Історія філософіїФілософія

Матриця: філософія, міф і реальність

2019 року легендарний фільм Матриця святкував свій 20 літній ювілей. 22 грудня 2021 року планують прем’єрний показ Матриці 4. Існує дуже багато очікувань та варіантів того як будуть розгортатись події. А поки глядачі очікують на прем’єру четвертої частини Матриці пропоную згадати чим цей фільм  особливий.

Матрицю є за що любити спец ефекти, бойові сцени, історія кохання Нео і Трініті, майстерно побудовані діалоги та звичайно глибока філософська основа світу матриці.

Матриця: філософія, міф і реальність

У свій час це був революційний фільм. Він піднімав ті питання які лише входили в наше  суспільство. Це було зародкове явище щось досі невідоме нашому пересічному жителю. Комп’ютери, штучний інтелект, віртуальна реальність навіть простий мобільний телефон були знайомі більшості з нас завдяки телебаченню. Їх показували лише в кіно. Це було щось справді фантастичне і дуже далеке для нас.

Для Заходу він був більш зрозумілим та актуальним. Назріла  проблема яка потребувала обговорення та виходу у світ. Багатьох людей хвилювала поява розумних машин.  Тогочасні мешканці вже ознайомлювались з повноправними мешканцями своїх офісів та будинків – комп’ютерами. Там вже прекрасно були знайомі з явищем постмодернізму. Знали книги та ідеї Жана Бодріяра, Жана Франсуа Ліотара,  Ернеста Гі Дебора. Західна еліта була захоплена новими можливостями та намагалась всіляко моделювати життя з нашими новими друзями. Питання яке місце ми відводимо машинам. Хто все — таки головний. Що таке керування вийшли на пік актуальності.

Філософи та культурологи створили цілі філософські системи, дали імена і назви тим новим речам і проблемам які породжували індустріальна революція, друга світова  війна та лібералізм.  Термін  постмодернізм та постструктуралізм активно обговорювались. Поняття  віртуальної реальності було знайоме майже всім. Для нашого простору це був ніби інший світ. Це була фантастика в повному розумінні цього слова.

Однак завдяки глобалізації у 2021 році ми всі наочно можемо переконатися як швидко те, що здається неможливим входить у наше життя та стає нашою новою реальністю. Сьогодні він ще актуальніший і набагато доступніший для загального розуміння.  І, хоча з того часу багато чого змінилось. і сценаристами були вже не брати Вачовські, а сестра Вачовскі, а саме Лана. Однак від цього я менше не стала любити цей чудовий фільм і він як і раніше в списку моїх улюблених.

Наукове підґрунтя цього фільму дуже багате. Сама доба вимагала появи такого типу фільму. Тут адаптовано до сучасних умов безліч аналогій з минулого. Тут є і Біблійні мотиви та персонажі й сюжети з грецької міфології з філософії буддизму. Фільм де зустрічаються найдавніші ідеї з найсучаснішими. Де Дельфійський Оракул пророкує майбутнє у світі симулякрів Жана Бодріяра. Фільм в якому минуле сучасне і майбутнє злились в одному теперішньому.

Французький  філософ, культуролог, соціолог і публіцист Жан Бодріяр та його книга “Симулякр та симуляція” ідеї про гіперреальність симулякр склали ідейну основу фільму.

Пам’ятаєте фразу Морфея: “Ласкаво просимо в пустелю реальності”. Ця цитата міститься на  другій сторінці його книги. Книга в якій Нео зберігає диски придивіться уважно: “Симулякр та симуляція”.

Вагома роль у фільмі відведена твору Льюїса Керрола, “Аліса в країні чудес”. Аналогія Нео який йде за білим кролем і падає в кролячу нору якнайкраще відповідає тому що відбувається на екрані.

Фільм виглядає настільки авторитетно не в останню чергу завдяки зверненню до давньої мудрості грецької філософії.

Перший візит Нео до провидиці й напис вгорі на дверях: “Пізнай самого себе”. Цей напис є однією зі 147 дельфійських максим, яка була викарбувана на стіні в храмі Аполлона в Дельфах у Стародавній Греції.

Провидиця, Оракул. У  стародавніх греків, римлян, єгиптян та інших народів — жрець, який пророкував майбутнє від імені божества. Також оракулом називалося священне місце, де відбувалося пророкування, і саме пророцтво. Піфія. Найславетнішим був Дельфійський, розташований біля підніжжя двох скель Федріад Парнаського пасма.

Ім’я Морфей у давньогрецькій міфології бог сновидінь, син Гіпноса. За міфами, Морфей з’являвся людям уві сні в людських образах.

А тепер про головне так що ж таке матриця?

Це фільм про те, як машини запанували над людьми за допомогою комп’ютерної симуляції – матриці. Дія відбувається приблизно у 2199 році. На початку фільму Морфеус розповідає що почалось це панування після створення людством ШІ – штучного інтелекту. Невідомо хто напав перший. Почалася війна між людьми та машинами в результаті якої ми випалили атомним ударом небо. Після цього світ який ми знаємо існував лише у вигляді інтерактивної симуляції яку називають матриця. Людство програло і відтоді всі ми були підключені до комп’ютерної програми. Для кожного вона своя й от уявіть собі ситуацію: ви працюєте, відпочиваєте, одружуєтесь у вас народжуються діти живете на повну, а виявляється, що весь цей час ви спите на плантаціях в “колисці” міста машин бачите сни про своє життя, а вони живляться енергією вашого тіла.

Існує світ матриці та існує і світ  реальний – Сіон,  останнє людське місто, осередок опору. Чому для останнього людського міста вибрали таку назву? Що таке Сіон?  І в чому його символізм?

Слово «Сіон», яке згадується в Біблії понад 150 разів, насправді означає «укріплення». Сіон це Біблійне місто. Для євреїв Сіон став символом Єрусалима, сподівань і всієї Землі Обітованої, до якої єврейський народ прагнув з часу розсіяння після руйнування Єрусалимського храму. До сьогоднішнього дня люди в Великодню неділю співають “Радій нині веселися Сіоне”. Псалом 86:2–3 говорить: «Господь любить брами Сіону більше за всі поселення Якова. Славна вістка рознеслася про тебе, Боже місто» (тут і далі – сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). У Біблії Сіон був і містом Давида, і містом Божим. З часом слово «Сіон» перетворюється з назви фізичного міста на духовне поняття. Отже, тут Сіон є символом сподівань всього людства символ волі та перемоги людини.

Це значення Сіону продовжує вживатися в Новому Завіті, де воно набуває зміст духовного царства Бога, Небесного Єрусалиму (Євреям 12:22; Об’явлення 14:1). Петро говорить про Христа як про наріжний камінь Сіону: «Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!».

Тепер поговоримо про те в чому символізм Нео. Хто такий Нео?

Нео випала роль спасителя світу. Аналог  біблійного Спасителя. На початку фільму його клієнт так і звертається до нього: “Ти для мене як Ісус Христос”.  Подвійність особистості  головного героя було закладено з самого початку. Вдень він був Томасом Андерсеном робітником великої компанії, частиною матриці. Вночі був хакером під псевдонімом Нео – що значить новий. Людиною яка шукала правду, істину. І тут як завжди річ у виборі як написано в Біблії: “Не можна одночасно служити й Богові й Мамоні”. Морфей той хто показав двері Нео вибрав правду. Після чого почалось його падіння у кролячу нору. Нео ковтає таблетку з пошуковою програмою яка порушує його віртуальний образ створений машинами та допомагає знайти його на полях у своєрідній колисці яку я називаю “утробою матриці” з якої Нео народжується в реальному світі.

Особистість Нео буде рости та змінюватись протягом всього фільму. Наприкінці фільму головний герой загине пожертвувавши собою заради людства. Пророцтво що прийде спаситель.

То чи можливий такий сон? Така ілюзія? Настільки міцна ширма яка закриває від нас істину.  Почнемо з того що в усі часи люди обговорювали існування світу ілюзій. Справа тут, мабуть, в самій людській природі яка є дуалістичною. Ми складаємось з душі та тіла й  однією ногою ми знаходимось у матеріальному світі а іншою у своєму власному світі, світі нашої свідомості, власній  індивідуальності. Багато релігійних та філософських систем розглядають це життя своєрідним сном після якого настає пробудження. Найкраще ми можемо зрозуміти це на прикладі звичайних снів. Всім нам сняться сни і під час сновидінь ми можемо відчувати біль, радість, страх, бачити надзвичайно реалістичні сюжети по — справжньому проживати їх. Річ у  тому, що коли ми бачимо сон на той момент для нас це реальність і зрозуміти що це сон можна лише тоді коли ви прокинулись. Ми віримо тому, що бачимо, а оскільки сон це візуалізація в стані сну він для нас абсолютна реальність.

У  всі часи люди ставили собі питання про істину і хибу. Давньогрецький філософ Платон вважав що всі ми в’язні цього світу і наводить міф про печеру або алегорію печери. Для Платона печера являє собою чуттєвий світ, у якому живуть люди, подібно в’язням печери, вони вважають, що завдяки органам почуттів пізнають справжню реальність. Однак таке життя — всього лише ілюзія. Від істинного світу ідей до них доходять лише неясні тіні. Філософ може отримати повніше уявлення про світ ідей, постійно ставлячи собі питання і шукаючи на них відповіді. Однак безглуздо намагатися поділитися отриманим знанням із натовпом, який не в змозі відірватися від ілюзій повсякденного сприйняття. Ми ніби в’язні в печері і можемо бачити лише тінь правди. В цій історії полювання на істину  були матеріалісти та ідеалісти. Хтось вважав початком воду ( Фалес) хтось вогонь. Прийшов Сократ і зробив акцент на людину.  Пізніше почали шукати Бога. Повернулись до людини. І нарешті полюбили техніку.

Розповідь про суспільство яке спить не є новою. Особливо для нас українців.  Про наш сон, сон нашого суспільства писали генії Т.Шевченко. І. Франко Г. Сковорода. однак вони писали про сон національної свідомості про брак  національної ідентичності.  Їм не були знайомі проблеми віртуальні. Оскільки поняття віртуальності як такої ще не було. В фільмі ж йдеться про загальнолюдський сон. Сон в який загнали нас машини. Не реально? Дискусійне питання. Час покаже. В 15 столітті всі сміялися з людей які наважилися лише думати про створення літального апарату. Все, що ми маємо сьогодні для людей минулих поколінь було фантастикою. Тому в теорії можливо все. А поки що в нашій реальності хотілося б щоб ми більше цінували людей.

Взагалі матриця це фільм який схожий на серйозну книгу: його потрібно дивитися декілька разів у різні періоди свого життя щоб краще зрозуміти та побачити раніше небачені грані. Хотілося б щоб існувала книга про Матрицю. Тоді взагалі не залишилося б дискусійних питань, а так варіантів для розуміння безліч у кожного глядача.

І от нарешті питання панування техніки над людиною.

Сюди дуже підходить слова які написав німецький філософ, Л. Фейєрбах: “В нашу епоху, коли образ перевершує річ, копія – оригінал, ілюзія – реальність, видимість – буття, лише ілюзія свята”.  

У  наш час цей ілюзорний світ претендує на істинність. Ніколи раніше ілюзія так не віталася як сьогодні.   Коли цей світ ілюзій здобув тіло здобув матерію. Він став реальнішим за саму реальність. Ми його наділили всіма правами. Він став важливішим за Землю під ногами.  Людство віддало йому пальму першості.

В центрі кожної епохи була певна центральна ідея. Людина в античності,  Бог в середньовіччі, Наука в Новому часі. Наше  століття на п’ятдестал поставило техніку.

21 століття  воістину світ ілюзій. Як пише французький філософ, письменник, художник-авангардист, кінорежисер і громадський діяч Ернест Гі Дебор: “Тепер людина уже не має, їй просто здається що вона щось має. Хотілося б обговорити найактуальніші та дискусійні питання які ставить цей фільм.

Питання людського рабства. Так в якісь мірі справді так. Людина є рабом. Рабом своєї природи. Рабом своїх звичок. Самої себе. Це можна розглядати як рабство. А можна бути цілком задоволеними таким станом речей. Адже ти працюєш для себе. На свої бажання на своє життя. І якщо тобі для комфорту потрібно мати машину користуватись тим самим комп’ютером телевізором. Всіма останніми благами техніки. То ти на них працюєш.  Що ж у кожного свій вибір і свій шлях. Це питання Нео та Морфей обговорювали. Є люди які живуть в полоні цього світу  у глибокому сні і не бажають прокидатися.     Світ матриці розкішний. Він сповнений рангів, суворо регламентований, всі поділені на соціальні верстви. Світ Сіону скромний – простий одяг, проста їжа, мінімум зручностей. Щоб ніщо не відволікало від правди.

Як на мене, справжнє недобровільне рабство це відсутність вибору.

Людина приділяючи стільки часу техніці пригнічує свій природний потенціал. Люди протягом всіх минулих століть намагалися зрозуміти людину і навколишній світ. Ставили перед собою питання звідки ми і куди йдемо. В наш час це неактуальні питання. Це  нікому не цікаво. Чому? Тому що в наш час з’явилося інше божество під назвою техніка. Ми не думаємо про те що ми ( людство) будемо робити через 10, 20 років. Ми ставимо собі питання що будуть робити у цей час машини. Яке місце буде відведене їм у поки що нашій цивілізації. Бо як сказав агент Сміт: “Коли ми почали за вас думати, вона стала нашою”.  Наш сучасний спосіб життя веде тільки до одного. Втратили сенс найпочатковіші причини підвалини які рухали цей світ. Ставали причиною великих відкриттів на благо людства. І ось всі мрії здійснилась. Ніхто не став щасливішим. Весь час людина любила щось живе. Захоплювалася природою тваринним світом. Посмішкою дитини. “Дія  мотору хвилює більше ніж посмішка жінки чи сльоза  дитини”. Так казав Філіпо Марінетті художник футурист.

Відповіддю шляхом до порятунку стане зміна людини, а не прогрес техніки. Ні не фізична зміна. А зміна в стилі та способі життя. Зміни мають відбутися в парадигмі мислення. В світогляді та цінностях сучасної людини. Ми всі кожен раз жахаємось коли після чергового землетрусу чи цунамі бачимо апокаліптичні картинки: Зруйновані будинки, поламана техніка, дороги всі блага цивілізації, все створене людиною. Спробуймо  поглянути  з іншого боку. А чи не жахливо те як ми плюндруємо планету. Нас не жахає що кожен рік згасають джерела, річки, ліси. Через людську діяльність вимирають види тварин, рослин.

Якщо так піде й далі то фільми в яких люди живуть в космосі та з тугою розповідають про  свіже земне повітря своїм дітям мультфільми в яких люди вже забули що таке дерево та платять за повітря стануть жорстокою реальністю. Бо поки тут йде віртуальна війна в світі вже відбуваються війни за воду за земні ресурси. Ті що тепер заробляють гроші знищуючи планету та перетворюючи її на смітник потім будуть заробляти на виробництві повітря яке самі вони ж і знищили.

Діалог Нео  про контроль над машинами. Я не стверджую що в кожного з нас на голові є отвір через який ми під’єднанні до системи. Але він все таки є нехай і метафоричний. Кожен хто має телефон і комп’ютер вже підключений до системи і грає за її правилами. Кожен хто зареєстрований в будь якій соціальній мережі. Кожен в кого є телефон, комп’ютер, просто банальний телевізор вже є частиною тієї віртуальної реальності. Підключений до системи яка хоче себе забезпечувати за рахунок нас.

Людське тіло  людина як джерело енергії. Так наша енергія рухає наш людський світ. Кожен з нас допомагає котитися своїй галузі праці. Машиніст веде машину лікар піклується про хворих будівельники будують будівлі. Ми підтримуємо існування цілих інституцій – церкви шкіл лікарень музеїв магазинів. Всього що робить нас потрібними і всього що потрібне нам. Якщо нас не стане Сонце буде сходити і заходити далі. Зорі та місяць будуть продовжувати свій щоденний шлях по нічному небі та  освітлювати його уночі. На порядок у всесвіті наше існування не впливає. А от якщо ми зникнемо то все творіння людських рук вся інфраструктура перестане функціонувати.  Це галузь яка потрібна лише людині. Вся основна частина життя.

Французький філософ Жан – Жак Руссо вважав що найбільше руйнують людину 2 речі: хліб та залізо.

Фільм порушує складні питання. Промова  агента Сміта про те що: “Люди не ссавці. Всі ссавці інстинктивно досягають гармонії з природою”. А ми ні. Що люди це чума. Це  вірус Планети.”. Це питання досить складне та різнобічне. На нього є безліч відповідей які породжують ще більше запитань. Якщо розглядати нашу планету з позицій гілозоїзму. То наша планета є жива. Вона живий організм. Кожен живий організм володіє механізмами саморегуляції та самозбереження. Що це означає? Це означає, що наша планета Земля може захищати себе. Існує гіпотеза згідно з якою всі урагани, цунамі природні катаклізми є природним механізмом самозахисту самозбереження планети. Людський вид на землі є наймолодшим з усіх, а спричинив найбільші проблеми. Які жоден з минулих за мільярди свого існування не заподіяв навіть приблизно. Теорія ноосфери. Про шкідливий вплив людини. Теорія ноосфери говорить проте що сила людини стала співмірною силам природи.  Нам не потрібно далеко ходити наш Чорнобиль став яскравим прикладом того як людина може позбавити себе та інших життя знищити родючу та плодовиту землю. Перетворити її на місце непридатне для життя.

Тепер створюються чимало природозахисних організацій які намагаються зупинити шкідливу діяльність  людини. Можна згадати Римський клуб. Чимало науковців які розробляють річний допустимий розхід життєво необхідних ресурсів. Які заявляють що ми вже живемо в борг тобто споживаємо більше ресурсів ніж природа може відновити. Наші Карпати. Взагалі болюча тема. Величезна жива рана на тілі нашої землі. Екологічна проблема також активно зображена в кінематографі та мультфільмах. Однак зупинити цей поїзд що зійшов з рейок є практично неможливо …… Вчені вже шукають способи пересилити людей на інші планети. А що буде з іншою планетою якщо ми не змінимо свої апетити та свою діяльність. Таким чином можна знищити весь всесвіт. В мене виникає аналогія з казкою Миколи Носова про Незнайку. Там описана ситуація коли необхідно було прибирати кімнату.

Що ж це був огляд лише першої частини. Про інші питання які ставить перед людиною цей фільм поговоримо в наступних частинах.

До зустрічі в кінотеатрах 22 грудня. Сподіваємось на хороше кіно і що людство врешті решт переможе.

Богач Наталя

Яка твоя реакція?

Радість
33
Щастя
23
Любов
21
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія філософії