Народилися вони в ІІІ столітті нашої ери. Здійснювали служіння в соборі міста Константинополь. Читець та іподиякон не мали рівних між собою. Несли послух нотарія – патріаршого секретаря. Таку посаду займали при патріарху Павлу, котрого аріанами було страчено,а кафедра перейшла до рук єретика Македонія.
Відчувши владу ті намагалися привернути увагу двох християн. Облесливістю намагалися обдурити, пропонуючи в замін золото з архієрейськими кафедрами. Зусилля язичників зведені нанівець. Вони не устрашилися залякувань тортур і смерті. Для них смерть приймалася за благо перед Богом. Стоячи міцно у православній вірі, не зуміли похитнутися у ній.
Обох привели до страти. Майбутні мученики помолились перед своїми стражданнями, адже знають що перейдуть у вічність і бажають стати причасниками Царства Небесного. Закінчивши молитву, мученики прославили Господа і схили голови під мечі. Прийняли мучеництво близько 355 року після Різдва Христового. Православні християни взяли їхні тіла і поховали.
Відтак за вказівкою святителя Іоанна Золотоустого мощі переносяться до спеціально побудованої церкви. Православні, котрі приходили до святих мощей – отримували зцілення завдяки щирій молитві, прославляючи Єдину Святу Єдиносущну і Животворчу Трійцю: Отця, Сина і Святого Духа.
Маркіян та Мартирій стали прикладом жертовної любові до Бога, відданого служіння Господу. Православна церква встановила день вшанування святих мучеників Маркіана та Мартирія 7 листопада, згідно нового календарного стилю.
Панас Вернигора
