Отримує прекрасну освіту на острові Корфа (перебував під венеціанською владою), вивчав класичні науки під пильним керівництвом Іоанна Мосхоса. Після закінчення навчання у Корфі, двадцятирічний став балотуватися в територіальну раду, проте спіткала невдача. У 1492 році проходить навчання в Італії, де зосереджувалася грецька освіта. Здійснював чимало подорожей, життя і навчання проходили у Венеції. В славнозвісному Падуанському університеті була грецька школа.
Приймає чернецтво на святій горі Афон, насамперед у Ватопедському монастирі. Ним детально були вивчені стародавні рукописи ще при імператорах Андроніку Палеологу та Іоану Кантакузену. Московський князь Василій ІІ шукав людину, яка змогла розібратися у цих рукописах. На його прохання константинопольський патріарх відправляє Максима. При прибутті Максим отримав доручення, яке полягало у перекладі на старослов’янський варіант книг Псалтиря, Діяння Апостолів з тлумаченням, інші богослужбові книги. З усердністю та ретельністю, Максим виконує покладене на нього доручення. При перекладі були деякі неточності, оскільки старослов’янська мова не була рідною.
Почув про Максима московський митрополит Варлам, зі сторони якого було оцінено його кропітку працю. Проте після зміни церковної влади, ситуація почала змінюватися. Новий митрополит Даниїл забажав від Максима зовсім іншого перекладу, на цей раз церковної історії Феодорита. Максим відмовив митрополиту, оскільки у самому творі побачив небезпеку вчення Арія, яке може негативно позначитися на простому люді. Звичайно ієрарх не зміг стерпіти відмови, тому й виникла ворожнеча. Максим не приділяв ніякої уваги таким непорозумінням і сумлінно виконував свою працю заради блага і духовного просвітництва народу Київської Русі. Написав чимало листів в захист християнської віри проти магометанства, папізму, язичництва. Здійснено було переклад євангельських тлумачень святителя Іоанна Золотоустого (Євангеліє від Матфея, Іоанна), а також власних творів.
У вирішенні питання розірвання шлюбу царя з дружиною Соломонією через неплідність вирішив трішки повтручатися Максим. Пише для князя «Повчальні глави до керівників правовірних», в якому переконливо зазначено, що князівська становище не дає можливості підпорядкуватися тваринним пристрастям. За ці слова його кинули у в’язницю. Для Максима Грека настав важкий період. До того ж Максима звинуватили в умисному зіпсуванні перекладу книги. Став очевидцем чудесного явлення Ангела. Небесний вісник підтримував Максима, кажучи, що через земні муки уникне вічних. Використовуючи чорний вуголь, пише на стіні канон, присвячений третій іпостасі Святої Трійці – Святому Духу (по нинішній день в церковному вжитку).
Максима Грека було звільнено, адже минуло шість років, послано через церковну заборону. У місті Твєр за Максимом спостерігав єпископ Акакій, який проявив милосердя та співчуття до нього. Авторству Максима приписують автобіографічний твір, що отримав назву «Думки, якими сумний інок, заарештований у в’язниці, втішав та зміцнював себе в терпінні ». З нього повністю була знята церковна заборона, через двадцять років відчув себе вільною людиною.
Оселився у Тройце-Сергіївській Лаврі. в якій проводив час в молитвах. Постійне переслідування Максима за його праці різко стали позначуватися на здоров’ї. Бадьорість духу додавала йому нові сили у праці. Він здійснював переклад Псалтиря з учнем – келійником із грекомовного варіанту на старослов’янську. Гоніння та увязниця не стали великою перешкодою для преподобного Максима. 21 січня 1556 року Максим Грек відійшов до Бога. Поховання відбулося біля північно — західної стіни Свято — Духівської церкви Лаври, в якій він звершував свій християнський подвиг.
Підтверджено чудеса, які здійснювалися біля раки з мощами преподобного Максима Грека. На гробниці чітко помічені слова тропаря і кондака преподобному.
Канонізація преподобного Максима Грека здійснена російською православною церквою 21 січня, а знайдення нетлінних останків святого вшановується 21 червня.
Богдан Пегас
