Філософські інтерпретації марксизму ХХ століття зберігають тісний зв’язок із гегелівською діалектикою, хоча часто намагаються дистанціюватися від класичного ідеалізму. Саме гегелівська логіка розвитку через суперечності дала марксизму інструмент для аналізу соціальних процесів.
Західний марксизм і філософський поворот
Однією з найвпливовіших форм марксизму ХХ століття став західний марксизм. Його представники відмовлялися від редукції філософії до економічного детермінізму та приділяли особливу увагу культурі, ідеології й формам свідомості.
У межах цього напряму марксизм зближується з філософією культури, феноменологією та герменевтикою. Діалектика використовується для аналізу відчуження, масової культури та символічних форм влади. Таким чином, марксизм набуває нового гуманітарного виміру.
Критична теорія і неомарксизм
Особливе місце у філософії ХХ століття посідає критична теорія, що виникла на основі марксистської традиції. Її представники прагнули поєднати соціальну критику з аналізом культури, мови та психології. Марксизм тут перестає бути лише економічною теорією і стає інструментом критики сучасної цивілізації.
Неомарксизм розширює предмет філософського аналізу, включаючи проблеми ідентичності, масових комунікацій і технократичного суспільства. Діалектика використовується як метод критичного осмислення сучасності, а не як жорстка схема історичного розвитку.
Марксизм і історичний матеріалізм у ХХ столітті
Попри значні трансформації, історичний матеріалізм залишається важливим елементом марксистської філософії. Проте в ХХ столітті він інтерпретується значно ширше, ніж у класичному вигляді. Соціальні процеси аналізуються не лише через економіку, а й через політику, культуру та ідеологію.
Ця еволюція підходу логічно продовжує розвиток ідей, сформульованих у межах німецької класичної філософії, але водночас виводить марксизм за її історичні межі.
Роль практики і соціальної критики
Важливою рисою марксизму ХХ століття є збереження акценту на практиці. Філософія розглядається не лише як спосіб пізнання, а як форма критичної участі в соціальному житті. Саме тому марксизм активно взаємодіє з політикою, соціологією та культурологією.
Цей практичний вимір марксистської філософії є прямим наслідком тієї трансформації діалектики, яку здійснив Маркс у порівнянні з гегелівською системою.
Марксизм став одним із ключових джерел філософських дискусій ХХ століття. Він вплинув на формування критичної соціальної теорії, політичної філософії та філософії культури. Навіть у тих напрямах, які дистанціювалися від марксизму, його проблематика залишалася важливим інтелектуальним орієнтиром.
Іван Гудзенко
