Один із найвідоміших учителів крія-йоги XX століття — Парамаханса Йогананда — через свою книжку «Автобіографія йога» поширив знання про цю практику в західному світі. У його тлумаченні крія-йога — це науковий метод досягнення Бога, що ґрунтується на фізіологічних, ментальних і духовних принципах. Її основа — специфічні внутрішні техніки дихання, які дозволяють людині вивільнити енергію від тілесної активності та направити її до мозку і вищих центрів свідомості.
Філософське підґрунтя крія-йоги в традиції йоги-сутр Патанджалі
У філософській системі йоги, яка найповніше подана в Йога-сутрах Патанджалі, термін «крія-йога» зустрічається в другій частині твору (Садхана-пада). Там зазначено, що крія-йога складається з тапасу (аскетичної практики), свадг’яї (самопізнання через вивчення священних текстів) і ішварапранідхани (повного уповання на Бога). Патанджалі розглядає крія-йогу як методику очищення свідомості, яка дозволяє приборкати «клеші» — глибинні причини страждань, включаючи невігластво, егоїзм, прив’язаність і страх смерті.
У цьому контексті крія-йога постає не лише як індивідуальна духовна техніка, а як елемент етичної трансформації особистості. У ній поєднуються самодисципліна, богоспрямованість та внутрішня тиша. Власне тому крія-йога, на відміну від більш пізніх форм хатха-йоги, не зосереджується на зовнішніх позах чи гімнастичних вправах. Її мета — тонка духовна перебудова через гармонізацію дихання, мислення і свідомості.
Крія-йога як міст між тілесною практикою і трансцендентним досвідом
Крія-йога інтегрує в собі не лише філософські й релігійні аспекти, а й елементи психофізіології. Згідно з традицією, метод крії полягає в ритмічному диханні з внутрішнім фокусом на енергетичних каналах (наді) і центрах (чакрах). Практикант за допомогою свідомого дихання спрямовує пранічну енергію вздовж хребта, активуючи тонкі структури свідомості. Цей процес називається «підйомом кундаліні» й символізує пробудження божественного потенціалу, що дрімає у людині.
За вченням Йогананди, кожен свідомий цикл крії наближає практиканта до звільнення. Одна крія, за його словами, еквівалентна багатьом рокам звичайної духовної практики. Таке твердження, звісно, має метафізичний характер, але воно вказує на головне — інтенсивність внутрішнього досвіду, який переживає людина, практикуючи крія-йогу.
З погляду індуїстської антропології, духовна реалізація можлива лише тоді, коли руйнується зв’язок із тілесністю як основним ідентифікатором Я. Крія-йога допомагає практиканту трансформувати тіло у «божественний інструмент», що працює в унісон із космічним законом (дгармою), а не слугує лише об’єктом чуттєвого задоволення.
Іван Гудзенко
