Наприкінці 1940-х років Мадагаскар став ареною одного з найкривавіших антиколоніальних повстань у історії Африки. Події 1947–1948 років, відомі як Малагасійське повстання, були спрямовані проти французького колоніального панування, яке тривало з 1897 року. Цей конфлікт став визначальним моментом у боротьбі малагасійського народу за самовизначення та незалежність, хоча й мав трагічні наслідки для місцевого населення.
Політичні передумови та роль MDRM
На початку ХХ століття Мадагаскар перебував під жорстким контролем французької адміністрації, яка обмежувала політичні права місцевого населення. У 1946 році була заснована перша малагасійська політична партія – MDRM, яка виступала за мирний шлях до здобуття автономії. Однак французька влада розглядала MDRM як загрозу своєму пануванню, що призвело до посилення репресій проти її членів.
Початок повстання та його масштаби
У березні 1947 року на острові спалахнуло збройне повстання, ініційоване радикальними групами, пов’язаними з MDRM. За оцінками істориків, у виступах взяли участь понад мільйон малагасійців, які атакували французькі військові об’єкти, адміністративні будівлі та комунікаційні вузли. Франція відреагувала жорстоко, перекинувши додаткові війська з інших африканських колоній.
Французькі репресії та жертви
Для придушення повстання французька армія застосовувала каральні операції, що включали масові розстріли, спалення сіл, тортури та депортації. За різними даними, загинуло від 30 000 до 100 000 малагасійців, тоді як втрати французької сторони становили лише близько 550 осіб. Ці події залишили глибокі травми в малагасійському суспільстві та стали символом колоніального насильства.
Наслідки та шлях до незалежності
Хоча повстання було жорстоко придушене, воно значно посилило антиколоніальний рух на Мадагаскарі. До 1950-х років Франція почала поступатися вимогам про автономію, а в 1960 році Мадагаскар офіційно отримав незалежність. Сьогодні Малагасійське повстання вшановується як важлива віха в історії національної свободи.
Іван Гудзенко
