Походження та релігійна практика
Сам термін «мегіла» (від івр. מְגִילָּה — «сувій») вказує на матеріальну форму тексту, адже книги з цього корпусу традиційно записували на пергаментних сувоях. На відміну від інших біблійних книг, їх читання приурочене до певних календарних дат, що формує річний цикл богослужінь і підкреслює зв’язок Писання з народними та релігійними традиціями.
П’ять сувоїв та їхнє місце в богослужінні
Кожна з п’яти книг має своє визначене місце в юдейському календарі:
- Пісня над піснями читається в суботу пасхального тижня. Її символіка кохання інтерпретується як алегорія союзу між Богом і Ізраїлем.
- Книга Рут звучить на Шавуот, наголошуючи на темі прийняття Закону та значенні милосердя й вірності.
- Плач Єремії читають у день посту Тіша бе-Ав, присвяченого пам’яті руйнування Єрусалимського храму.
- Еклезіаст проголошують у суботу тижня свята Суккот, що відображає роздуми про марнотність життя і пошуки сенсу.
- Книга Естер має центральне значення на Пурім, оскільки описує події, які пояснюють походження цього свята та його ритуали.
Таким чином, кожна мегіла поєднана з конкретним святом, надаючи йому богословського змісту й водночас створюючи зв’язок між текстом і історичною пам’яттю єврейського народу.
Окрім релігійного вжитку, мегіли є цінними пам’ятками давньої літератури. Вони відзначаються багатством стилю: від поетичних образів Пісні над піснями до історичного оповідання Естер і філософських роздумів Еклезіаста. Саме ця жанрова різноманітність робить їх унікальним явищем у складі біблійного канону.
Іван Гудзенко
