У 1717 році в Лондоні було створено першу Велику Ложу, яка об’єднала кілька окремих лож в асоціацію. Ця подія стала відправною точкою розвитку сучасного масонства. Упродовж XVIII–XIX століть воно активно поширювалося територією Британської імперії, проникаючи до політичних і економічних структур різних країн.
Ідеологія та ритуальна структура
Масонство не є релігійною організацією в традиційному сенсі, однак у ньому присутні елементи духовного світогляду. Основною умовою для вступу є віра в існування Верховної Істоти та в безсмертя душі, що підкреслює універсальність масонського вчення і його відкритість до представників різних релігійних традицій. Масонське вчення ґрунтується на ідеях моральної дисципліни, особистої відповідальності, поваги до закону, милосердя та взаємодопомоги.
У структурному плані масонство поділяється на три основні ступені: учень, підмайстер і майстер. Ці ступені формують символічну основу братства, через яку передаються етичні та філософські настанови. У багатьох ложах, особливо у США та Європі, існують додаткові ступені, які розширюють або деталізують основну масонську систему, хоча їхня кількість і зміст можуть значно відрізнятися залежно від національного чи організаційного контексту.
Культурна специфіка та гендерні обмеження
Класичне масонство традиційно залишається винятково чоловічим об’єднанням. Проте з кінця XIX століття почали виникати змішані ложі, які допускають як чоловіків, так і жінок. Найвідомішою серед них є організація Le Droit Humain, яка виникла у Франції й набула поширення в багатьох країнах Європи. У Великій Британії та США також діють окремі жіночі ложі та парамасонські структури, наприклад, Орден Східної Зірки, який відкритий для чоловіків і жінок.
Існує також низка організацій, пов’язаних із масонством, але не включених до його формальної структури. Це, зокрема, благодійні та молодіжні ордени, як-от Орден ДеМоле, Орден Веселки, Орден Дочок Йова, а також Шрайнери — організація, що поєднує символічну належність до масонства з активною соціальною діяльністю. Проте англійські ложі забороняють своїм членам приєднуватися до таких організацій під загрозою виключення.
Масонство та суспільна критика
Масонство з моменту свого становлення викликало підозри з боку як державних структур, так і релігійних інституцій. Особливо різко його критикувала Римсько-католицька церква, яка неодноразово засуджувала діяльність лож. Часто ця критика ґрунтувалася на переконанні, що масонство пропагує незалежну від церкви моральну філософію, що загрожує авторитету релігійних інституцій.
У країнах Латинської Америки масонство часто ототожнюється з антиклерикальними ідеями та підтримкою світської держави. Натомість в англосаксонських країнах воно історично тяжіло до білих протестантських спільнот, що зумовлювало звинувачення в релігійній чи расовій упередженості. Проте ці звинувачення варіюються залежно від конкретної ложі, її історії, регіону та культурного контексту.
На початку XXI століття кількість масонів у світі оцінюється від двох до шести мільйонів осіб. Найбільше братських лож функціонує у Великій Британії, США, Канаді, Австралії, а також у країнах Європи та Латинської Америки. Масонство зберігає вплив через благодійність, участь у громадському житті, підтримку освіти, культури та соціальних ініціатив.
Іван Гудзенко
