Маршалл Маклюэн — видатний канадський філолог, філософ, знавець літератури, ідеолог медіа та комунікації. Став відомий на увесь світ завдяки своїм науковим дослідженням у галузі медіа та засобів комунікації та їхнього безпосереднього впливу на суспільство, в тому числі людину, культуру і філософію в цілому.Маклюэн народився влітку 1911 року в адміністративному провінційному канадському містечку Едмонтон в родині методистів. Його батько займався продажем нерухомості, а матір була прекрасною актрисою, і щоб вигодувати дітей, змушена була співати у храмі, в церковному хорі. У 1915 р. — відбувся переїзд родини Маклюэн до Вінніпегу. У 1928 р. – навчається в Манітобському університеті, в якому вивчав астрономію, економіку, історію, психологію, теологію, мови та літературу. Престижною на той час виявилася анлійська і латинська мова.У 1933 р. — Герберту присвоюється ступінь бакалавра по спеціальності «інженерія» і було вручено золоту медаль у галузі науки та мистецтва. А в 1934 р. – Маклюэн отримує диплом магістра із спеціальності «англійська література», що власне і побудило молодого майбутнього філософа вступити цього ж року до коледжу Триніті Хол при Кембриджському університеті, в якому у 1936 році отримує диплом бакалавра. Після його повернення до Північної Америки розпочинається викладацька діяльність. Він перебуває на посаді асистента Вісконського університету в штаті Медісон.
У 1937 р. — переходить в католицизм, а протягом семи років викладає англійську літературу у Сент-Луіському католицькому університеті. Зустрічається з Каріною Льюіс – викладачем риторики і словесності. У 1939 р. — одружується з Льюіс. У Сент-Луісі займається написанням культурно – критичної праці. У 1943 р. — знайомиться з письменником, критиком і художником Персі Льюісом, який у свою чергу сильно вплинув на подальше мислення Маклюэна.
У 1946 р. — викладає у Торонтському університеті, а з 1952 року призначається на посаду професора цього навчального закладу. При сприянні фонду Генрі Фонда з 1953 по 1955 роки виступає як керівник по проведенні семінарів з культури та комунікації. Цікавиться технологіями та медіа і їхнім безпосереднім впливом на суспільство. Значний вплив на розвиток філософії Маклюэна зробив канадський економіст, колега по університету Гарольд Ініс. Маклюэн називав себе його учнем.
У 1946 -1947 рр. – входить до Департаменту англійської мови при коледжі Святого архістратига Михаїла Торонтського університету. Маклюэна не вважали якимось науковцем, особливо в академічному середовищі. Одні казали, що він ексцентрик, інші ж колеги просто ігнорували його, натомість професори звертались до студентів аби ті не відвідували курси, які читає Маклюэн.
Під керівництвом професора Маклюэна було захищено всього лише сім докторських дисертацій, причина звісно стає відомою, оскільки ставлення до нього не було належним серед академічних кіл. Його манера викладу думок сприймалася зі сторони людей як щось не зрозуміле. А незнайомі для Маклюэна люди вважали, що він доносить до них якусь нісенітницю. У 1953 р. — займається разом з антропологом Карпантером випуском журналу «Дослідження». Публікація журналу здійснювалася включно до 1959 року.
Очолює посаду директора телеканалів та радіомовлення при Міністерстві освіти США. У 1963 р. — при університеті в м. Торонто засновує Центр дослідження культури та технології. Призначається на посаду директора цього центру. У 1967 р. — обіймає посаду при кафедрі Швейцера в площині гуманітарної науки у Фордхемському університеті. У 1960 – 1970 рр. – набуває світової популярності як теоретик із взаємовідносин між культурою, медіа та технологіями. Є автором чисельних публікацій у цій галузі дослідження.
Він набуває світового визнання з часу своєї діяльності, надавав низку консультацій для політичних діячів.
У 1975 р. — призначається радником Комісії з питань проблем соціальної комунікації від імені Ватикану. Отримав чимало нагород та звань, був постійним членом Королівського наукового товариства у Канаді, отримав звання кавалера її ордену. У зв’язку з ускладненням фізичного стану, не міг більше ні читати , ні писати, змушений був залишити викладацьку діяльність у 1979 році. Маклюэн був паралізований після інфаркту.
Він помер взимку 1980 року і був похований на одному із міських кладовищ міста Торонто.
Богдан Стрикалюк
