Згідно з римськими переказами, Купідон був сином Меркурія — крилатого посланця богів, і Венери — богині краси й кохання. Його походження символічно поєднує швидкість думки та чарівність почуття, що вказує на непередбачувану природу любові.
Найчастіше Купідона зображували як крилате немовля або юнака з луком і сагайдаком. Його стріли, за міфами, могли викликати любов або байдужість, залежно від їхнього вістря. Поранення золотим наконечником породжувало пристрасне кохання, тоді як свинцевим — холодність та відраза.
Символіка та художні зображення
Купідон став одним із найпопулярніших образів античного мистецтва. Його зображали не лише в мармурі чи бронзі, а й у розписах, фресках та ювелірних виробах. У римській культурі цей образ асоціювався з дитячою невинністю, водночас уособлюючи могутню силу пристрасті.
Іноді Купідона показували в обладунках, схожих на ті, що носив Марс, бог війни. Така паралель мала глибший сенс: вона натякала на подібність між битвою і любов’ю, адже обидві стихії можуть бути непередбачуваними та всепоглинаючими. У цьому контрасті античні митці бачили іронічну гармонію — любов як війна, де серце стає полем бою.
Відомим прикладом мистецького осмислення образу Купідона є теракотова композиція Клодіона «Купідон і Психея» (кінець XVIII — початок XIX століття), що нині зберігається в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні. У ній відображено ідею поєднання чуттєвості та духовності, властиву історії самого Купідона.
Міф про Купідона і Психею
Одним із найвідоміших сюжетів античної міфології є історія кохання Купідона і Психеї, описана у романі Апулея «Метаморфози». Венера, заздрячи красі смертної дівчини Психеї, наказала своєму синові примусити її покохати найжалюгіднішого чоловіка. Однак Купідон сам закохався у неї.
Їхній союз пройшов через випробування — розлуку, ревнощі, втрату довіри. Зрештою, Психея здобула безсмертя й стала дружиною Купідона серед богів. Ця історія стала символом духовного очищення через любов, а також уособленням єдності душі (Психеї) і почуття (Купідона).
Образ Купідона пережив століття і став невід’ємною частиною європейської культури. У середньовіччі він поєднався з християнськими уявленнями про любов, поступово трансформувавшись у символ Дня святого Валентина. Його зображення з луком і стрілами стало універсальним образом закоханості та романтичного почуття.
Іван Гудзенко
