Історія релігійРелігія

Майтрея — майбутній Будда в буддійській традиції

У буддійській космології постать Майтреї, відома також як майбутній Будда, посідає виняткове місце. Він є бодхісаттвою, що нині мешкає на небесах Тушіта, очікуючи свого часу, аби зійти на землю та знову відновити дхарму — вчення, що буде повністю забуте після зникнення доктрини історичного Будди Ґаутами. Ім’я Майтрея походить від санскритського слова maitri, що означає «дружелюбність», «любов» або «доброта». Цей термін акцентує на головній чесноті майбутнього Будди безумовному співчутті до всіх живих істот.

Культ Майтреї в буддизмі

Майтрея — майбутній Будда в буддійській традиції

Постать Майтреї згадується в буддійських писаннях, починаючи щонайменше з III століття н. е. Історичні джерела засвідчують раннє формування культу, присвяченого цьому бодхісаттві, особливо в умовах соціальної нестабільності та релігійних трансформацій. У періоди очікування «кінця дхарми», Майтрея став символом надії та духовного оновлення. Його культ поширився не лише в Махаяні, де поклоніння бодхісаттвам було глибоко вкорінене, але й отримав визнання в традиції Тхеравади, що рідко звертається до персоніфікованих образів бодхісаттв. Майтрея залишається єдиним бодхісаттвою, що вшановується у Тхераваді, переважно в контексті очікування нового етапу просвітлення людства.

Образ і візуальне втілення

Майтрея є популярним об’єктом іконографії в буддійському мистецтві з IV до VII століття. Його образ легко впізнаваний завдяки особливому положенню тіла: сидячий у «європейській позі»  із вільно опущеними ногами або схрещеними щиколотками, що відрізняє його від традиційного положення лотоса. У багатьох зображеннях він представлений із усмішкою, у стані спокою й готовності до приходу у світ. У живописі та скульптурі його можуть зображувати як бодхісаттву з коштовностями, короною та прикрасами, так і як Будду з характерними ознаками просвітленого, зокрема з урною на лобі та видовженими вухами.

Значні приклади зображень Майтреї зберігаються в музеях по всьому світу. Зокрема, бронзова скульптура Майтреї з династії Північна Чжоу (577–581 рр. н. е.) експонується у Бруклінському музеї в Нью-Йорку. Інший зразок скульптура з Тибету XIII–XIV століть — свідчить про збереження та адаптацію культу в регіонах тибето-монгольського буддизму. У цих регіонах він відомий під іменами Мілефо (китайською), Міроку (японською), Майдарі (монгольською) або Бьямс-па (тибетською), що в перекладі означає «добрий» або «люблячий».

У сутрах, зокрема Майтрея-в’юхі та Анґуттара-нікаї, йдеться про те, що Майтрея народиться у світі, коли вчення Будди Ґаутами буде повністю забуте. Він з’явиться у сприятливий час, щоб відновити дхарму, досягти просвітлення та знову навчати істин. Його поява асоціюється із золотим віком, періодом миру, процвітання та гармонії. Саме тому вірування в Майтрею тісно пов’язане з месіанською ідеєю очікуванням рятівника, що приведе людство до істини та порятунку.

Універсальність постаті Майтреї

Феномен Майтреї — це не лише релігійний концепт, але й соціокультурне явище. Його образ резонує з очікуванням кращого майбутнього, духовної відродженості та зцілення. У різних країнах Азії образ Майтреї адаптувався до місцевих традицій і художніх стилів, водночас зберігаючи спільне ядро  ідею доброзичливого бодхісаттви, що несе надію на оновлення світу.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія релігій