У період занепаду Римської республіки, коли внутрішні конфлікти та зовнішні загрози похитнули її основи, постала одна самих загадкових фігур античної історії — Луцій Корнелій Сулла. Його діяльність залишила глибокий слід у політичній, військовій та правовій системах Риму, а його методи викликали як захоплення, так і осуди сучасників та істориків.
Народившись у патриціанській, але не дуже впливовій родині, Сулла з ранніх років виявив амбіції, що виходили за межі звичайних аристократичних прагнень. Його перший значний крок у політиці — квестура під командуванням Гая Марія під час Югуртинської війни (107 р. до н. е.). Саме тут він проявив хитрість, захопивши царя Югурту, що заклало основу майбутньої ворожнечі з Марієм.
Після успіхів у Союзницькій війні (90–89 рр. до н. е.), де він довів свою військову досконалість, Сулла досяг консулату у 88 році до н. е. Ця посада відкрила йому шлях до командування у війні проти Мітрідата VI Понтійського, але політичні інтриги Марія та трибуна Сульпіція призвели до конфлікту, який переріс у першу повномасштабну громадянську війну.
Громадянська війна та диктатура
Вирішальним моментом у біографії Сулли став його похід на Рим у 88 році до н. е. — перший випадок, коли римський генерал повів армію проти власного міста. Після перемоги над прихильниками Марія він відправився на Схід, де розгромив Мітрідата, відвоював Грецію та встановив римський контроль у регіоні.
Відставка та смерть
У 79 році до н. е. Сулла несподівано склав повноваження та відійшов від справ, поселившись у Путеолах. Його мотиви залишаються предметом дискусій: чи була це свідома відмова від влади, чи втома від політики? Помер він у 78 році до н. е., залишивши після себе мемуари (невідомі сьогодні) та розколоту республіку, яка вже не могла повернутися до колишньої стабільності.
Іван Гудзенко
