Іншим видатним філософом того часу був романтик Йоганнес Фолькельт, який розглядав питання критичної метафізики і висловлював своє невмируще прагнення до Абсолюту. Він стверджував, що поза межами суб’єктивної свідомості існує новий рівень визначеності у транссуб’єктивній сфері, що стимулювало нові філософські дебати та дослідження.
Фрідріх Паульсен, впливовий мораліст та філософ, розширив ці ідеї, висловивши думку, що Кант завжди був метафізиком, навіть у своїй «Критиці чистого розуму». Його думки проливали світло на те, як ідеї Канта впливали на формування філософської парадигми того часу і на подальший розвиток філософської думки.
Це переосмислення класичних ідей Канта привнесло нові горизонти у філософську думку, дозволяючи сприймати реальність та сутність людського буття з нових, просунутих поглядів. Метафізичне неокантіанство стало своєрідною мандрівкою у світ філософських відкриттів, привносячи свіжий вітер у філософську дискусію та допомагаючи розширити горизонти розуміння світу навколо нас.
Метафізичне неокантіанство відкрило нові перспективи у філософії, відображаючи постійний розвиток та еволюцію ідей. Ідеї авторів, таких як Отто Лібман, Йоганнес Фолькельт та Фрідріх Паульсен, покликані розширити наше розуміння реальності та сутності людського буття, виходячи за рамки традиційних філософських концепцій.
Їхні дослідження надали стимул для нових дебатів та дискусій у філософському середовищі, спонукаючи до глибокого переосмислення та аналізу. Метафізичне неокантіанство стало захопливою подорожжю у світ філософських відкриттів, що відкриває нові горизонти для філософської мислення та сприяє пошуку істини у складних питаннях буття та існування.
Іван Гудзенко
