Деїзм та теїзм
Обидва слова мають в основі слово «Бог». Тільки в першому випадку воно утворено від латинського «Deus», а в другому від еллінського «Theos». Хоча ними позначають різні світоглядні позиції.
Якщо грубо перевести на українську мову в обох випадках вийде «божизм». Тобто поняття по етимології є тотожними.
Значення слів «деїзм» та «теїзм» частково змінилися в районі 1700 року під впливом атеїзму. Слово «деїзм» спочатку мало теж значення, що й сучасне слово «теїзм», проте пізніше почало позначати окреме філософське вчення.
Аналогічна ситуація із словами «Бог» та «Аллах». Останнє в перекладі із арабської означає, те саме що і перше поняття.
Тому необхідні вибрати такі слова, що будуть відображати внутрішнє наповнення цих понять.
Багатозначність теїзму
Поняття «теїзм» не має одного визначення, внаслідок чого інші течії можуть не мати чіткого визначення. В першу чергу це стосується атеїзму, в меншій мірі —
антитеїзму.
Складається ситуація коли поняття одне, а визначень декілька, при тому ще взаємовиключаючих. Тому будемо кожне визначення позначати числом у круглих дужках – (1), (2) і т.д.
Теїзм(1) в широкому значення позначає віру в хоч одного Бога. В такому випадку сюди включається монотеїзм, політеїзм, деїзм, пантеїзм та їхні гібриди : пандеїзм та панентеїзм.
Теїзм(2) у вузькому значенні (визначення Річарда Докінза) — віра в бога або в багатьох богів, який(і) активно впливає(ють) на перебіг подій в нашому світі, вислуховує молитви, приймає приношення, творить «дива». При цьому визначенні сюди включається монотеїзм та політеїзм, а решта течій – ні.
Теїзм(3) в монотеїстичному розумінні – релігійно-філософський світогляд, який стверджує існування монотеїстичного Бога, який створив світ та продовжує в ньому активність. Як бачимо із визначення, політеїзм сюди не включається.
Схема 1.1. Інтерпретація поняття теїзм
Значення монотеїзму та політеїзму
Існує таке визначення монотеїзму(1) — віра в одного-єдиного Бога, який активно впливає на перебіг подій в нашому світі, вислуховує молитви, приймає приношення, творить «дива».
В такому випадку поняття «монотеїзм»(1) та «теїзм(3)» мають тотожній зміст.
Етимологія слова «монотеїзм» в основі своїй має «один Бог» , і , цілком логічно, має включати ще деїзм (окрім епікурейців†[1]), пантеїзм, пандеїзм та панентеїзм.
Адже вони також стверджують існування лише одного Бога. Автор пропонує монотеїзм(2) – віра в одного Бога.
Так сама аналогічна ситуація із поняттям «політеїзм»(1), яке в своїй основі має «багато богів», і так само прямо не вказується на активне втручання богів. Частина неоязичества та неоконфуціанство хоч і містять елементи пантеїзму, визнають декілька богів. Еллінська філософська школа епікурейців допускала існування багатьох богів, які одначе не втручаються у природу – поєднання політеїзму та деїзму, і навіть можливо агнотеїзму (див. нижче). Автор пропонує політеїзм(2) – віра в декількох богів.
