Марія Гаетана Аньєзі народилася в заможній родині торговця шовком, який надав їй доступ до найкращих викладачів того часу. Вона виявила надзвичайні здібності до навчання ще в ранньому віці. До юності вона оволоділа латинською, грецькою, івритом та кількома сучасними мовами. Її батько часто влаштовував наукові зібрання, де молода Аньєзі демонструвала свої знання, що вражало присутніх. Ці дискусії стали основою для її першої наукової праці — «Propositiones philosophicae» («Пропозиції філософії»), опублікованої в 1738 році. Ця серія есе охоплювала питання натурфілософії та історії, що свідчило про її широкий інтелектуальний кругозір.
Науковий внесок у математику
Найвідомішою роботою Марії Гаетани Аньєзі є «Аналітичні установи для італійської молоді», видана у 1748 році. Ця двотомна праця стала одним з найважливіших підручників з математики XVIII століття. Вона містила комплексний і систематичний огляд алгебри, аналізу, а також новітніх на той час розробок у галузі інтегрального та диференціального числення. Одним із ключових елементів цієї роботи стало обговорення так званої «кривої Аньєзі» — кубічної кривої, яка отримала свою назву на честь математика. Ця крива, відома італійською як «versiera», через помилковий переклад стала відома в англомовному світі як «Відьма з Агнесі».
Французька академія наук високо оцінила працю Аньєзі, назвавши її «найповнішим і найкращим трактатом». Папа Бенедикт XIV також був вражений її досягненнями і в 1750 році призначив Марію Гаетану Аньєзі професором математики в Болонському університеті. Це призначення стало історичним, оскільки вона стала однією з перших жінок, які отримали таку посаду.
Звернення до релігії та благодійна діяльність
Незважаючи на свої наукові досягнення, Марія Гаетана Аньєзі все більше зверталася до релігійних та благодійних справ. Після смерті батька в 1752 році вона практично повністю присвятила себе допомозі нужденним. Вона заснувала кілька хоспісів та притулків для бідних, де сама працювала до кінця свого життя. Марія Гаетана Аньєзі померла 9 січня 1799 року в одному з таких притулків, залишивши після себе не лише наукову спадщину, але й приклад глибокої гуманітарної діяльності.
Іван Гудзенко
