Народився він 1868 року в селі Карильське, що входило в Чернігівську губернію. В святому хрещенні названий Лукою. Його сім’я була бідною, багатодітною , працьовитою. Батька Євсевія втратив дуже рано, матір Христина через слабке здоров’я була завантажена домашньою роботою. З Лукою стався нещасний випадок, в результаті якого став кульгавим. Приглядаючи за господарством, хлопець турбувався про скотину, допомагав з дровами і водою, варив їсти, прав, затоплював піч.
В дитинстві Лука ходив в церкву. Мав неабиякі здібності до музики, чудовий слух і голос, регулярно відвідував богослужіння і співав в церковному хорі. Таким чином отримав навики в релігійно-духовному досвіді. У тринадцятирічному віці отримав освіту, закінчивши земську школу. Призначений помічником вчителя. Вирізнявся працьовитістю, старанністю, обов’язковістю, послушністю. Зустрів талановитого регента з імператорського хору в Коропі. Той дивлячись на соціальний статус хлопця, допоміг з грою на скрипці.
По поверненні в своє село став керувати церковним хором. Матеріальне становище родини змусило Луку працювати шевцем, чоботарем. Визрівало бажання прагнення чернецтва. Матір не схвалила такого рішення. Лише після смерті матері, Лука попрощавшись йде з дому до монастиря. На перешкоді став брат Варфоломій, вмовляючи не залишати сім’ю. Тоді Лука вирішує скористатися нагодою: звертається до друга Симеона і пішки йде з ним до Києва аби зустрітися з духовним старцем Іоною. Випрошуючи благословення на навчання у духовній семінарії, не отримали бажаного.
Лука звільняється від майна та вступає до Рихлівської Нікольської обителі. Отримує послух: участь в монастирському хорі. Хор став належним, а звучання в лад. Його помічає владика Антоній і благословляє перехід до Троїцького Чернігівського монастиря. Проте Луці не сподобалося таке розпорядження, після чого проливав сльози. Уві сні відбулося явлення Богородиці і дарувала благословення на чернецтво. Лука отримує благословення на навчання семінаристів у Тройце-Ільїнській обителі.
Лукою були подолані недоліки. Потім відбувся постриг, в чернецтві його стали називати Лаврентієм. Возведений в сан ієродиякона, пізніше – ієромонаха. Став народно відомим. Після ієромонаха стає ігуменом. Служіння Лаврентія випало у самий пік антирелігійної пропаганди, ідеологічної боротьби безбожників з віруючими християнами.
Обновленський розкол заставляв Лавренія стати на його сторону, в тім старець зайняв іншу позицію – патріарха Тихона. Під репресії потрапило чимало служителів церкви. Одні прийняли мученицьку смерть, других замучили допитами, третіх – відправили в заслання. З 1917 по 1925 рік – облаштовує печери в Троїцько-Іліїнській обителі. В печерах була влаштована церква. З 1923 року – таємно постригли в схиму. З 1928 – возвели в архімандрити.
З 1930 року переживає закриття храмів, переслідування віруючих. Становище змушувало отця Лаврентія таємно переховуватися в квартирі. Щоночі до нього приходили вірні чада. У роки другої світової війни Лаврентій переживає окупацію Чернігова гітлерівськими військами. Отримує опіку над двома чернечими громадами. З дозволу окупаційного режиму відкривається Троїцький монастир, на його відновлення відкликнулася велика чисельність людей. Троїцька обитель перетворилася в центр духовності, привертаючи особливу увагу віруючих.
При відправленні працездатних жінок старець сказав, що ні одна не поїде до Німеччини. Жінки, яким вручали повістки при лікарському обстеженні отримували заключення, за яким вважаються непрацездатними. З 1949 року здоров’я Лаврентія почало погіршуватися. Лаврентія привезли кіньми до храму. 18 грудня нездужав. Але попри недуг просив відвезти на служіння. З Літургії його принесли на руках. В день святителя Миколая 1950 року старець помер.
На могилі старця почалися неодноразові зцілення. Люди видужували від хворіб. Низка фактів ще раз підтвердила святість отця Лаврентія. 22 серпня 1993 року відбувся і сам процес канонізації святого УПЦ МП. За рішенням Синоду Лаврентія Чернігівського було зараховано до лику святих, в рангу преподобних отців. Його мощі перебувають у Троїцькому кафедральному соборі в місті Чернігів.
До них прибуває чимала кількість паломників, щоб в сердечній молитві з вірою отримати зцілення та духовне лікування. Церква встановила також день вшанування преподобного Лаврентія – 29 грудня.
Панас Вернигора