Мері народилася у Гартфорді, штат Коннектикут. У дитинстві вона переважно жила в Баффало, штат Нью-Йорк, а у 1880 році разом із сім’єю переїхала до Ньютона, Массачусетс. Вищу освіту Мері здобула у Сміт-коледжі, який закінчила у 1885 році.
Після випуску вона провела рік у Європі, де ненадовго відвідувала Лейпцизький університет. Її досвід у Німеччині дав поштовх до зацікавлення європейськими підходами до філософії та психології.
У 1887 році Калкінс почала працювати в Коледжі Велслі, але її прагнення до подальшої освіти привело її до Гарвардського університету. Там вона навчалася у провідних вчених, таких як Вільям Джеймс, Джозіа Ройс та Г’юго Мюнстерберг. Попри успішне виконання всіх вимог до здобуття ступеня доктора філософії у 1896 році, Гарвард відмовився вручити їй диплом, оскільки на той час не надавав ступенів жінкам.
Наукова кар’єра та внесок у психологію
З 1890 року Калкінс викладала психологію в Коледжі Велслі. Вона створила одну з перших лабораторій експериментальної психології у США, яка стала першою подібною лабораторією у жіночому коледжі. Її наукові дослідження зосереджувалися на таких темах, як:
- Свідомість простору та часу.
- Емоції та асоціації.
- Теорія кольорів.
- Сновидіння.
Найважливішою концепцією Калкінс стала її теорія «Я-психології», яка суперечила популярному в той час біхевіоризму. Вона стверджувала, що свідоме «Я» є центральним аспектом психології, і саме воно визначає індивідуальний досвід людини.
Філософські ідеї та «персоналістичний абсолютизм»
У галузі філософії на Мері вплинув ідеалізм Джозіа Ройса, який допоміг їй розробити власну систему, відому як «персоналістичний абсолютизм». Вона вважала, що свідомість і особистість є фундаментальними для розуміння світу, а індивід — ключовим елементом морального та етичного життя.
Її філософські твори, зокрема «Постійні проблеми філософії» (1907) та «Хороша людина та добро» (1918), стали важливими у вивченні моральної та етичної філософії.
Публікації та спадщина
Калкінс була надзвичайно продуктивною. Вона написала понад 100 статей у провідних журналах з психології та філософії, а також кілька книжок, серед яких:
- «Вступ до психології» (1901).
- «Постійні проблеми філософії» (1907).
- «Хороша людина та добро» (1918).
У 1905 році вона стала першою жінкою-президентом Американської психологічної асоціації, а у 1918 році була обрана президентом Американської філософської асоціації.
Боротьба за права жінок у науці
Попри значні досягнення, Калкінс часто стикалася з дискримінацією через свій гендер. Відмова Гарварду вручити їй ступінь стала символом викликів, з якими жінки зустрічалися у науковому світі. Її боротьба за визнання стала натхненням для наступних поколінь жінок-науковців.
Мері Вітон Калкінс залишила активну викладацьку діяльність у Велслі, отримавши звання професора-дослідника. Вона померла 26 лютого 1930 року, але її спадщина продовжує жити в науці та освіті. Її внесок у психологію, філософію та боротьбу за права жінок залишив незабутній слід в історії.
Іван Гудзенко
