Будівля була створена за проєктом архітектора Філіпа Джонсона у співпраці з інженером Джоном Берджі та освячена в 1980 році. Центральним елементом храму є зіркоподібний каркас, що здіймається на 39 метрів. Унікальна конструкція складається з понад 10 000 скляних панелей, які створюють ефект «кришталевої оболонки».
Використання скла мало подвійне значення. З одного боку, це було продовженням модерністичних експериментів Джонсона, починаючи зі «Скляного будинку» (1949), з іншого — символічний жест відкритості, прозорості й духовного світла, що пронизує сакральний простір.
Дзеркальне скло, яке відбиває 92 % сонячного випромінювання, не лише забезпечує комфорт для трьох тисяч парафіян, але й формує унікальну атмосферу всередині: простір, наповнений розсіяним сяйвом, що створює відчуття піднесеності. Вентиляційні планки забезпечують природну циркуляцію повітря, усуваючи ризик перегрівання будівлі, яка за формою нагадує гігантську теплицю.
Кришталевий собор став яскравим втіленням еволюції архітектурних поглядів Джонсона. Якщо його ранні роботи, як-от спільний із Людвігом Місом ван дер Рое проєкт будівлі Сіграм у Нью-Йорку (1958), були зразком «чистого» модернізму, то пізніші споруди свідчили про зростаюче захоплення поп-артом і постмодернізмом.
З моменту відкриття Кришталевий собор став центром релігійного та культурного життя. Він прославився як майданчик для телепередачі «Година сили» (Hour of Power), яку вів пастор Роберт Шуллер. Саме через телевізійні трансляції храм здобув світову відомість і став одним із символів американського протестантизму другої половини ХХ століття.
Іван Гудзенко
