Біографія та освіта
Мері Дейлі народилася в римо-католицькій родині в штаті Нью-Йорк. Освіту здобула у Коледжі Святої Марії, де 1953 року отримала ступінь доктора філософії з релігієзнавства. Подальше навчання вона продовжила в Університеті Фрібурга у Швейцарії, де спеціалізувалася на середньовічній філософії та томістській теології. У Фрібурзі вона здобула два докторські ступені — з теології та філософії.
У 1967 році Дейлі приєдналася до богословського факультету Бостонського коледжу — католицького університету, що перебуває під керівництвом ордену єзуїтів. Саме тут вона розпочала викладацьку та наукову діяльність, яка згодом привела до серії гучних конфліктів із керівництвом закладу.
Конфлікти з університетом
Протягом викладацької кар’єри Дейлі неодноразово стикалася з критикою через свою політику недопуску чоловіків на заняття. Вона пояснювала цю позицію необхідністю створення безпечного простору для жінок, особливо для тих, хто мав досвід дискримінації чи насильства, і міг почуватися вразливим у присутності чоловіків.
У 1998 році один зі студентів-чоловіків, за підтримки консервативної політичної організації, подав позов проти коледжу, коли Дейлі відмовилася допустити його на курс. Адміністрація звільнила професорку та анулювала її посаду, що спричинило тривале судове протистояння. Остаточне вирішення конфлікту відбулося у 2001 році, коли Дейлі погодилася піти на пенсію.
Ідейна еволюція
Хоча початково Мері Дейлі отримала класичну католицьку освіту і була натхненна працями протестантського теолога Тілліха, з часом вона дедалі більше відходила від традиційних християнських уявлень. Свою позицію вона визначала як «постхристиянську».
Центральним у її творчості стало поняття патріархату, який вона описувала як всеохопну систему влади чоловіків, підтримувану культурними та релігійними інститутами. Дейлі прагнула «викрити» ці механізми домінування, використовуючи поєднання філософського аналізу та мовних експериментів.
Основні праці
Мері Дейлі залишила вагомий науковий доробок, у якому розкрила власну концепцію радикальної феміністичної теології. Серед її найвідоміших праць:
- «Церква та друга стать» (1968) — рання праця, у якій вона критикувала роль жінок у католицькій церкві;
- «Поза межами Бога-Отця: до філософії визволення жінок» (1973) — одна з найвпливовіших книг, що окреслила нові шляхи для феміністичної думки;
- «Гінекологія/екологія: метаетика радикального фемінізму» (1978) — масштабний аналіз патріархальних структур, написаний у формі філософського маніфесту;
- «Квінтесенція — усвідомлення архаїчного майбутнього: маніфест радикального елементарного фемінізму» (1998) — пізня праця, що підсумувала її ідеї та запропонувала альтернативне бачення майбутнього суспільства.
Мері Дейлі залишається однією з ключових постатей радикального фемінізму та теології XX століття. Її праці не лише вплинули на академічні дискусії, але й стали важливим інтелектуальним ресурсом для жіночого руху. Вона сформулювала мову критики, яка дозволила переосмислити традиційні уявлення про релігію, владу та гендер, водночас відкривши простір для нових форм духовності.
Іван Гудзенко
