Мехмед I (помер 26 травня 1421, Едірне, Османська імперія) — османський султан, який зіграв ключову роль у відновленні єдності Османської імперії після катастрофічної поразки під Анкарою в 1402 році. Його правління стало періодом консолідації та стабілізації, що дозволило імперії відновити свої позиції в Анатолії та на Балканах. Ця стаття розглядає життя та діяльність Мехмеда I, його політичні стратегії та наслідки його правління для Османської імперії.
Битва під Анкарою та розпад імперії
Поразка османського султана Баязида I у Битві під Анкарою в 1402 році стала одним із найбільших потрясінь для Османської імперії. Тимур (Тамерлан), могутній правитель Центральної Азії, не лише розгромив османську армію, але й відновив незалежність туркменських князівств, які були анексовані османами. Крім того, Тимур розділив османські території між трьома синами Баязида: Мехмедом, Ісою та Сулейманом. Цей розділ призвів до періоду міжусобиць, відомого як «Період Фетрету», який тривав до 1413 року.
Боротьба за владу між синами Баязида
Мехмед I, який правив у Амасії, став одним із головних претендентів на об’єднання османських земель. Його першим кроком була перемога над братом Ісою, який контролював Бурсу. Після захоплення Бурси в 1404–1405 роках Мехмед зосередився на боротьбі з іншим братом, Сулейманом, який правив у Румелії (балканські землі Османської імперії). Для цього він використав іншого брата, Мусу, який спочатку переміг Сулеймана в 1410 році, але згодом оголосив себе султаном у Едірне.
Муса розпочав кампанію з відвоювання османських територій у Румелії, що стало серйозною загрозою для Мехмеда. Однак за підтримки візантійського імператора Мануїла II Палеолога Мехмед зумів перемогти Мусу в 1413 році під Камурлу (Сербія). Ця перемога дозволила Мехмеду проголосити себе єдиним султаном Османської імперії зі столицею в Едірне.
Політика Мехмеда I в Анатолії та на Балканах
Після об’єднання османських територій Мехмед I зосередився на стабілізації імперії. У Анатолії він відновив османський контроль над більшістю західних провінцій і змусив Караманське князівство (зі столицею в Коньї) визнати його владу. Це дозволило відновити вплив османів у регіоні, який був втрачений після поразки під Анкарою.
На Балканах Мехмед проводив політику відносного обмеження, уникаючи масштабних завоювань. Однак він зумів скоротити вплив Валахії, яка стала васалом Османської імперії в 1416 році. Також Мехмед здобув нові території в Албанії (1417) і здійснив низку набігів на Угорщину, що підтвердило османську присутність у регіоні.
Внутрішні виклики та релігійні повстання
Одним із найсерйозніших внутрішніх викликів для Мехмеда I стало соціально-релігійне повстання, інспіроване Бедреддіном, який був головним суддею при Мусі. Повстання, яке почалося в 1416 році, мало широку підтримку серед селянства та деяких релігійних груп. Мехмед зумів придушити це повстання, що дозволило йому зберегти контроль над імперією.
Крім того, Мехмед подолав загрозу з боку самозванця, який видавав себе за його брата Мустафу. Цей інцидент підкреслив важливість легітимності влади в умовах постійних внутрішніх та зовнішніх загроз.
Мехмед I помер 26 травня 1421 року в Едірне, залишивши після себе стабільну та об’єднану Османську імперію. Його правління стало періодом відновлення та консолідації, що дозволило наступникам продовжити експансію імперії. Мехмед I залишається однією з ключових фігур в історії Османської імперії, чиї досягнення мали довгострокові наслідки для розвитку держави.
Іван Гудзенко
