Народжена в королівській родині Валуа, Маргарита з дитинства була втягнута у вир політичних подій. Вже у 1569 році вона зайняла місце при дворі, де її роль у релігійних війнах (1562–1598) була неоднозначною. Її стосунки з братами — королем Карлом IX та майбутнім Генріхом III — залишалися напруженими через її симпатії до протестантів та зв’язки з лідерами протиборчих фракцій.
Шлюб із Генріхом Наваррським
18 серпня 1572 року Маргарита була видана заміж за Генріха де Бурбона, короля Наварри (майбутнього Генріха IV), у спробі залагодити конфлікт між католиками та гугенотами. Однак цей союз не приніс миру: через п’ять днів розпочалася Варфоломіївська різанина, під час якої загинули тисячі протестантів. Генріх Наваррський врятувався лише через тимчасове відступництво від віри, а Маргарита, незважаючи на власні кохання, відмовилася розлучатися з ним, демонструючи політичну розсудливість.
Політичні інтриги та заслання
Маргарита активно втручалася у політику, підтримуючи свого молодшого брата Франсуа, герцога Алансонського, лідера поміркованих католиків. Однак її участь у змовах призвела до страти її коханця — Жозефа де Ла Моля (1574). У 1586 році Генріх III відправив її у заслання до замку Уссон в Оверні, де вона, однак, змогла встановити власний контроль за підтримки герцога де Гіза.
Розрив із Генріхом IV та останні роки
Після сходження Генріха Наваррського на французький престол питання про анулювання їхнього бездітного шлюбу стало гострим. Маргарита довго не погоджувалася на розлучення, але після смерті його фаворитки Габріель д’Естре (1599) дала згоду, зберігши титул королеви. У 1605 році вона повернулася до Парижа, де вела розкішне життя, займаючись меценатством та літературою.
Маргарита Валуа залишила після себе «Мемуари» — один з найяскравіших документів епохи, що описує політичні події та придворне життя Франції. Також вона писала вірші та листи, які свідчать про її освіченість і літературний талант.
Іван Гудзенко
