Після смерті Александра на зібранні вавилонської знаті Лісімах отримав у володіння сатрапію Фракію важливий регіон на північному сході Балканського півострова. Його правління в цій території протягом десятиліть було сповнене постійної боротьби з місцевими племенами. Попри складність завдання, Лісімах поступово консолідував владу, створивши стабільну адміністрацію та військову опору в регіоні.
Участь у боротьбі за спадщину імперії Александра
Хоча протягом першого етапу після смерті Александра Лісімах утримувався від активної участі у міждіадохічних війнах, із початку IV століття до н. е. його стратегічні амбіції посилились. У 302 році до н. е. він виступив союзником коаліції проти Антигона I Монофтальма, одного з наймогутніших наступників Александра. Вирішальна битва при Іпсі в 301 році завершилася нищівною поразкою Антигона, і саме Лісімах отримав значну частину його азійських володінь.
Після Іпса володіння Лісімаха розширилися на більшу частину Малої Азії, що додалося до його вже утвердженої влади у Фракії. З цього моменту він став повноцінним володарем великої держави, що охоплювала як європейські, так і азійські території. Його амбіції виходили за межі оборони власних кордонів у 285 році він вигнав Деметрія I Поліоркета з Македонії, яку останній контролював із 294 року, фактично відновивши контроль над батьківщиною Александра.
Падіння Лісімаха
На вершині своєї влади Лісімах став жертвою не зовнішніх ворогів, а внутрішніх інтриг. Його третя дружина Арсіноя ІІ, дочка єгипетського царя Птолемея I Сотера, плела складні змови задля забезпечення трону своїм синам. У результаті вона переконала Лісімаха страчувати його старшого сина Агафокла, звинувативши того у змові з селевкідським царем Селевком I Нікатором.
Цей вчинок призвів до політичної кризи та невдоволення серед еліти. Скориставшись заворушеннями, Селевк у 281 році розпочав вторгнення в Малу Азію. У вирішальній битві при Корупедії в Лідії Лісімах зазнав поразки та загинув. Його смерть ознаменувала кінець незалежного Лісімахового царства, а більшість його володінь було приєднано до імперії Селевкідів.
Історичне значення
Лісімах є яскравим прикладом діадоха, який, попри початкову периферійність, зумів піднятися до рівня царя великої держави. Його політика поєднувала військову силу з адміністративною стабільністю, а його правління в Малій Азії залишило по собі низку укріплених міст і стратегічних центрів.
Однак його падіння демонструє вразливість македонських монархій перед особистими амбіціями та внутрішньою боротьбою за династичну спадщину. Лісімах не був переможений зовнішнім ворогом у розквіті сили, він став жертвою власної родини, що характерно для багатьох елліністичних володарів.
Іван Гудзенко
