Філософські джерела спільної програми
Обидва мислителі формувалися в контексті німецької філософії XIX століття. Вихідним пунктом для них стала гегелівська діалектика, яка дала інструмент аналізу розвитку через суперечності. Водночас вони рішуче відмежувалися від ідеалістичних засад гегелівської системи.
Цей процес критичного засвоєння добре простежується в контексті філософії Гегеля та гегельянства, де окреслено інтелектуальне середовище, з якого вийшли Маркс і Енгельс.
Подолання ідеалізму і матеріалістичний поворот
Спільна філософська програма Маркса і Енгельса формується як радикальний розрив з німецьким ідеалізмом. Вони відмовляються від уявлення про історію як розгортання ідей або духу і натомість висувають тезу про визначальну роль матеріальних умов життя.
Матеріалізм у їхньому розумінні не зводиться до натуралізму. Йдеться про соціальний матеріалізм, який розглядає виробництво, економічні відносини і суспільну практику як основу історичного розвитку. Саме ця концепція стала ядром майбутнього марксизму.
Діалектика як спільний метод
Діалектичний метод займає центральне місце у спільній роботі Маркса й Енгельса. Вони зберігають гегелівську ідею розвитку через суперечності, але наповнюють її новим змістом. Діалектика застосовується не до логічних абстракцій, а до реальних соціальних процесів.
У подальших працях Енгельс намагався систематизувати діалектичний метод і поширити його на аналіз природи та історії. Водночас Маркс зосереджувався на застосуванні діалектики в критиці політичної економії.
Роль Енгельса у формуванні марксизму
Енгельс відіграв важливу роль не лише як співавтор, а й як інтерпретатор марксистської філософії. Саме він після смерті Маркса займався публікацією та редагуванням його праць, зокрема наступних томів «Капіталу». Крім того, Енгельс зробив значний внесок у популяризацію марксистських ідей і їх адаптацію до ширшого історичного та наукового контексту. Його роботи сприяли перетворенню марксизму на впливовий інтелектуальний рух.
Спільна філософська програма і історія
Філософська програма Маркса і Енгельса була спрямована не лише на інтерпретацію історії, а й на її зміну. Вони підкреслювали, що філософія має безпосередній зв’язок із соціальною практикою. Ця установка стала визначальною для всієї подальшої марксистської традиції.
Історичний розвиток у їхній концепції постає як процес, у якому люди самі творять власну історію, але за умов, успадкованих від попередніх поколінь. Такий підхід поєднує об’єктивні закономірності та активну роль суб’єкта.
Місце Маркса і Енгельса в історії філософії
Спільна філософська програма Маркса і Енгельса знаменувала перехід від класичної філософії до соціально-критичного мислення. Вона завершила традицію німецької класичної філософії і водночас започаткувала новий тип філософії, зорієнтований на аналіз суспільства, економіки та історичних процесів.
Філософська співпраця Маркса і Енгельса стала основою формування марксизму як цілісної теорії. Вона поєднала діалектичний метод з матеріалістичним аналізом і надала філософії новий соціально-практичний вимір. Саме ця єдність теорії і практики визначила подальший вплив марксистської думки на філософію, політику та соціальні науки.
Іван Гудзенко
