Міленіалізм пропонує версію основної релігійної віри у те, що в кінці часів Бог судитиме живих і мертвих. Це вірування у остаточну божественну справедливість служить обґрунтуванням теодицеї — спроби пояснити, як Божа доброта взаємодіє з наявністю зла у світі.
Ця концепція давала надію і втіху стражданням безлічі поколінь віруючих, таких як євреї, християни, мусульмани і буддисти, на протязі тисячоліть. Хоча назва «міленіалізм» походить від 1000-річного періоду, згаданого в Одкровенні Івана, його основний інтерес спрямований на земну природу майбутнього «нового світу». Це радикальне перетворення обіцяє кінець існуючим структурам влади, тому він призводить до революційних наслідків для тих, хто утримує владу.
Ключовим аспектом впливу міленіалізму на суспільство є перспектива часу. Поки день суду ще не настав, міленіальні надії сприяють терпінню страждань і політичному спокою. Проте у віруючих, що вірять у апокаліптичний міленіалізм, може з’явитися відчуття необхідності раптового приходу кінця, що може призвести до руйнівних наслідків і навіть спроб повстання проти соціально-політичного устрою для встановлення обіцяного царства миру. Таким чином, апокаліптичний міленіалізм був потужним каталізатором, який змінювався з часом. Незважаючи на численні невдачі, його привабливість залишається, і покоління за поколінням прагнуть до цього химерного царства.
Незважаючи на усі свої небезпеки, апокаліптичний міленіалізм вартий уваги через потенційні винагороди: віруючі стають центром універсальної драми, де кожен їхній крок має космічне значення. Ці вірування звільняють від земних обмежень і страхів перед владою, що сприяє вибуху різних почуттів.
У давні часи вірування в міленіалізм поділилися на дві основні тенденції: одна передбачала прихід справедливого, але авторитарного правителя, який переможе сили хаосу, тоді як інша аспірувала до священної анархії, де людство припинить підпорядкування одне одному. Ці образи тисячоліття часто використовувалися завойовниками для підсилення своєї влади, і серед мусульман і християн у середньовіччі таке використання стало загальним явищем. Однак існувала також антиімперська та антиавторитарна тенденція, яка підкріплювала ідею міленіального часу, коли знаряддя війни заміниться знаряддями миру і процвітання. Цей вид міленіалізму прогнозував кінець аристократії і початок миру для простих людей, що ставило його у протистояння з тодішніми аристократичними імперіями.
Іван Гудзенко
