію під керівництвом видатного вченого Сурендранатха Дасгупти. Там він не лише занурився у вивчення класичних текстів, але й провів шість місяців у Рішікеші, практикуючи йогу під керівництвом Свамі Шивананди. Цей досвід глибоко вплинув на його світогляд, пробудивши інтерес до духовних практик і ритуалів різних культур.
Повернувшись до Румунії, Еліаде захистив докторську дисертацію, присвячену порівняльній історії технік йоги, що закріпило його репутацію як одного з провідних спеціалістів у цій сфері. Згодом він почав викладати в Бухарестському університеті, де читав лекції з філософії, релігії, індуїзму та буддизму.
У літературі Еліаде також залишив яскравий слід. Його роман «Майтрей» (1933), відомий також як «Бенгальські ночі», став літературним бестселером у Румунії. Ця книга, заснована на його власному досвіді в Індії, викликала неабиякий резонанс і принесла автору популярність.
Роки війни і еміграція
Під час Другої світової війни Мірча Еліаде виконував обов’язки культурного аташе у Лондоні (1940) та Лісабоні (1941–1945), представляючи Королівство Румунія. Проте після війни політична ситуація в Румунії змусила його залишити батьківщину.
Еліаде оселився у Франції, де працював у Вищій школі соціальних наук у Парижі, а згодом переїхав до США, щоб викладати в Чиказькому університеті. У США він став одним із найвпливовіших дослідників у галузі історії релігій, опублікувавши численні праці, що стали класикою в цій галузі.
Основні ідеї та праці
Мірча Еліаде був піонером у феноменології релігії — підході, що досліджує релігійні явища в їхньому автентичному контексті, без нав’язування зовнішніх культурних чи ідеологічних рамок. Його праці, такі як «Священне і мирське» (The Sacred and the Profane) та «Міф про вічне повернення», стали основоположними для розуміння релігійної символіки, міфів та архетипів.
Однією з ключових концепцій Еліаде є ідея ієрофанії — моменту, коли священне проявляється у матеріальному світі. Він досліджував, як міфи і ритуали допомагають людям орієнтуватися в хаотичному світі, створюючи відчуття порядку та сенсу.
Ще одним важливим внеском є його теорія священного часу, яка, на відміну від лінійного історичного часу, має циклічний характер. Еліаде стверджував, що релігійні обряди дозволяють людині «повернутися» до сакрального часу міфу, знову переживаючи моменти космічного творіння.
Літературна спадщина
Окрім наукових праць, Еліаде залишив по собі багату літературну спадщину. Його романи, оповідання та есе досліджують складність людського буття, духовні пошуки та взаємодію між сакральним і мирським. Серед його відомих творів — «Шлях до центру», «Зміїний король» та «Ночі в серпні».
Мірча Еліаде помер 22 квітня 1986 року в Чикаго, залишивши по собі величезну інтелектуальну спадщину. Його ідеї вплинули на багато поколінь вчених, філософів і письменників, надихаючи дослідження релігії як універсального феномену людської культури.
Його праці залишаються актуальними і сьогодні, адже вони допомагають зрозуміти, як людина взаємодіє з сакральним, шукаючи відповіді на вічні питання про сенс буття, роль міфу і значення релігії в сучасному світі.
Іван Гудзенко
