Головна ідея: Бог є один і множествен! Перший — Бог, другий – всесвіт, третя — людина. Люди – смертні боги, а небесні боги – безсмертні люди. Людина – творець земних Богів. Бог і Отець, від якого народжена людина, є Світло і життя. Світло, — то є, Ум, Бог, котрий передує вологій Природі, що вийшла із тьми. Те, що в нас бачить і чує це Слово Господа; Ум є Бог-Отець. Вони невіддільні, тому що їх життя в єдності.Волею Божою людина за посередництвом почуттів пов’язана з другим богом, посередництвом ума — с Першим; він сприймає одного через почуття як тілесне, другого ж – посередництвом думки як безтілесне, Ум і Благо.Сконцентруй же свій ум на Світлі та пізнай це. Створення людини. Ум, Отець всього сущого, який є життя і світло, породив Людину, подібну до Нього, і возлюбив ії, як Власне дитя. Своєю красою Людина відтворювала образ Отця; Бог дійсно полюбив свою подобу і віддав Людині Свої творіння.Але Людина, побачивши в огні плоди творіння Деміурга (свого брата, котрий створив планети), також зажадав творити та одержав на це дозвіл Отця. Увійшовши в світ творчий, де йому була надана повна влада, він побачив творіння свого брата, а Управителі полюбили його, і кожний із них дав йому частину своєї природи. Тоді, пізнав їхню сутність і причастившись до їхньої природи, він зажадав подолати кордони кругів і вознестись над могутністю того, хто володарює над вогнем.
І цей властитель світу і істот смертних і безсловесних через загальний зв’язок і міцний устрій кругів, показав Природі, що знаходилась внизу, прекрасний образ Бога. Перед тою чудесною красою, де всі енергії семи Управителів були поєднанні в форму Бога, Природа посміхнулась від любові, узрів благоліпне відображення Людини в воді та його тінь на землі. І він, побачивши в Природі зображення, схоже на нього самого, — а це було його особисте віддзеркалювання в воді, — запалав до неї любов’ю та забажав оселитись тут. В ту ж мить, як він те забажав, він це і звершив і вселився в безмовний образ. Природа заключила свого возлюбленого в обійми, і вони поєднались в взаємній любові.
І ось чому єдина із всіх істот, живущих на землі, людина двояка: смертна тілом, безсмертна по своїй суті. Безсмертна і властитель усіх речей, вона підлегла Долі, котра царює над усім смертним; Вища, ніж порядок кругів, вона стала їхнім рабом;
Муже-жінка, як Отець ії, і не потребуючи сну, і бо вона походить від істоти, що не потребує сну, вона, все-таки, підкорена тілесній любові і сну.
Природа в поєднанні з Людиною звершила саме чудесне диво. Людина складалась, із повітря і вогню, як сім Управителів; Природа, будучи не в змозі чекати, не зупинилась на цьому і породила сім людей, теж муже-жінок, вознесінні к небу.
Народження тих сімох людей; Природа дала чотири стихії: земля була початком жіночим, вода – животворчою стихією, вогонь довів речі до зрілості, із ефіру Природа получила життєвий дух і вивела на світ тіло по образу Людини, тепло людської форми. І Людина із життя і Світла перевтілилась в душу і ум; душа прийшла до неї від життя, ум прийшов до неї від Світла. І всі члени чутливого всесвіту жили в такому вигляді до завершення періоду та початку видів.
Коли період був завершений, вселенський зв’язок було розв’язано по Волі Бога; і усі тварі, до сіх пір двостатеві, були розділенні на два в той же час, що і Людина, і рід людський зложився із чоловіків, с одного боку, і жінок — с другого. Тоді Бог прорік Своїм святим Словом: «Ростіть в ріст і розмножуйтесь в множині, ви усі, мої витвори і створіння; і нехай той, в кого є ум, знає, що він безсмертний і що причина смерті є тілесна любов, і нехай він знає усе суще».
Благо тих, хто володіє Знанням. В людині поєднане духовне і тілесне; духовне отримане від логосу: розсудок, мова і здоровий глузд; матеріальне – це людське тіло, що складається з чотирьох стихій.
Єдиний із всього тваринного, аби уникнути чи перемогти зло тіла, людина використовує поміч розсудка і ума, а також тішиться надією на безсмертя.
Той, хто пізнав себе самого, досяг досконалого Блага, обраний серед інших; але той, хто по заблудженню любові, леліяв тіло, той існує, блукаючи в тьмі, підпорядкований почуттями стражданням смерті. Неможливо, бути прив’язаним к речам тлінним і к речам божественним. Речі бувають тілесні і безплотні, і тому тлінне відмінне від божественного; необхідно обрати одне чи друге, так як неможливо прив’язатись зразу до двох. Коли залишається тільки обрати, поразка одного підсилює могутність другого.
Важко залишити речі рідні і звичні, щоб повернутись до древніх троп, ведучих до одвічних цінностей.
Розум — повинен керувати тілом. Людський розум є частиною Божественного Розуму, а відтак, пізнаючи себе, людина пізнає Бога.
Єдине спасіння людини – Знання Бога; то шлях вознесіння к Олімпу; тільки через це душа стає благою.
Таке кінцеве Благо тих, хто володіє Знанням, — стати Богом.
Бог обдарував всіх людей розсудком, але не умом. Він бажав, встановити його серед душ як нагороду, яку потрібно заслужити. Ті, хто получив дар Божий (ум), вже не смертні, а безсмертні. Вони охоплюють умом те, що е на землі та на небесах, і те, що може бути над небесами.
Ум, присутній у святих, благих, чистих, милосердних, у тих, хто живе благочестиво. Його могутність для них поміч, і їм зразу становиться відомо все суще, і вони призивають Отця з любов’ю, і посвящають Йому благочестиві діяння, прославлення і похвали, винні Йому, с синовньою любов’ю.
Душа, після того, як підтвердила набожність у боротьбі, складаної з того, щоб знати Бога і нікому не робити зла, — така душа вся стає умом. Для такої душі ніколи не буде здаватись достатньо оспівування Бога, благословення для усіх людей; всі ії слова і усі ії діла будуть благодіяннями; вона є образ Отця свого.
Бог і Отець, від якого народжена людина, є Світло і життя, і якщо ти знаєш, що ти вийшов із життя і світла і що ти із них створений, ти повернешся к життю.
Таке вселенське управління, залежне від природи Єдиного, де в усі речі проникає Ум.
І бо немає нічого більш божественного і могутнішого, чім Ум. Він єднає богів з людьми і людей з богами
Люди – смертні боги, а небесні боги – безсмертні люди. Всесвіт підкорений Богу, людина — всесвіту, тварини — людині, і Бог над усіма.
Людина істота божественна, яку треба порівнювати з небесними істотами, названими богами. Справжні Люди рівні їм.
Боги, створені із найбільш чистої частини Природи, не потребують допомоги науки і ума; безсмертя і вічна молодість суть для них мудрість і наука. Але для єдності Порядку і щоб вони не були чужині тим благам, Бог дав їм замість науки і ума вічний закон Необхідності.
Жоден із небесних богів не залишає свого круга, щоб прибути на землю, тоді як людина возноситься у небо та змірює його. Вона знає те, що в вверху, і те, що в низу.
Щоб людина могла бути благою і здібною стати безсмертною, Бог сотворив ії із двох порід, одна – божественна, друга – смертна, і створивши ії такою, Воля Божа зробила ії вище богів, котрим дана тільки безсмертна природа, рівно, як і вище всіх смертних.
Ось чому людина, сполучена тісним зв’язком з богами, воздає їм релігійний культ, боги ж з ніжною любов’ю стежать за усіма людськими справами.
Людина – творець земних Богів. Як, Господь і Отець, чи, слово найбільш піднесене, Бог, є Творець богів небесних, так і людина є творець богів, які суть в храмах, задоволені близькістю людини.
Людина не тільки отримує Світло, але і ще сама освітлює, вона не тільки прагне к Богу, але і сама творить богів.
Души, найвищих богів суть уми, їхній рід створений із найбільш чистої частини Природи, без домішок інших речовин, їхні видимі знаки суть, як би тільки голови. Але боги, котрих створює людство, зложені із двох порід: одної – божественної, котра є перша і найбільш чиста; другої, належної людині, — то матерія, із котрої зроблені ті боги. У них є не тільки голови, але повністю тіла з Усіма їхніми членами. Так людство, пам’ятуючи о своїй природі і своєму походженню, залишається вірним тому виробляючи божеств: і бо як Отець і Господь створив вічних богів за подобою Своєю, так і людина створює богів за своєю подобою.
Наші найдревніші предки у тому, що стосується богів, звертали свої погляди на культ і божественну релігію. Вони відкрили мистецтво творити богів і додали до нього відповідну добродійність, взяту із природи всесвіту. Оскільки вони не могли творити душі, вони призвали душі демонів і ангелів та ввели їх в святі образи і божественні таїнства – щоби ідоли володіли могутністю творити добро чи зло.
Одушевлені ідоли, сповненні, свідомості і духу, здійснюють стільки великих діянь; існують ідоли пророчі, котрі пророкують майбутнє в снах і іншими способами, та інші, котрі поражають нас чи зціляють нас від недуг, спричиняють нам біль або дарують нам радість, залежно від того, що ми заслуговуємо.
Чудесна властивість земних богів складена з божественної добродійності, сущої в травах, каміннях, благоуханні; тому вони (боги) люблять часті пожертви, гімни і похвали, солодку музику, що нагадує небесну благозвучність; і той спогад про небо, згідно з їхньою небесною природою, залучає їх у ідоли і утримує в них, а також допомагає їм винести таке довге перебування серед людей.
Безтілесні відображаються в тілах, а тіла — в безтілесних, тобто світ чуттєвий відображується в умоглядному світі, а світ умоглядний — в світі чуттєвому. Ідоли, також втримують в собі форми із світу найчутливішого.
Поки небесні боги перебувають на небесах, наглядаючи кожний за тим рівнем, котрий він получив, у наших богів є свої особливі ролі; вони передбачають майбутнє свого роду вгадуванням, вони піклуються, кожний по своєму, о речах, залежних від їх провідності, і приходять к нам на поміч як помічники, батьки і друзі.
Оттак людина творить богів.
(Уривки з книги К. Богуцького «Гермес Трисмегіст і герметична традиція Сходу й Заходу»).
Бог є один і множествен! Наші Предки були впевнені, що спочатку були створені душі майбутніх людей за числом зір Всесвіту, а потім Земля. Згадаймо Влескнигу: «Се бо Дажбо створив нам Яйце, що є Світ — Зоря, яка нам сяє, і в тій безодні повісив Дажбо Землю нашу. Аби вона удержана була — то се Душі пращурів суть, і ті світять зорями нам од Іру…».
Души, найвищих богів суть уми, їхній рід створений із найбільш чистої частини Природи, без домішок інших речовин, їхні видимі знаки суть, як би тільки голови. Тому, древні були праві, зображуючи богів з людськими обличчями, це як — Архетип, що проявляється у всьому Всесвіту. Зірки, це гігантські люди, ув’язнені в в’язницю природи, які постійно повторюються у все менших й менших розмірах.
Отець і Господь створив вічних богів за Своєю подобою, так і безсмертні — люди створюють богів за своєю подобою. Творець, що є в тілі, сотворивши нас, безперервно творить і далі буде творити тіла, підвладні руйнації і смерті. І бо йому не було дано повторити свого Творця по тій причині, що це неможливо. Перший сотворив із суті первинної, безплотної, другий же створив нас із речовини тілесної, створеної.
Інформація про те, що українці є народженими, а не створеними і є нащадками найвищих Богів, які створили всесвіт, проходить через всю Влескнигу. «Укри-руси не відділяли себе від Богів, вони для них пращури, батьки, а отже вони продовжувачі їхніх справ, вони відповідальні за свої дії перед ними і майбутнім. Сварг є Отець, а інші суть сини. І того Сварга – першого Пращура молимо. Це Бог світла і Бог Прави, Яви та Нави. Ми нащадки славних, а Дажбо нас родив крізь корову Замунь, а тоді, будучи окра-венці і скити-анти, роси-борусень і сурожці стали дідами русів? заспіваємо Дажбу нашому, який був Прадідам нашим і нам є вуха та очі. Отож, молячись Богам, матимемо чисті душі і тіла наші, та й життя з Праотцями нашими, які в Богах злилися воєдино. Правда, така, що ми Дажбожі внуки – тримай, русе, в умі це, оскільки Ум великий божий є єдиний з нами. А тому творімо та говорімо з Богами воєдино.» (Влескнига. С. Піддубний).
Таж сама інформація фігурує і в Ведах, тому ведійські мудреці з гордістю казали, що вони – сини Землі й Неба. Зі словами Велесової книги ми народжені від Дажбога й Корови Замунь (землі), в ведах ми народжені від Дьяус-Небо-Бика й Прітхві-Землі-Корови. Влескнига, включає п’ять племен (народів), серед яких – скіфи й руси. П’ять племен (народів) фігурують і в ведах, для яких є спеціальний термін – п’ять ведійських племен.
Наші Пращури в древності створили на землі високорозвинену ведичну цивілізацію, що об’єднувала всі царства на планеті. Згодом, після великої битви, що охопила майже 70 млн. квадратних кілометрів (70 % усієї суші планети) та привела до катаклізмів, потопів і зміни клімату, цивілізація почала з неймовірною швидкістю занепадати. Більшість людей землі практично зразу же після ери космічних технологій, високих знань і достатку, була відкинута в кам’яний вік, де опинилась на грані виживання із за нестачі енергетичних ресурсів та їжі.
Зберегти знання і технології змогли тільки жреці та військова верхівка, залишивши їх для особистого використання та управління занедбаним людством. Вони оселились далеко у горах, під землею та в середині землі, що є полою. Там, на різних рівнях живуть люди стародавніх попередніх цивілізацій. Вони, мешкають паралельно з нами на землі та мають рівень розвитку, ще недосяжний для нас.
Після забуття та втрати знань, наші праотці стали уявляти царів і героїв зниклої Атлантиди і Гіпербореї богами, а технології і знання, якими вони володіли, ототожнили з надприродними явищами.
Зміст українського прадавнього вірування полягав в обожненні природних стихій і небесних тіл, визнання за ними їх живої й мислячої суті. Високі космологічні знання збереглись в міфології та обрядах. Відновити їх дуже важко, але можливо. Головним стрижнем повинна стати наука Прави та Ведів, культ Предків та розуміння того, що наші праотці володіли знаннями та технологіями, ще недосяжними сьогодні для нас. Як приклад, розділ: Людина – творець земних Богів.
Завдання, яке дано Богом людині при житті, це навчитися самостійно думати, та стати творцем-богом упорядкувавши хаос у собі: за допомогою розсудка і ума, духовна сутність повинна керувати тілесною; пізнаючи себе пізнати Бога — оволодіти знаннями; як істота подвійного походження, споглядати речі небесні, і в той же час вирощувати і направляти те, що є на землі.
Завдання, яке дано Богом українській нації, це керувати земним проявленим світом, упорядкувавши хаос на землі, а на далі у всесвіту: за допомогою закладеної в наших генах «божественної — золотої пропорції» і знань, складених з пам’яті минулого; не відділяти себе від Богів, своїх пращурів, батьків; стати продовжувачами їхніх справ; нести відповідальність за свої дії перед ними та майбутнім.
Слава Благому Отцю! Слава Рідним Богам! Слава Україні!
Сергій Літусь, дослідник-аматор історії та релігії
Список використаних джерел:
1. http://ru.philosophy.kiev.ua/library/misc/hermetism.html Уривки з книги К. Богуцького
«Гермес Трисмегіст і герметична традиція Сходу й Заходу», 1998. — 623 с.
2. http://www.yatran.com.ua Книга: Ілар Хоругин. Влескнига. Сергій Піддубний. 3. Атлантида в Криму.
