Представники Франкфуртської школи розглядали масові медіа не нейтрально, а як частину ширшої системи соціального панування. Вони намагалися з’ясувати, яким чином комунікація може слугувати інструментом контролю, навіть у формально демократичних суспільствах.
Медіа, ідеологія і влада
Критична теорія наголошує, що масові медіа не просто відображають реальність, а активно її конструюють. Через мову, образи та наративи вони формують уявлення про нормальність, успіх, авторитет і соціальні ролі. Ідеологія більше не нав’язується прямим примусом, а вбудовується в повсякденне споживання контенту.
Особливу увагу приділяють тому, що медіа створюють ілюзію вибору. Різноманіття форматів і каналів приховує глибинну одноманітність смислів, які залишаються в межах дозволеного соціального горизонту.
Раціональність комунікації і маніпуляція
Франкфуртська школа критикує модерне уявлення про комунікацію як раціональний процес обміну інформацією. У масових медіа раціональність часто зводиться до ефективності впливу, рейтингу та комерційного успіху. Комунікація стає інструментальною, спрямованою на керування поведінкою аудиторії.
Ця критика тісно пов’язана з аналізом інструментального розуму, розробленим у межах критичної теорії та пізніше переосмисленим у працях Габермаса. Проблема полягає не в самій комунікації, а в її підпорядкуванні зовнішнім цілям.
Зв’язок із німецькою філософською традицією
Аналіз масових медіа у критичній теорії є продовженням ширшої лінії німецької соціальної філософії. Він поєднує марксистську критику ідеології з діалектичним мисленням і культурною філософією.
Цей розвиток логічно вписується в еволюцію німецької класичної філософії, яка в ХХ столітті набула нових форм соціальної та культурної рефлексії.
Актуальність критичної теорії медіа сьогодні
В умовах цифрових платформ, соціальних мереж і алгоритмічного керування увагою ідеї Франкфуртської школи набувають нової актуальності. Масові медіа стали ще більш всеохопними, а межа між інформацією, рекламою та розвагами — дедалі розмитішою.
Критична теорія пропонує інструменти для аналізу цих процесів, дозволяючи побачити не лише технологічні зміни, а й їхні соціальні та культурні наслідки. Саме тому її медіа-критика залишається важливим джерелом філософського осмислення сучасності.
Іван Гудзенко
