Є красива легенда, що мавки народилися зі сліз богині місяця, яка оплакувала загублені душі дітей. Ці сльози падали на землю і перетворювалися на ніжних, потойбічних істот. Зі своїм довгим розпущеним волоссям і сяючими очима Мавки втілюють красу місячної ночі. За іншою легендою, більш пізніх часів, мавки – це душі дітей, які померли відразу після народження.
Мавки володіють широким спектром чарівних сил, які дозволяють їм взаємодіяти з природним світом. Вони відомі своєю здатністю маніпулювати стихіями, зокрема водою. Кажуть, що вони можуть викликати дощ і створювати блискучі потоки одним рухом пальців. Цей зв’язок із водою робить їх охоронцями річок, озер та інших водойм. Мавки виглядають спереду як дівчата (іноді, рідше, діти), але на спині в них прозора шкіра, тому видно нутрощі. Тільки під час Зелених Свят та днів Навського Великодню вони повністю набувають людської подоби. Мавки також не відкидають тіні. Коли мавки танцюють на верхівка трав та квітів, рослини на коливаються під ними.
За давніх часів Мавок вважали духами природи. Вважалося, що вони люблять танцювати навколо струмків, річок та озер, й у місцях, де вони танцювали, рясніше росла трава. Тому їх вважали духами, які викликають родючість. Задля родючості сільськогосподарських культур мавкам відносили обрядову їжу у ліс.
Мавкам може зашкодити дуже яскраве сонце, тому вдень вони ховаються від сонця у водоймах. Щоб врятувати мавок, для них будують будиночки на березі водойми – виглядає як кілька камінців, покладених стовпчиком один на іншій.
Мавки також вважалися духами, які знають чарівництво та можуть поділитися цим знанням з людиною. А також вони відчували події найближчого майбутнього й могли попереджати людей про різні події.
Але Мавки мають й темну сторону. Як й Природа. Земля може надавати врожай для харчування людини й джерельну воду для її існування. Але може й створити землетрус, внаслідок якого все руйнується. Так само й мавки. З одного боку, вони можуть надавати людині родючість, сприяти врожаю, ділитися знаннями про світ природи й весело співати та танцювати. З іншого боку, вони можуть завести мандрівника у лісові хащі, або втопити його у болоті. А також налякати (бо можуть ревіти як звірі), або спричинити хворобу.
Тобто, мавки мають дві сторони: янгольську та демонічну. Але їх демонічну сторону можна заблокувати. Найчастіше – залишити у подарунок гребінець. А також руйнівні прояви мавок блокуються, якщо мандрівник має при собі цибулю, чи часник, чи хрін. Також допоможе полин або любисток.
Хоча Мавки в основному живуть у глибинах лісу, відомо, що вони іноді спілкуються з людьми. Кажуть, що вони особливо люблять музикантів і часто з’являються вночі, щоб послухати їхні мелодії. Однак при зустрічі з мавкою потрібно бути обережним, оскільки мавки відомі своїм пустотливим характером. Вони можуть пожартувати над людьми, які нічого не підозрюють, або збити їх із шляху в лісі.
Інші духи гірських лісів, наприклад, чугайстри, можуть заспокоїти мавок, щоб ті стримували руйнівну сторону своєї натури.
В українському фольклорі є численні казки та легенди про мавок. Одна популярна історія розповідає про молодого пастуха, який зустрічає в лісі мавку. Зачарований її красою, він закохується в неї і вирішує піти за нею в чарівне царство. Але невдовзі він розуміє, що в царстві мавок час тече по-іншому, а коли він повертається до свого села, минули роки.
Але є й ще один цікавий переказ. Якщо мавці дати з’їсти або випити (неважливо, по якій вірі було освячення) освячений хліб або святу воду, то вона, прийнявши святі дари, перестає бути мавкою та може перетворитися на янгола.
Мавки — містичні істоти, які займають особливе місце в українському фольклорі. Своєю неземною красою та пустотливим характером вони продовжують захоплювати серця та уяву тих, хто чує їхні казки. Отже, коли ви блукатимете українським лісом, слідкуйте за невловимими мавками та приймайте магію, яку вони приносять.
Де більше всього існують легенди за мавок? Більш за все на Волині, трохи менше у Буковині, Прикарпатті та Закарпатті, ще трохи менше на Поліссі, Поділлі та на Київщині.
Леся Українка створила драму-феєрію «Лісова Пісня». Феєрія перекладена багатьма мовами світу та дуже подобається читачам. Головна героїня «Лісової Пісні» — Мавка. Але цікаво те, що в Україні, на Волині, є Ліс Мавок. Який, можливо, й надихнув Лесю Українку на створення сюжету феєрії. Тим більше, що вона сама пише в Прологу до «Лісової пісні»: «Ліс на Волині».
Ліс Мавок чекає на своє дослідження. А розташований він біля села Холо́пичі у Затурцівській сільській громаді Володимирського району Волинської області. Фольклорна назва «Ліс Мавок» супроводжує його століттями.
Ігор Мехеда